Більше...

Веснянки про кохання та родинне життя


ВЕСНЯНКИ  ПРО  КОХАННЯ ТА  РОДИННЕ  ЖИТТЯ


 ТА  ЗАСПІВАЙ,  СОЛОВІЮ
 
 Та  заспівай,  соловію,
 Заспівай  сивенький,
 Та  заспівай  тим  голосом,
 Що  співав  миленький.

 Та  заспівай,  соловію,
 Та  заспівай,  сивий,
 Та  заспівай  тим  голосом,
 Що  співав  мій  милий.

 

 ОЙ  ТИ,  ВЕСНА,  ВЕСНИСЯ
 
 Ой  ти,  весна,  веснися,
 А  ти,  Грицю,  женися!
 Та  вирви  з  рожі  квіточку,
 Та  візьми  Гандзю-дівочку!
 Ой  де  Грицько  коні  пас,
 Поріс  барвінок  по  пояс;
 А  де  Гандзя  стояла,
 Під  нею  руга-м’ята  зів’яла.
 
 
 
 ОЙ  НА  ГОРІ  ПІД  ВЕРБОЮ
 
 Ой  на  горі  під  вербою
 Стояв  колодязь  з  водою.
 Там  дівчинонька  воду  брала,
  До  місяця  промовляла:
 —  Мій  місяченьку,  мій  батеньку!
 Скажи  ж  мені  всю  правдоньку!
 Чи  я  піду  за  нелюба,
 Чи  я  піду  за  милого?
 Ой  як  я  піду  за  нелюба,
 Крайте  рушнички  з  рядниночки,
 А  утірочки  з  кропивочки.
 Чи  я  піду  за  милого?
 Крайте  рушнички  з  китаечки,
 Сучіть  втірочки  з  білого  шовку.
 
 
 
  А  В  ПРАВУЮ  СЕРЕДУ,  СЕРЕДУ
 
 А  в  правую  середу,  середу,
 Пасла  дівка  череду,  череду.
 Та  загубила  корову,  корову,
 Та  запалила  діброву,  діброву.
 Та  дібровонька  палає,  палає,
 Дівка  корови  шукає,  шукає.
 Та  цебром  воду  носила,  носила,
 Та  дібровоньку  гасила,  гасила.
 Та  кілько  в  цебрі  водиці,  водиці,
 Стільки  хлопцям  правдиці,  правдиці.
 Та  скільки  на  небі  зірочок,  зірочок,
 Стілько  хлопцям  дівочок,  дівочок.
 
 
 
 ГОРІЛА  ЛИПКА,  ГОРІЛА
 
 Горіла  липка,  горіла,
 Під  ньов  дівчина  сиділа.
 Іскорки  на  ню  падали,
 Парубки  за  ньов  плакали.
 
 В  решеті  воду  носили,
 Зелену  липку  гасили.
 Кілько  в  решеті  той  води,
 Тілько  в  парубка  той  правди.
 
 В  решеті  воду  носили,
Зелену  липку  гасили.
Кілько  в  решеті  є  дірок  —
Тілько  в  селі  красних  дівок!

 

 СОЛОВЕЙ  У  САДУ
 
 Соловей  у  саду
 Тьох  та  тьох.
 А  зозуля  на  кленочку
 Як  ку,  так  ку.
 Молодий  козаченьку,
 Убирайся  до  походу.
 
 
 
 ТА  ВЕРБИЦЕ
 
 Та  вербице,
 Пора  тобі,  вербице,  розвиться,
 Га  розвиться.
 Розпустила  гіллячко  додолу,
 Та  додолу,
 Та  й  на  зеленій  діброві,
 На  діброві,
 Там  де  соловейко  гніздо  в’є,
 Та  гніздо  в’є,
 А  сивая  зозуля  переб’є,
 Та  переб’є.
 Перебила  зозуленька,  перебила,
 Перебила.
 Із  маленьким  соловейком  говорила.
 Говорила.
 Соловей,  соловейко  —  Іванько,
 Та  Іванько.
 А  сивая  зозуля  —  Марійка,
 Та  Марійка.
 І  кликала  Іванька  з  собою,
 Та  з  собою.
 Іди,  іди,  Іванько,  за  мною,
 Та  за  мною.
 А  позбирай  золото  з  водою,
 Та  з  водою.
 Та  на  золотую  голочку,
 Та  голочку.
 На  шовкову  ниточку,
 На  ниточку.
 Золотая  голочка  не  гнеться,
 Та  не  гнеться.
 Шовковая  ниточка  не  рветься,
 Та  не  рветься.
 Іванько  до  Марійки  прийшлеться.
 Ой  у  двору
 Та  становив  Іванько  комору,
 Та  комору.
 До  його  Марійка  ходила,
 Та  ходила.
 До  його  словечко  говорила,
 Говорила.
 Роби,  роби,  Іваньку,  комору,
 Та  комору.
 Та  прорубай  віконце  з  причілку,
 Та  з  причілку.
 Щоб  до  мене  соловейки  літали,
 Та  літали.
 Вони  тебе  молодого  пробужають,
 Пробужають.
 Устань,  устань,  Іваньку,  пробудися,
 Пробудися
 Та  й  на  мене  молодую  подивися.
 
 
 
 ХВАЛИЛАСЯ  ТАЯ  БЕРЕЗОНЬКА
 
 Хвалилася  тая  березонька.
 Хилю,  похилю,  тая  березонька:
 «На  мені  кора,  як  біль,  біла.
 Хилю,  похилю,  як  біль,  біла*(1)
 Ой  на  мені  листя  широченьке.
 Ой  на  мені  гілля  високе.
 В  мене  корінь  глибоко».
 Обізвався  зелений  дубочок:
 «Не  ти  свою  кору  вибілила.
 Не  ти  своє  листя  широчила.
 Не  ти  своє  гілля  височила».
 Ой  як  обізветься  прекраснев  сонце:
 «Широчив  листя  буйний  вітер
 Височив  гілля  дрібний  дощик.
 Вибілило  кору  яснеє  сонце».
 Обізвався  буйний  вітер:
 «Не  хвалися,  березо,
 Що  я  схочу,  те  й  зроблю.
 Як  я,  буйний,  новію.
 То  й  з  кореня  виважу.
 Твоє  листя  обіб’ю.
 А  верхи  я  обломлю.
 Кора  твоя  зчорніє».
 Хвалилася  дівчина:
 «В  мене  коса  до  пояса.
 В  мене  личко,  як  яблучко.
 В  мене  очки,  як  терночок.
 В  мене  брівки,  як  шнурочок».
 Обізвався  парубочок:
 «Не  хвалися,  дівчино.
 Бо  я  тебе  сам  возьму.
 Хилю,  похилю,  сам  возьму».
 
  *(1) «Хилю,  похилю»  повториться з  другою  частиною  кожного  рядка.
 
 
 
 
 ТА  ТИ,  ХРЕЩАТИЙ  БАРВІНКУ
 
 Та  ти,  хрещатий  барвінку,
 Ти  хрещатий  барвінку.

 Та  не  стелися  в  погрібку,
 Не  стелися  в  погрібку.

 Та  постелися  в  садочку,
 Постелися  в  садочку.

 Та  по  милому  слідочку,
 По  милому  слідочку.
 
 Та  де  мій  милий  походив,
 Де  мій  милий  походив.

 Ой  там  барвінок  уродив,
 Там  барвінок  уродив.

 Де  моя  мила  ходила,
 Моя  мила  ходила,
 
 Та  там  травиця  родила,
 Там  травиця  родила.

 Ой  а  мій  милий  ревнивий,
 А  мій  милий  ревнивий.
 
 Та  на  вулицю  не  пуска,
 На  вулицю  не  пуска.
 
 А  на  вулицю  гуляти,
 На  вулицю  гуляти.
 
 Та  до  дівочок  співати,
 До  дівочок  співати.
 
 Та  в  мене  мила  не  слуніка,
 В  мене  мила  не  слушка.

 Та  за  ворота  та  й  пішла,
 За  ворота  та  й  пішла.

 

 КОЛО  МЛИНА  
 
 Коло  млина  калина,
 Там  дівчина  ходила,
 В  ручках  ножик  носила,
 Роман-зілля  копала,
  Матеньки  питала:
 —  Кого,  мати,  чаровати?
 —  Чаруй,  доню,  нелюба,
 Щоб  з  тобою  не  стояв,
 За  рученьку  не  держав,
 Щоб  так  нелюб  з  тобою,
 Як  вітер  з  горою.
 Коло  млина  малина,
 Там  дівчина  ходила,
 В  ручках  ножик  носила,
 Руту-зілля  копала,
 Матуленьки  питала:
 —  Кого,  мати,  чаровати?
 —  Чаруй,  доню,  милого,
 Щоб  з  тобою  постояв,
 За  рученьку  держав,
 Щирую  правду  сказав.
 Щоб  так  милий  з  тобою,
 Як  риба  з  водою.
 
 
 
 В  КИЄВІ  ГРІМ  ЗАГРИМІВ
 
 В  Києві  грім  загримів,
 А  в  Синяві  стоять  хмари,
 А  у  Перемишлі  дощі  взишли.
 Там  Оксиня  красу  сіє,  розум  садить,
 Розум  садить  і  говорить:
 —  Як  я  піду  за  нелюба,
 Ой  ти,  красо,  не  всходь  красно,
 Ти,  розумонько,  не  приймайся.
 В  Києві  грім  загримів,
 А  в  Синяві  стоять  хмари,
 А  у  Перемишлі  дощі  взишли.
 Там  Оксинька  красу  сіє,  розум  садить,
 Розум  садить  і  говорить:
 —  Як  я  піду  за  милого,
 Ти,  красо,  всходь  красно,
 Розумоньку,  поприймайся.
 
 
 
 КРОКОВЕЄ  КОЛЕСО,  КОЛЕСО
 
 Кроковеє  колесо,  колесо
 Вище  тину  стояло,  стояло,
 Вище  тину  стояло,  стояло,
 Много  дива  бачило,  бачило.
 Чи  бачило  колесо,  колесо,
 Куди  милий  поїхав,  поїхав?
 Куди  милий  поїхав,  поїхав,
 За  ним  трава  зелена,  зелена  (2)
 Й  дібровонька  весела,  весела.
 Кроковеє  колесо,  колесо
 Вище  тину  стояло,  стояло,
 Вище  тину  стояло,  стояло,
 Много  дива  бачило,  бачило.
 Чи  бачило  колесо,  колесо,
 Куди  нелюб  поїхав,  поїхав?
 Куди  нелюб  поїхав,  поїхав,
 За  ним  трава  полягла,  полягла  (2)
 Й дібровонька  загула, загула.
 
 
 
 РОЗЛИЛИСЯ  ВОДИ
 
 Розлилися  води
 На  чотири  броди.
 У  першому  броді
 Соловейко  щебетав,
 Зелені  сади  розвивав.
 У  другому  броді
 Зозулька  ковала,
 Літечко  казала.
 У  третьому  броді
 Коничок  заржав,
 Він  доріженьку  почав.
 А  в  четвертому  броді
 Да  дівчина  плаче,
 За  нелюбого  йдучи,
 Своє  лихо  чуючи.
 
 
 
 ДОНЮ  Ж  МОЯ  МОЛОДАЯ
 
 —  Доню  ж  моя  молодая,
 А  я  тебе  заміж  віддам.
 —  Ой  за  кого  ж,  мамусейко?.
Ой  за  кого  ж,  зозулейко?
  —  За  дьогтяра,  моя  доню,
 За  дьогтяра  молодого.
 —  То  не  мій  муж,  мамусейко,
То  не  мій  муж,  зозулейко,
 Дьогтяр  їздить  з  бочечками,
 А  я  вдома  з  діточками.
 —  Доню  ж  моя  молодая,
 А  я  тебе  заміж  віддам.
 —  Ой  за  кого  ж,  мамусейко,
Ой  за  кого  ж,  зозулейко?
 —  За  шевчика,  моя  доню,
 За  шевчика  молодого.
 То  не  мій  муж,  мамусейко,
 То  не  мій  муж,  зозулейко.
 Шевчик  сидить  під  стіною,
Буде  бити  тросьціною.
 —  Доню  ж  моя  молодая,
 А  я  тебе  заміж  віддам.
 —  Ой  за  кого  ж,  мамусейко,
Ой  за  кого  ж,  зозулейко?
 —  За  кравчика,  моя  доню,
 За  кравчика  молодого.
 —  То  не  мій  муж,  мамусейко,
То  не  мій  муж,  зозулейко.
 Кравчик  шиє,  кравчик  крає,
Він  про  мене  забуває.
 —  Доню  ж  моя  молодая,
 А  я  тебе  замуж  віддам.
 —  Ой  за  кого  ж,  мамусейко,
Ой  за  кого  ж,  зозулейко?
  —  За  музику,  моя  доню,
За  музику  молодого.
 Ой  то  мій  муж,  мамусейко,
Ой  то  мій  муж,  зозулєйко.
 А  музика  буде  грати,
 А  ми  будем  танцювати.
 ЧОМ,  ЧОМ,  МИЛЕНЬКИЙ
 —  Чом,  чом,  миленький,
Чорнобривенький,
 Чом  ти  в  мене  не  буваєш?
Знать,  ти  сорочки  не  маєш?
 —  Ой  маю  я,  маю  дві,
Біленькії  в  обидві,
 Но  не  маю  охотоньки
Та  до  тебе,  сиротоньки!
 —  Чом,  чом,  миленький,
Чорнобривенький,
 Чом  ти  в  мене  не  буваєш?
Знать,  ти  споднів  не  маєш?
 —  Ой  маю  я  сподні,  маю  двоє,
Біленькії  вобидвоє,
 Но  не  маю  охотоньки
Та  до  тебе,  сиротоньки!
 —  Чом,  чом,  миленький,
Чорнобривенький,
 Чом  ти  в  мене  не  буваєш?
Знать,  ти  шапки  не  маєш?
 —  Ой  маю  я,  маю  дві,
Чорненькії  вобидві,
 Но  не  маю  охотоньки
Та  до  тебе,  сиротоньки.
 —  Чом,  чом,  миленький,
Чорнобривенький,
 Чолі  ти  в  мене  не  буваєш?
Знать,  ти  чобіт  не  маєш?
 —  Маю  пару,  маю  двоє,
Глянцовані  вобидвоє,
 Но  не  маю  охотоньки
Та  до  тебе,  сиротоньки!
 —  Чом,  чом,  миленький,
Чорнобривенький,
 Чом  ти  в  мене  не  буваєш,
Знать,  ти  свити  не  маєш?
 —  Маю  свиту,  маю  дві,
Сивенькії  вобидві,
 Но  не  маю  охотоньки
Та  до  тебе,  сиротоньки!
 —  Чом,  чом,  миленький,
Чорнобривенький,
 Чом  ти  в  мене  не  буваєш,
Знать,  ти  камізельки  не  маєш?
 —  Маю  камізельку,  маю  дві,
Чорненькії  вобидві,
 Но  не  маю  охотоньки
Та  до  тебе,  сиротоньки!
 —  Чом,  чом,  миленький,
Чорнобривенький,
 Чом  ти  в  мене  не  буваєш,
Знать,  ти  пояса  не  маєш?
 —  Маю  я  пояс,  маю  два,
Шморгатії  вобидва,
 Но  не  маю  охотоньки
Та  до  тебе,  сиротоньки!
 —  Чом,  чом,  миленький,
Чорнобривенький,
 Чом  ти  в  мене  не  буваєш,
Знать,  ти  хустки  не  маєш?
 —  Маю  хустку,  маю  дві,
Шальонові  вобидві,
 Ho  не  маю  охотоньки
Та  до  тебе,  сиротоньки!
 —  Чом,  чом  миленький,
Чорнобривенький,
 Чом  ти  в  мене  не  буваєш,
Знать,  ти  перстені  не  маєш?
 —  Маю  перстень,  маю  два,
Срібненькії  вобидва,
 Но  не  маю  охотоньки
Та  до  тебе,  сиротоньки!

 

 ОЙ  ПІД  ГАЄМ, ПІД  ГАЙЦЕМ

Ой  під  гаєм,  під  гайцем,
Стоїть  дівка  з  молодцем.
Накрилася  рукавцем,
Накрилася  чохлатим,
Із  хорошим,  з  багатим.
Накрилася  обома,
Він  цілує,  обніма
Ще  й  серденьком  назива.
 
 
 
 СОЛОВЕЙКУ  РЯБИЙ, РЯБЕСЕНЬКИЙ
 
 Соловейку  рябий,  рябесенький,  (2)
 В  тебе  голос  тонкий,  тонесенький,
 Та  в  тебе  голос  тонесенький.
 Позич  крильця  ще  й  чорнії  очі,  (2)
 Полинути  на  три-штири  ночі,
 Та  миленької  шукаючи.
 Ой  піду  я  понад  бережком,  (2)
 Там  плаває  милая  човником,
 Та  човником  повним,  човенечком.
 Пливе  вона,  пливе,  попливає,  (2)
 Біле  личко  сльозками  вмиває,
 Так  аж  жаль  мене  огортає.
 

За матеріалами: Календарно-обрядові пісні. Київ, Видавництво  художньої  літератури «Дніпро», 1987. Упорядкування, вступна  стаття  та  примітки О. Ю. Чебанюк. Гравюри Василя  Перевальського та Анатолія  Павленка, стор. 82 - 103 (вибірково).


Останні коментарі до сторінки
«Веснянки про кохання та родинне життя»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
На сайті