На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

Англомовний "Кобзар" у перекладах Віри Річ


Віра РічАНГЛОМОВНИЙ «КОБЗАР» У ПЕРЕКЛАДАХ ВІРИ РІЧ

У своїй передмові до двомовного видання «Кобзаря» у 2007 році Іван Дзюба писав: «Колись Генріх Гейне говорив про Біблію як «переносну вітчизну» євреїв – з нею вони, гнані, мандрували світом. Такою «переносною вітчизною» для українців, куди б їх не закинула доля, був «Кобзар» Шевченка. І навіть у себе вдома, на «нашій, не своїй землі», він давав почуття вітчизни. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим живуть, у кого черпають сили і надії» [1, c. 45]. Саме це почуття вітчизни, хоча й нерідної, чужої, «черпання сил і надії» було притаманне і Вірі Річ, англійки за походженням, перекладачки, майстерності якої належить переклад «Кобзаря» англійською мовою. Наразі це двомовне видання (вибрані поезії мовою оригіналу та в перекладах англійською мовою) вважаєтьсябібліографічною рідкістю: наклад – лише 1000 примірників і відшукати зараз хоча б один примірник цієї книги, майже неможливо.
Завдяки залюбленості Віри Річ в українську мову та літературу, маємо можливість ознайомитися з прекрасними перекладами англійською мовою нашоїнаціональної Біблії, як іноді називають «Кобзар» Тараса Григоровича Шевченка. 

(Дивіться вірші Тараса Шевченка у перекладі Віри Річ за посиланням: 

Vera Rich. Famous British translator of Taras Shevchenko's works )

Faith Elizabeth Joan Rich  – це повне та справжнє ім’я авторки перекладу, яка назвала себе на український манер, Вірою Річ. Вона народилася у далекій Великій Британії в англійській родині, навчалася у Лондонському університеті, ще студенткою почала перекладати з білоруської мови, додатково відвідувала заняття з української мови. Напевне, розвиткові такої зацікавленості до української мови та літератури, сприяла українська громада, а саме Українське англомовне товариство, розташоване у Лондоні. Початок перекладацької діяльності Віри Річ припадає на середину 1950-х рр. Спочатку це були переклади з творчості І. Франка, а потім вже і Лесі Українки, І. Котляревського, Т. Шевченка, П. Куліша, Ю. Федьковича та інших.
Перекладати Шевченка англійською мовою почали ще у 70–80-х роках ХIХ сторіччя. Близько вісімдесяти перекладачів намагалися донести творчість Шевченка до англомовного читача. Вагому роль у цьому процесі відіграла й українська еміграція в Канаді, Сполучених Штатах Америки, Великої Британії та в іншіх країнах. Залишаючи Україну, українці зберігали спомини про свою рідну землю: на іншомовний грунт вони переносили свою культуру – мову, пісні, вірші, традиції. Серед цих сподвижників немало прізвищ і українських емігрантів – А. Гончаренко (справжнє ім’я – Агапій Гумницький), який був особисто знайомий з Тарасом Григоровичем [8, c. 12] (його перша спроба перекладу Шевченка англійською припадає на 1868 рік), і канадійців українського походження – Е. Дж. Гантер, П. Канді, О. Івах, Дж. Вір (більш відомий, як І. Ф. Вив’юрський), К. Андрусишин, і фахівців з університетською освітою (маємо на увазі першогобританського україніста В. Морфілла, Ф. Марчанта, К. Меннінга, В. Кіркконела), і взагалі відомих літературних постатей, які не тільки перекладали з українськоїмови, а були «перекладачами-однодумцями» [6, c. 205] з авторами перекладених творів (йдеться про Е. Л. Войнич, Дж. Віра, Віру Річ).
Перекладацький доробок англомовної Шевченкіани досить потужний. На жаль, стислий обсяг запропонованої доповіді не дозволяє детально охопити всіпрізвища майстрів Шевченкового слова на іншомовному грунті. У нашій розвідці представимо творчу постать Віри Річ, письменниці, перекладачки, завдяки якій не тільки англомовний світ ознайомився з Шевченковими творами у її перекладах, але й україномовний читач мав нагоду набути певних знань щодо перекладів«Кобзаря» у викладі мисткині. По-перше, йдеться про видання 2007 року, згадуване попередньо. Це прекрасно оформлена книга і з передмовою І. Дзюби, і з вступною статтею і перекладами Віри Річ, і також з біографічною довідкою про перекладачку, підготовлену відомим вітчизняним вченим-перекладознавцем Роксоляною Зорівчак. У цій, на наш погляд, фундаментальній праці, спрямованій передусім на сприйняття творчості Шевченка україномовним читачем, представлено не тільки вибрані поезії двома мовами, але й також репродукції найкращих живописних та графічних творів поета, що, якнайкраще доводить багатогранність Шевченкового таланту – і поетичного, і малярського. Варто звернути увагу, що до цього тому увійшли англомовні переклади близько сімдесяти дев’яти творів поета, що виконані Вірою Річ, серед яких – «Причинна» («Bewitched»), «Тарасова ніч» («The Night of Taras»), «Перебендя» («Perebendia»), «Гамалія» («Hamaliya»), «Розрита могила» («The Plundered Gravemound»), «Сон» («The Dream»), «Гоголю» («To Gogol»), «Єретик» («The Heretic»), «Наймичка» («The Servant-Girl»), «Кавказ» («The Caucasus»), «І мертвим, і живим...» («To My Fellow-Countrymen»), «Як умру, то поховайте...» («When I Die, then Make My Grave…»), «Русалка» («The Russalka»), «Іржавець» («Irzhavets»), «Пророк» («The Prophet»), «Неофіти» («The Neophytes»), «Марку Вовчку» («To Marko Vovchok») та інші.
Популяризації перекладацької творчості Віри Річ в Україні ще у 1970-х роках ХХ століття сприяли декілька дослідників (передовсім маємо на увазі кандидатські дисертації О. Жомніра «Питання поетики і стилю Т. Г. Шевченка в англомовних перекладах», 1971 р; Р. Зорівчак «Фразеологія письменника як проблема перекладу (на матеріалі перекладів поетичних творів Т. Г. Шевченка англійською мовою)», 1976 р. Але як тяжко було у радянські часи, заангажовані ідеологічним осудом всього іншомовного, порушити тему англомовного Шевченка. Наразі ситуація докорінно змінилася: низка статей, які належать вітчизняним філологам та перекладознавцям, грунтовно висвітлюють англомовну Шевченкіану (І. Кондратишин, Л. Коломієць, Т. Зарицька). Чільне місце у цьому процесі посідають такі українські науковці, як Роксолана Петрівна Зорівчак та Ганна Михайлівна Косів. Своє творче життя вони присвятили клопіткому розгляду, уважному прочитанню та ретельному аналізу перекладених творів Шевченка, здійснених Вірою Річ. На наш погляд, і Р. Зорівчак, і Г Косів не тільки вивчали та досліджували перекладацьку діяльність мисткині, але що є важливим у процесі роботи і над розумінням творчого методу перекладачки та її перекладацьких принципів, і над сприйняттям особливостей її творчої стратегії, – це особисте знайомство вчених з Вірою Річ, спостерігання не тільки за автором перекладу, як своєрідним зв’язком між двома світами та епохами, а спостеріганняза людиною, яка небайдужа до перекладеного твору, яка ніби живиться Шевченковим словом, сприймає мову автора оригінального твору, як свою рідну, духовну мову. Тотожну думку висловлює і Ганна Косів у своїй монографії, присвяченій всебічному розгляду перекладацького доробку Віри Річ: «Слово Кобзаря та доля українського народу запали в душу англійки на все життя...» [5, c. 16].
На початку 1990-х років, коли Р. П. Зорівчак викладала українську мову в Інституті слов’янознавства Лондонського університету, Віра Річ висловила бажання відвідувати заняття «у групі підвищеного рівня з метою удосконалення української вимови», і, як відзначає Роксолана Петрівна: «мабуть, першопричиною було те, що стало вже її внутрішньою духовною потребою підтримувати будь-яку українську справу» [2, с. 176]. Науковець згадує, як дбайливо ставилася Віра Річ до перекладу або інтерпретації українських висловів та звичаїв. «Я захоплювалася її прискіпливою увагою і до кожнісінького слова оригіналу, і до, так би мовити, «затексту», її почуттям відповідальності за кожний перекладений рядок» [2, c. 176]. Р. Зорівчак є автором численних публікацій, присвячених Вірі Річ. Не можемо оминути увагою деякі з них, як, наприклад, «Творчість Віри Річ у контексті українсько-англійських літературних зв’язків» [2], «Сприйняття особистості та творчості Тараса Шевченка у Великій Британії» [3; 4] та безліч інших.
З 1960-х років минулого століття Віра Річ працювала у квартальнику Лондонського «The Ukrainian Review», переклади, статті з питань української мови та літератури, перекладознавства, які допомагали англомовному читачеві, віддаленому у часовому просторі та ментальності від української землі, зрозумітиШевченкове слово, запальний дух його поезії. Неодноразово, починаючи з 1990-х років, Віра Річ приїжджала до України: на Шевченківські святкування 1991 року у Києві, на відкриття пам’ятника Шевченку у Львові 1992 року, а потім все частіше і частіше брала участь у роботі численних перекладознавчих конференціях у Києві та Львові. Отже, не дивно, що творчість Віри Річ стала темою кандидатської дисертації молодої дослідниці Ганни Косів, за результатами якої у 2011 році авторка опублікувала блискучу монографію, яку присвятила Вірі Річ, творчому портрету перекладача [5]. На жаль, наклад цієї монографії досить маленький, і автору представленої доповіді завдяки заочному знайомству, пощастило отримати у дарунок примірник книги від Ганни Косів. Читаючи цю працю сторінку за сторінкою, занурюючись у її контекст, усвідомлюєш, що це не тільки всебічне дослідження творчої спадщини Віри Річ, але й розгляд особистості перекладачки крізь призму декількох потужних складників її здібностей, адже Віра Річ була не тільки перекладачем, але й поетом, літературним критиком, видавцем та редактором. Її поетична обдарованість на генетичному рівні (мати Віри Річ була фанатом Шевченка [5, с. 17]) допомогла їй перекладати не тільки поезії Шевченка, але й І. Франка, М. Зерова, Е. Андієвської, М. Ореста, Л. Костенко, В. Стуса, І Калинця, П. Тичини, М. Рильського та інших. Отже, слушною нам вважається точка зору Г. Косів, яка зазначає: «Спорідненість принципів оригінального поета і перекладача є надзвичайно важливим чинником перекладу, про що неодноразово наголошувалося в українському та зарубіжному перекладознавстві» [5, с. 29–30]. На наш погляд, саме це відчуття спорідненості між перекладачем та автором допомогло Вірі Річ не тільки відчути атмосферу твору, його внутрішній стрижень, але й абсорбувати певні українські ментальні настрої та українську тематику, що позначилося на власних віршах мисткині. Вірі Річ належить кілька провідних віршів про Україну, як, наприклад, «Бандурист» («Bandurist») та «Річниця» («Anniversary») [5, с. 248–249].
Тарас Шевченко та його творча спадщина вже давно належать до надбань світової культури. Поточний 2014 рік – рік святкування 200-річчя від дня народження українського національного поета. Для нас, українців, є великою честю і гордістю той факт, що Шевченка знають по всіх країнах завдяки багатомовним перекладам. Цього року англомовна Шевченкіана поповнилася ще одним виданням «Кобзаря», яке випущено у Київському видавництві «Мистецтво» [7]. Нові англомовні перекладі, які увійшли до цієї книги, також виконані Вірою Річ. Вступна стаття та есей про Віру Річ [7, c. 5–11, 332–333] – британську письменницю, поетесу, перекладачку, журналістку, і нарешті, лауреатку Перекладацької премії Івана Франка Національної спілки письменників України належать Р. Зорівчак – щирому другу перекладачки, людині, яка одна з перших ввела ім’я Віри Річ до наукового обігу українського перекладознавства та Шевченкознавства. Але, на жаль, Віра Річ не побачить цю книгу. У 2009 році невтомна трудівниця на інтелектуальній ниві перекладацької справи, провісник Шевченкового українського художнього слова в Британії, відійшла у вічність. Ганна Косів, якій поталанило бути безпосередньо знайомій з цією надзвичайноталановитою особистістю, згадує: «Віра Річ часто повторювала, що ще не готова покинути цей світ, бо мусить так багато зробити... А ще її постійно непокоїла думка про те, що коли вона зустрінеться на тому світі з Шевченком, Франком, Лесею, то чи знайде вона в них схвалення своїх перекладів...» [5, c. 28]. Скромні слова скромної людини, що все своє життя присвятила творчому служінню, поєднанню двох світів – такого далекого і водночас близького для нас світу англійської мови зі світом нашої рідної, української мови.
Віра Річ – маленька жінка з великим українським серцем. Навіть схожа вона була не на англійку, а на українку. Чи є випадковістю, що за життя вона заповілапоховати частину свого праху поряд із Чернечою горою і могилою Тараса Шевченка? Напевне, ні. Волю Віри Річ виконано згідно з її заповітом. На надгробкупам’ятника Вірі Річ українською та англійською мовами викарбовані слова Тараса Шевченка, які, на нашу думку, значною мірою відтворюють сенс життя мисткині:
«Та не однаково мені,
    
«But it does touch me deep if knaves
Як Україну злії люде
    
Evil rogues lullour Ukraine
Присплять, лукаві, і в огні
    
Asleep, and only in the flames
Її, окраденую збудять...
    
Let her, all plundered wake again…
Ох, неоднаково мені»
    
That touches me with deepest pain»
(Тарас Шевченко)  
    
(Переклад Віри Річ)

І на закінчення. Коли читаєш твори Шевченка виникає питання, чому творчість поета не залишає байдужим людей і у ХХI столітті? Чому Шевченковим таким простим, але водночас запальним словом свободи, несприйняттям неправди, прагненням до волі та поваги особистісної гідності, захоплюються люди, що народжені в інших країнах, в іншому соціальному середовищі. Відповідь – на поверхні: Шевченко був народним, і рідкісне поєднання вродженого таланту, на який, як на благодатний ґрунт був накладений досвід його особистих – і дитячих, і дорослих соціальних переживань у поєднанні з малярським талантом – все це надало потужного поштовху і стало результатом Шевченкових пристрасних творів, які, у свою чергу, не могли не вплинути на Віру Річ – людину з тонкою духовною організацією, з тонким відчуттям навколишнього світу.

Доктор філології н. Гончаренко Е. П.,
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна


Список використаних джерел:
1. Шевченко Т. Вибрана поезія. Живопис. Графіка (Українською та англійською мовами) / Т. Шевченко;  вступ. І. Дзюба. – К.: Мистецтво, 2007. – 607 с.
2. Зорівчак Р. Творчість Віри Річ у контексті українсько-англійських літературних зв’язків / Р. Зорівчак // Всесвіт: журнал іноземної літератури. – К.: Всесвіт, 1997. – № 8–9. – С. 175–180.
3. Зорівчак Р. Сприйняття особистості та творчості Т. Шевченка у Великій Британії: Ч. I / Р. Зорівчак // Всесвіт: журнал іноземної літератури. – К.: Всесвіт, 2011. – № 3–4. – С. 211–215.
4. Зорівчак Р. Сприйняття особистості та творчості Т. Шевченка у Великій Британії: Ч. II / Р. Зорівчак // Всесвіт: журнал іноземної літератури. – К.: Всесвіт, 2011. – № 5–6. – С. 218–225.
5. Косів Г. Віра Річ. Творчий портрет перекладача / Г. Косів. – Л.: Піраміда, 2011. – 264 с.
6. Недзвідський А. Коли перекладачі – однодумці з авторами / А. Недзвідський // «Хай слово мовлено інакше...». Проблеми художнього перекладу: статті з теорії, критики та історії художнього перекладу / упоряд. В. Коптілов. – К.: Дніпро, 1982. – 295 с.
7. Shevchenko T. Kobzar / T. Shevchenko; translated by Vera Rich; introduced and complied by R. Zorivchak. – K.: Mystetstvo Publishers, 2014. – 336 p.
8. Subtelny O.Ukrainians in North America. An Illustarted History / O. Subtelny. – Toronto: University of Toronto Press; Buffallo, London, 1991. – 283 p.

За матеріалами: http://confcontact.com/


Останні коментарі до сторінки
«Англомовний "Кобзар" у перекладах Віри Річ»:
Всьго відгуків: 0    + Додати коментар