Вірші про школу зі збірки "Перший раз у перший клас"


Перший раз у перший клас, вірші про школу

 

 

Валентин Бичко

ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ

Взяли до рук портфелики,
Взяли лискучі ранці
І, наче ті метелики,
Полинули уранці
До школи до веселої
Дівчатка і хлоп'ята.
Це тут нова оселя їм,
Щаслива та багата!
Це їм вона збудована
Братами та батьками,
Неначе з сонця скована
Умілими руками —
Аж іскриться та блискає.
Оце так справді школа!
Аж райдужними бризками
Висвітлює навколо.
Мчать мимо заклопотані,
Серйозні перехожі,
А все ж перед воротами
Зупиниться з них кожен.
Забуде, що і справи є,
Подивиться, всміхнеться,
І зразу поласкавіє
Суворе навіть серце.

 

* * *

 

Володимир Лучук

ХТО ЩО ПИШЕ

Пише хвостиком лисиця
слід по росяній траві.
Пише дятел, гарна птиця,
дивні знаки на корі.

Щось таємне пишуть риби
плавниками у ставку.
Зайчик сонячний на шибі
пише казку золоту.

Пише в хмарі блискавиця,
пише трактор на лану,
що уродиться пшениця,
дощ напоїть ярину.

Зелен клен химерні тіні
пише в парку на стежках.
Віражі свої в промінні
пише голуб, мирний птах.

В небесах під час навчання
вправи пишуть літаки...
Діти, сповнені старання,
також пишуть залюбки..

Ми, шкільна сім'я єдина,
пишемо за складом склад:
мама, сонце, Батьківщина,
наша рідна Україна!

 

* * *


Олександр Пархоменко

ДВА І ДВА

Бородатий цап півдня
Вчив лічити цапеня:
— Ну-бо, мудра голова,
Скільки буде два і два?
Цапеня немов німе, —
Думати не хочеться.
Цапеня ні бе  ні ме,
А татусь морочиться.
Взяв морквинки дві і дві,
Розкладає на траві:
Подивись, моє дитя,
Та подумай до пуття.
Одвернувсь на хвильку цап,
Що тут довго думати?
Цапеня морквицю хап
І скоріше хрумати.
Цап вернувся:— Ох, біда,
Що ж це ти, лебедику?
І нема тобі стида,
Схрумав арифметику!

 

 

* * *

 

Перший раз у перший клас, вірші про школу

 

 

Богдан Чалий

БАРВІНОК ІДЕ ДО ШКОЛИ

Літо-літечко летіло,
Лепетало, лопотіло,
Гнало пагіння густе.
Наш город, мов гай, росте!
Зранку грають в «третій лишній»
Огірки, хлоп'ята втішні.
Біля тину Буряки
Грають в кеглі й городки.
Грають Хроники в футбола,
А Редиски — водять коло.
Молоденькі Гарбузи
Грають в «довгої лози».
Біля кущика суріпки
В скельця граються дві Ріпки.
Злізши верхи на дрючок,
Мчить з іржанням Кабачок.
«Хмеля» Кріп повів з Горохом...
Заховався аж під мохом
Хитромудрий Пастернак,
Та знайшли його однак.
А Барвінок — в «цурки-палки»,
Як ушкварить — в небі скалки.
Хрін бурчить: «Тихіше бий,
Це ж змагання, а не бій!..»
Всяк до серця мав роботу
І трудився всмак, до поту,
Бігав, порпався, стрибав,—
Не злічити всіх забав.
Раптом — жайворонка голос,
Мов зерно розсипав колос.
Падав срібний голосок
На город і на лісок.
— Діти, діти, годі гратись!
Час до діла, дітки, братись!
Книги, зошити беріть.
Завтра в школу!
Фіть- фіть-фіть!
Буде школа в лісосмузі.
В ній директор — мудрий Крук,
Кандидат усіх наук.
Вас, Барвіночку Хрещатий,
Будуть Одуди навчати
І граматиці, й лічбі,
Щоб і людям, і собі...
Щоб, із буковок почавши,
До наук тягнувся завше
Наш Барвінок бойовий,
Що город уславив свій!

 

 

* * *

 

Перший раз у перший клас, вірші про школу

 

 

Платон Воронько

ЯРИК-ШКОЛЯРИК

Ярослава звали Ярик
Тато, мама і сестра,
А  на вулиці — Школярик
Прозивала дітвора.

Хлопчик піде поза двором —
Враз навкруг аж загуде,
Малюки гукають хором:
"Он Школярик в школу йде"

Як приліпиться дражнилка,
Не відстане років п'ять.
Мов набридливая бджілка,
Буде в'їдливо дзижчать.

Особливо  як надмешся,
Як образишся на всіх,
Жартівок не обберешся —
Діти вміють брать на сміх.

Звідки ж прізвисько взялося,
Причепилось до Ярка?
Ріс меткий, дзвінкоголосий
Син у теслі Корчака.

Він любив свою сестрицю,
Ніжну, тиху, мовчазну.
Їй приносив полуниці
І малину запашну.

Катя, старшенька від нього,
Як пішла у перший клас,
Мимохіть було й малого
Збудить, вставши в ранній час.

Катя в школу, й слідом з двору
Наче вітер ніс його.
А було йому в ту пору
Літ чотири усього.

Завертали хлопця в хату,
Він пручався і сопів,
А тоді з ослона парту
Під столом собі робив.

А якось таки пробрався
Тишком-нишком в перший клас.
Вмить під партою сховався,   
Де сидів Паньків Тарас.   

Дзвоник. Вчителька з'явилась,
Учні встали:  «Добрий день!»
Серце в хлопчика забилось.
Він сидів і нітелень.

Тут хтось пирснув:
«Ярик! Ярик!»                     
Засміявся дружний клас.
Каже вчителька,— у нас».

Кличе хлопчика до столу,
Він, маленький і чудний,
Вперто дивиться додолу,
Мне кептарик вовняний.

В нього торба на ремені,
Черевички з кулачок,
На сніданок у кишені
Є новенький п'ятачок.  
    
Все, що треба, має Ярик,
Лиш на зріст не повезло.
З того дня слівце «Школярик»
До хлоп'яти приросло.

«Щось засмучений Школярик,
У Школярика біда»,—
Говорили Петрик, Лаврик,
Навіть дядько Лобода.

З жартом вигукне дражнилку:
«Ти, Школярику, не плач».
І дає нову сопілку
Чи з пружиною деркач.

Хлопчик, справді, дуже злився:
«Що тут вдієш — не росту».
Все частіше він тулився
До опори на мосту —

Примірявсь до мітки завше
Без бриля і у брилі.
Час летів, а мітка там же,
Недалеко від землі.

Навіть взимку йшов до мосту.
Мітку хуга замела —
І не видно, скільки росту
Довга осінь додала.

Та із днів складались тижні,
Цілі місяці, роки.
Восени летіли крижні
У далекі мандрівки.

їх Ярко лічив поволі,
Шепотів: «Усіх злічу.
Як не буду вчитись в школі,
Сам із ними полечу.

За морями, за горами,
Кажуть, є така земля,
Що весняними вітрами
Росту й віку прибав ля».

Літом Ярик вже не гуси
Гнав на пашу, а корів.
З ним ішла сестричка руса
На луку за Довгий рів.

А коли пожовкло листя
На кущах і деревах,
В школу діти понеслися
По стежинах і ровах.

Як же наш маленький Ярик?
Знов ховається в дворі,
Щоб не крикнули: «Школярик!»
Голосисті школярі?

Ні! Прийшла жадана днина.
Хата теслі розцвіла.
І шовкова сорочина,
Дрібно вишита, мала.

І кептарик Ярослава,              
І червоні чобітки —
Все розкладено по лавах
На широкі рушники.

Одяглися мама й тато
У святкові убрання —
Сина в школу виряджати.
Всі ж цього чекали дня.

Мама хліб поклала й сливи,
Як за звичаєм кладуть.
«Йди, синочку, будь щасливий,
Будь розумний, чесний будь».

Так сказали мама й тато.
Склала зошити сестра.
Хлопчик вискочив із хати,
Птахом вилетів з двора.

Он, погляньте, він до школи
Йде сьогодні з усіма.
І здавалось, що довкола
Ані жодного нема,

Хто б на нього не дивився,
На його новий кептар,
Хто б йому не уклонився
Біля кузні чи кошар.

І Ярка неначе крила
Підіймали аж до хмар.
Тиша хлопцеві сурмила:
«Ти школяр, школяр, школяр!»

Він ніколи не забуде
Цей жаданий перший крок
І довіку знати буде
Перший вивчений урок.

Ось і школа. Квіти, квіти
Загойдалися вгорі.
Ті, що звались просто діти,
Нині звуться школярі.

«Я... Школяр я!..» — ненароком
З уст зірвалось у Ярка.
Підійшов юнак високий,
Взяв на руки хлопчака.

«Ти школяр, — він мовив просто, —
Вперше йдеш у перший клас.
Потім підеш в п'ятий, шостий
І в десятий... Прийде час.

У знаннях, в  труді, у пісні
Вмійте хороше дружить.
Нашій матері-Вітчизні
Вчіться правдою служить».

Сивий вчений з рук на руки
Взяв Ярка під крик «ура!»
Він промовив: «У науки
Є світанкова пора.

Як без раннього світання
День не піде по полях,
Так без першого навчання
До наук закритий шлях.

Я ученим став. Ракети
Ми спрямовуєм до зір, —
Посланців Землі-планети.
Але цей зелений двір,

Клас із вікнами до гаю,
Перших вчителів своїх
Щогодини пам'ятаю,
Лину згадкою до них».

 

 

Перший раз у перший клас, вірші про школу

За матеріалами: "Перший раз у перший клас". Київ, "Веселка", 1986. Малюнки Миколи Пшінки та Анатолія Василенка.

 

Дивіться також:
Першокласник, вірші про першокласників
Кожного року, першого вересня тисячі дітей уперше переступають поріг школи і стають учнями. Саме тут на них чекає перша, надзвичайно важлива сходинка до їхнього майбутнього дорослого життя. У добірці представлені вірші. присвячені першокласникам: "Школярик" (Вадим Скомаровський), "Я йшов до школи" (Валентин Бичко),  "Андрійко-школярик" (Наталя Забіла), "У школу у перший клас!" (Л. Колос), "Світла мить" (Тамара Коломієць), "Добридень!" (Микола Сингаївський), "Вітання першокласникам", "Я збираюся до школи" (Богдан Гірський), "В перший клас" (Марія Чепурна),"Миколка-першокласник" (Надія Кір'ян).
 
Малюнки Миколи Пшінки та Анатолія Василенка. З книги Перший раз у перший клас.
1 вересня у школах лунає перший дзвоник. Для першокласників цей звук особливий - він сповіщає, що діти роблять перший крок у майбутнє доросле та самостійне життя. В добірці представлені вірші "Я іду до школи" (Наталка Поклад), "Світла мить" (Тамара Коломієць), "До школи", "Вересень-школярик", (Наталя Тріщ), "У школу" (Леся Храплива-Щур).
 
Дитячі віршики про школу до свята 1 Вересня
Цікаві віршики для дітей про школу до свята 1 Вересня: "Світла мить" (Тамара Коломієць), "Вересень" (Максим Рильський), "Школа" (Дмитро Павличко), "Вчиться вересень читати" (Оксана Сенатович), "Різні оцінки" (Анатолій Гарматюк), "Найперша книжка" (Олександр Пархоменко), "До школи" (Марія Чепурна), "Перше вересня" (Тетяна Строкач).
Вірші про школу, вірші для детей
Школа - надзвичайно важливе місце для формування світогляду і розвитку сучасної людини. Багато відомих людей висловлювали свої думки щодо значення школи, і навіть присвячували шкільному життю свої твори. Нижче пропонуються вірші про школу від відомих українських поетів.
 
Юлія Хандожинська. Дитячі пісні про школу (слова та ноти)"Нас зі школи поведе святково
Промінь сонячний у далечінь.
Лиш залишиться позаду спогад
Тих років, що нас до школи вів...
Та стежина яблуневим садом,
Що водила, не згубивши крок,
Нас на перший й на останній
В нашому житті урок..." 
(Юлія Хандожинська)

Останні коментарі до сторінки
«Вірші про школу зі збірки "Перший раз у перший клас"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми