Микола Сингаївський
МАКІВКА І ПЕРЧИНА
(збірка)
Завантажити текст збірки віршів Миколи Сингаївського "Маківка і перчина" (txt.zip)
Микола Сингаївський
РОЗМОВА
У шипшини — колючки,
А у мене — баєчки,
Скоромовки, веселинки
Для Тимка і для Маринки.
Тож послухайте їх, діти,
Буду щиро говорити.
* * *
МАРІЧКА І ЗВИЧКА
У Марічки гарна звичка —
Любить все робить Марічка:
Полежати,
Потім сісти,
Потім булку з медом з’їсти.
Потім трішечки поспати
Та на гулі вийти з хати...
Роботяща в нас Марічка,
Тільки дивна в неї звичка.
* * *
КАЗАЛА МАКІВКА
Казала Маківка Перчині:
— Ми разом служимо людині.
Ми для краси,
Ми і для діла,—
Взялася цвіт свій вихваляти.
Та вмить під вітром облетіла,
Не встигла й слова доказати.
Перчина ж, як завжди, мовчала,
Бо добре ціну собі знала.
* * *
ГОРОБЕЦЬ І ШПАКИ
Поселився у шпаківні Горобець:
— Цвінь-цвірінь,
Я наче справжній молодець.—
Та набридло цвірінчання те Шпакам,
І сказали Горобцю вони: — Затям!
У шпаківні, ти вважаєш, став
співцем,
А насправді ж залишився Горобцем.
* * *
БАТЬКО І СИН
Малого синочка повчає татусь:
— Ти швидше обідай, бери —
не лінуйсь.
— А я не лінуюсь,— синок
бубонить,—
Я знаю, що їсти — не діло робить.
* * *
ГРУШІ НА ВЕРБІ
Небилиця
— Ти — мені, а я — тобі,
Бачиш — груші на вербі.
— Бачу, тільки ти не руш,—
Не чіпай моїх ти груш.
— Не чіпаю,— хай тобі
Будуть груші на вербі.
* * *
КІТ І МИШЕНЯТА
Сказала Миша своїм Мишенятам,
Щоб слухалися матері як слід.
Щоб із нори не сміли виглядати,
Бо поруч ходить
Страхолюдний Кіт.
А Мишенята й чути не хотіли,
Вони Кота за хвостика ловили.
* * *
ЗАЙЧЕНЯ
Мале безхвосте Зайченя
Так вихвалялося щодня:
— Татусь у мене — родич Тигра,
А мама і сестра — тигриці.
Що е хвальки — то всім відомо,
Та Зайченяті — не годиться.
* * *
ДЕНЬ І НІЧ
У Пенька питає Пень:
— Що надворі — ніч чи день? —
А Пеньок відповідає,
Що не відає й не знає.
— Піднімись, у чому ж річ,—
Сам побачиш — день чи ніч.
* * *
СМІХ ДЛЯ ВСІХ
Наш дідусь, немов на втіху,
Нам приніс торбину сміху.
Сміх сміється:
— Хи-хи-хи,
Не сумуйте, дітлахи.
В цій сатиновій торбинці,
Всім малятам — по смішинці.
Є слухняним, роботящим,
І неробам, і ледащим.
Сміх — з усмішкою, та сміло
Завжди робить своє діло.
Вийду з ледарем гуляти —
Буду сміхом дошкуляти.
А базік і брехунців
Гарно смикну за штанці.
До лукавих та упертих
Буду я також відвертим.
Й до зазнайків доберуся,
Бо нікого не боюся.
Я веселий, добрий сміх —
Сміху вистачить для всіх.
* * *
ПРО ЩО ГОВОРИЛИ ПТАХИ І ЗВІРІ
Ворон шепче воронятку:
— Мій біленький.—
Слон гундосить слоненятку:
— Мій маленький.—
Заєць каже зайченяті:
— Мій хвостатий.—
Гуска шепче гусеняті:
— Мій крилатий.—
Лев говорить левенятку:
— Мій ласкавий.—
А їжак — їжаченятку:
— Мій лукавий.
Як почув я ті розмови
Птахів, звірів,
Ні зайчиську, ні слонові
Не повірив.
А чому?
* * *
СОН ТИМКА-ДИВАКА
Заплутанка
Як не знав та й забув,
Де Тимко сьогодні був:
Чи у школі,
Чи у полі,
Чи, заснувши у квасолі,
Не ходив,
Не робив,
Рук своїх не натрудив.
Як забув та й не знав,
Що Тимко сьогодні мав:
Чи ватрушку,
Чи пампушку,
Чи солодку, спілу грушку?
Ой, не мав
І не знав,—
У квасолі задрімав,
Там і сон його тримав.
* * *
ОКСАНЧИНА РАДІСТЬ
В зоосад мала Оксанка
Зранку з мамою пішла,
Після того цілий вечір
Розхвильована була.
Тигра бачила і лева,
Крокодила і слона.
Скільки звірів є на світі —
Просто диво-дивина.
А коли зустріла паву,
То аж скрикнула мала:
— Мамо, мамо, подивіться —
Як он курка розцвіла.
* * *
ТРІСКУНА ГІЛКА
Налякався заєць Страху,
Дременув щосили в ліс.
І від того переляку
Під ногою гілка — трісь.
Заєць впав,
Неначе мертвий,
Причаївся у кущах.
І заплющив сірі очі,
Щоб не бачить, де той
Страх.
* * *
ХТО ТЯГНЕ?
Старший брат малому каже:
— Не тягни кота за хвіст,
Може, трішки відпочине
Та спокійно хоч поїсть.
А малий відповідає:
— їсти хоче, то подам,
Я лише держу за хвостик,
Він, вреднющий, тягне сам.
* * *
ДІВЧАТКА І КУРЧАТКА
Дівчатка щебетали,
Курчаток рахували.
До двадцяти лічили,
Бо далі не зуміли.
І почали спочатку —
Курчатко до курчатка.
Дійшли до двадцяти —
Курчаток не знайти.
Розбіглись колобочки,
Не слухалися квочки.
З дівчаток насміялись —
У квітнику сховались.
* * *
БІЛЧИНІ ЗАБАВКИ
Скоромовка
Доганяє
Білка білку:
З гілки — стриб
На іншу гілку.
Між дубами
Стриб та стриб.
А під віттям —
Гриб та гриб.
Дивувалися дуби:
— Ти дивись, які гриби!
І ростуть
Неквапно, тихо.
Білочкам оцим
На втіху.—
Білка білку
Доганя.
Та — навтік,
Та — навмання.
Та — під гілку,
Та — на гілку,—
Не здогнати
Білці білку.
* * *
ХАТА ПІД ВОДОЮ
Жив бобер та бобренята,
І була в них тепла хата.
Вхід до хати під водою,
Не ходив ніхто тудою.
А бобри це добре знали,—
Всіх у гості зазивали.
І запрошують понині,—
Отакі бобри гостинні.
ЖАРТУВАВ КОМАРИК З КОЛЕСОМ
Ви мовчіть, а я послухаю,
Бо десь муха наче кашляє.
Ви бігом, а я поволеньки,
Бо так можем розминутися.
Кажуть, диво в нашім решеті,
Але ніяк йому вилізти.
Жартував комарик з колесом,
Та застряв у спицях крилами.
Чи високо, а чи глибоко,
А я чую та не думаю.
* * *
НА МОРІ, НА ВОЗІ
Веселинка
Водою та бродом
Та все перевозом —
Я їхав по морю
Драбинчатим возом.
Вперед подивився,
Назад оглянувся,
А вже — серед моря,
Коли — і незчувся.
Сухий весь по вуха,
А риба в кишені,
А віз — під водою,
А раки — у жмені.
* * *
ВСЕ СПОЧАТКУ
Віршик цей спочатку
Починаєм, друже.
Заєць з’їв телятко,
Та журивсь не дуже.
Все це може статись —
І таке буває.
Можеш здогадатись,
Що і слон літає.
Що ведмідь щебече
Голосом кожуха,
Що співає риба,
Та ніхто не слуха.
І тому спочатку
Можна починати,
Бо про все на світі
Треба, друже, знати.
* * *
ТИЖДЕНЬ ДЛЯ ЛЕЖНІВ
Понеділок чи вівторок —
День лишився без підпорок.
Середа чи п’ятниця —
Щось воно та трапиться.
А субота чи неділя —
То для всіх у нас дозвілля.
А з неділі — навпаки,
Бо такі ми хлоп’яки.
З понеділка по порядку
Починаємо спочатку.
Понеділок та вівторок —
їх не два, а цілих сорок.
Середа або четвер,
Як не вчора — не тепер.
Залишилась п’ятниця,
Та й вона — гулятниця.
Ні до школи,
Ні до діла —
Кожен день у нас — неділя.
* * *
ГОСТИНИ У ЇЖАКА
Прийшов їжак до їжака
У гості погуляти.
Господар просить всі голки
Йому порахувати.
— Цю справу, брате, доручу
Я лиш тобі одному.
— Спасибі,— щиро мовив гість,—
Та я спішу додому.
* * *
МАРМЕЛАД З ПЕРЦЮ
Кажуть, ніби Виноград
Варить з перцю мармелад.
«І до хліба, і до чаю,—
Каже,— всіх я пригощаю».
І тому одна причина,
Що розсердилась Мачина.
Що вона — як господиня —
З перцю випече і диню.
Як почув ту мову Біб,—
Взявся випікати хліб.
Отака в нас дивина —
Трохи з перчиком вона.
* * *
ГОСТЮВАННЯ
Небилиця
Коржі — З медом,
Коржі — з маком,
А смаженя — з пастернаком,
А галушки — з лютим перцем,
А хлоп’ята — з добрим серцем.
А ми гостям за спасибі,
Дамо хрону,
Дамо риби.
А за раки — нема дяки,
Нехай родять
Хліб і маки.
А маківка — до мачини,
А перченя — до перчини,
Щоб усе буяло в зрості...
А ми з вами —
Оті гості.
* * *
ЯКБИ
Якби пшоно, якби сіль,
То зварила б я кисіль.
Якби снігу та дощу,
То зварила б я борщу.
Якби трохи простокваші,
То зварила б горщик каші.
Якби яблука та сушки,
Наварила б з перцем юшки.
Якби гречка та овес,
Наварила б я чудес.
От би вийшла смакота...
Це вам справа непроста.
* * *
ХТО ТАМ ЇДЕ
Веселинка
Хто там їде,
Хто іде,
Хто кого
Куди веде?
Ні стежинок,
Ні доріг...
Хто стоїть,
А хто вже ліг.
Кому сумно,
Кому смішки.
Хто на крилах,
А хто пішки.
Наші їдуть,
Ваші йдуть,
Наші ваших
Підвезуть.
* * *
ПЕРЕПІЛКА І РОСИНКА
Перепілка
Перепілці
Несе просо
По стежинці.
Як побачила росинку,
Зачепилась
За травинку —
Та й згубила
Десь зернинку.
Та не винна перепілка,
Бо смачна була
Росинка.
Бо хотілось дуже пити...
Жаль — таке
Зерно згубити.
* * *
ДЕНЬ ДЛЯ ГОРЛИЦІ
В гаю туркоче
Горлиця,
До гілки гілка
Горнеться.
Хоч горнеться —
Не зломиться,
А горлиця
Не стомиться.
А день вгорі
Прозориться,
Тому й туркоче
Горлиця.
* * *
ЗЕРНО І КОЛОС
Скоромовка
Трохи тихо,
Трохи вголос —
Повнозерний
Кожний колос.
Трошки гречки, -
Трошки проса,
Трошки взута,
Трошки боса.
По зернині,
По краплині —
Трошки завтра,
Трошки нині.
Трошки сумно,
Трошки смішно,
А на руцях в мами —
Втішно.
* * *
ТАЄМНА РОЗМОВА
Дрозд дрозду
Сказав на вухо:
— Мовчки сядеш —
І ні руху —
Ні згори,
Ані угору —
Не наклич нам
Поговору.
Бо тоді дроздам —
Ні кроку,
Нас помітять
Навіть збоку.
Як згори
Впаде шуліка,
Буде всім
Біда велика.
Тож сидять собі дрозди
Ні туди,
Ані сюди.
* * *
ЩО ВОНО ЗА ДИВО
Небилиця
Що воно за диво
Хлопця здивувало:
Ще такого зроду
В світі не бувало.
Що на клені — морква,
На вербі — кислиці,
На даху — корова,
На печі — синиці.
На перчині — сливи,
На тополі — вишні.
А на ганок — з грядки
Маківки дві вийшли.
На вогні — криниця,
А на річці — хата...
Щось у тебе, хлопче,
Мова кострубата.
* * *
СПІВАНКА ПРО МИХАЙЛИКА
Ви чули про Михайлика,
Михайлика-дрімайлика:
У літні дні,
Гарячі дні
Він спить у холодку.
Зозулиця на ясені,
На ясені,
На красені
Кує собі:
— Ку-ку!
Михайлику, прокинься!
Для сну доволі ночі!
На сонце подивися,
У тебе сонні очі! —
Не слухає Михайлик,
Не відає дрімайлик.
Зозуля прилітала,
На ясені сідала
І все йому кувала:
— Ку-ку!
А ввечері сестриця
Михайлика спитала:
— Ти чув, як у садочку
Зозулиця кувала? —
А той відповідає:
Не знаю, що за птиця!
Вона тут не літає,
Вона тут не гніздиться.
Сміялася сестра: — Ку-ку!
Зозулька на суку: «Ку-ку!»
Вона в садку літає,
Коли Михась дрімає.
Ку-ку!
* * *
А ВИ ЗДОГАДАЛИСЬ?
Хто яблука трусить
У нашім саду?
Хоч як не шукаю,
Та все не знайду.
Хто вечір колише
У нас під вікном?
Питай не питай,
Він прикинувся сном.
Хто вранці сміється,
Дерева трясе?
Проснувся — не бачу.
Пропало — і все.
Хто ходить навшпиньках?
Хто мчить, мов хлоп’я?
Хтось наче жартує.
Та тільки не я.
А ви здогадались,
Що то — вітерець?
На цьому і віршу
Кінець.
За матеріалами: Микола Сингаївський. "Маківка і перчина". Гумористичні вірші, байки, веселинки, скоромовки. Редактор Іван Малкович. Художник Анатолій Василенко. Київ, видавництво "Веселка", 1989 рік, 32 с.
Інші твори Миколи Сингаївського на "Малій Сторінці":
У розділі представлено ілюстровані збірки дитячих віршів Миколи Сингаївського "Ластівоча весна" та "Маківка і перчина". Картинки до книжок малювали Олександра Прахова та Анатолій Василенко.