"Гей, нові Колумби й Магеллани" - вірш Василя Симоненка

Василь Симоненко

ГЕЙ, НОВІ КОЛУМБИ Й МАГЕЛАННИ

Гей, нові Колумби й Магеллани 
Напнемо вітрила наших мрій! 
Кличуть нас у мандри океани, 
Бухту спокою облизує прибій.

Хто сказав, що все уже відкрито? 
Нащо ж ми народжені тоді?
Як нам помістити у корито 
Наші сподівання молоді?

Кораблі! Шикуйтесь до походу! 
Мрійництво! Жаго моя! Живи!
В океані рідного народу 
Відкривай духовні острови!

Геть із мулу якорі іржаві — 
Нидіє на якорі душа...
Б’ються груди об вітри тужаві, 
Каравела в мандри вируша.

Жоден вітер сонця не остудить, 
Півень землю всю не розгребе! 
Україно! Доки жити буду,
Доти відкриватиму тебе.

Мріяти й шукати, доки жити, 
Шкварити байдужість на вогні!!.. 
А якщо відкрию вже відкрите, 
Друзі! Ви підкажете мені.