Українські приказки про безстидність:
Лице в ньоro лубом стало.
Байдужний на людський поговір. ("Луб" - тверда кора з дерева.)
Не мае ні стиду, ні сорому.
Значення, що й попередне.
Ні сорому, ні чести.
Те саме значення.
Плюнь безстидній в очі, а вона каже, що дощ пада.
Жінка лихої слави байдужна на людський поговір, чи зневаrу.
Так стидаеться, як та кобила, що віз перевернула.
Зовсім не стидаеться. Скотина не розуміє і не має стиду.
За матеріалами: ПРИПОВІДКИ або українсько-народна філософія. Зібрав та видав Володимир С. Плав’юк. Едмонтон, Альберта, 1946, с.
Останні коментарі до сторінки
«Володимир Плав’юк. Українські приказки про безстидність»:
Всьго відгуків: 0
+ Додати коментар