Байка Жана де Лафонтена "Звірі під час чуми" ("Зачумлені звірі") українською (переклад Микити Годованця)

Нечувана біда страхи наслала люті,
Щоб смертю покарать гріхи землі —
І непрощенні, і страшні, —
Чума напалася за вчинки незабуті,
Супроти звірів почала війну.
Зганяла в пекло всяку звірину.
Зник апетит, немає в звірів сну:
Сумирні горлиці гризуть одна одну;
Де й ділася любов, і дружба, і довіра.
Лев звірів наскликав
І їм таке сказав:
— Прийшла біда на звіра,
Настав наш смертний час.
Історія навчає нас:
Знайти, хто винен, —
І вмерти той повинен.
Покрити смертю гріх,
І друзів тим урятувать своїх.
Про себе розповім я правду, любі друзі:
Ох, досить натворив гріхів —
Чимало баранів роздер у лузі,
Загриз невинних пастухів.
Як скажете, за ці провини
Готов лягти до домовини.
Хай кожен з вас, у кого совість є,
Тяжкий свій гріх прилюдно визнає!
- Володарю! — Лисиця низько гнеться;
Про що там мова йдеться?
Для баранів, гладких і мовчазних,
Та кара — ласка з неба;
А пастухів дурних
Карати завжди треба.
Скажу: то щастя є —
Нести тобі до ніг життя своє...
Всі слухачі ту мову привітали
І дружно зааплодували.
Не сміли в Тигра гріх знайти;
Ведмедя виріщили обійти;
Псів-сторожів на раді
Не осудив ніхто в громаді, —
За службу їм і слава, і хвала...
От черга підійшла і до Осла.
Покірно визнає Осел провину:
- Колись в лиху годину
Брів луками ченця (2).
Вхопив жмуток сінця
(Чорт, мабуть, спокусив!) —
Осел пробачення просив.
Та вчений Вовк промовою палкою
Довів; скарать Осла покарою тяжкою:
- Тепер відомо, звідки зло
До нас прийшло,
Чому вмирають чесні друзі:
Травицю жер Осел в ченцевім лузі!.. —
Осел був усіма
Обвинувачеиий.
Безжально страчений.

Безсилий ти — тобі жалю нема!