Василь Симоненко, "Безсмертні предки"


Василь Симоненко

БЕЗСМЕРТЯ. ГОЛОС ПРЕДКІВ

Раби будували замки й храми, 
Сіяли й жали — раби.
Труд їх стоїть над віками — 
Свідок життя й боротьби.

Із кожного купола й брами 
Крізь роки темряви й злоби 
Вони промовляють словами 
До нас, до моєї доби:

«Люті кати поглумились над нами, 
Скільки лягло нас у чорні гроби,
Та перемога — дивіться! — за нами: 
Смерть — не кінець боротьби.

Ті, що життя прогуляли без діла,
Що у народній купались крові,
В землю лягли і безслідно зотліли — 
Ми ж і понині живі!»

Чую ваш голос простий і ласкавий, 
Предки безсмертні мої:
Праця людини — окраса і слава, 
Праця людини — безсмертя її!
(23.10.1955)

За матеріалами: Василь Симоненко. Вибрані твори. Видання друге. Упорядники Анатолій Ткаченко та Дана Ткаченко. Київ, видавництво "Смолоскип", 2012, стор. 125.


Останні коментарі до сторінки
«Василь Симоненко, "Безсмертні предки"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми