|
Галина Мирослава
БУДИ МЕНЕ, БУДИЛЬНИЧКУ, БУДИ
Буди мене, будильничку, буди
Солодким днем, що тягне ручки в хату.
І з буди Бобко вийшов, вже не спить,
Мов знає все наш красень волохатий.
Буди мене, будильничку. Буди.
З будиночка щодосвіта до школи
Тепер ітиму. Там, за видноколом,
Стільки нового. Й друзів поготів
Побачу знову наяву, не в сні.
Буди мене, будильничку, буди.
Я вже готовий вранці підійматись,
А будуть труднощі, то буду їх долати.
Віднині Перше вересня. Буди.
Пора дорослішати та у майбутнє йти.
* * *
Тетяна Строкач
ПЕРШЕ ВЕРЕСНЯ
Горять яскраво грона горобини,
А на подвір'ї школи гамір, сміх.
Дзвіночок на урок скликає всіх,
І звуки музики врочисто в небо линуть!
Ось зграйкою стоять випускники,
Для них дзвінок востаннє вже лунає.
Рік швидко пролетить... Це кожен знає,
І розійдуться стежечки-шляхи...
А ось розгублена маленька дітвора.
Батьки їх вперше привели до школи.
Вони такі щасливі, як ніколи!
Навчатися прийшла вже їм пора.
А школа радо всіх приймає вас -
Замріяних, веселих, відпочилих,
Готових до навчання, дружніх, милих.
Лунай, дзвінок! Дітей запрошуй в клас!
* * *
Тамара Швець
Перше вересня – день знань
Перший дзвоник – для вітань!
Як врочисто і святково
З кожним роком – завжди ново!
На клас, на курс ти вже підріс!
Також підтвердження – твій ріст!
І відчуття є, і бажання,
А з ними разом – хвилювання
За ті знання, що є і будуть,
Студенти, школярі добудуть,
Що їх дадуть викладачі,
Шановної професії творці.
І кожен з нас цей шлях пройшов,
Одержав атестат, диплом.
Ті зерна знань дали ростки
І для майбутнього стежки…
* Поезії люб'язно надіслані авторками спеціально для читачів "Малої Сторінки".
* * *
Тамара Коломієць
СВІТЛА МИТЬ
Отакий, як у букварику,
Із букетом у руках,
Чом спинився ти, школярику,
Серце в грудях, наче птах?
Як складав ти в ранець зошити!
Як чекав щасливих днів!
Щоб до сліз перетривожити,
Перший дзвоник продзвенів.
За порогом вітру витівки,
Шелестіння верховіть.
В першім класі
Перша вчителька,
Усміхаючись,
Стоїть.
* * *
Дмитро Павличко
ШКОЛА
Наче вулик — наша школа,
Вся вона гуде, як рій.
І здається, що довкола
Розквітають квіти мрій.
Бігають, сміються діти,
Та лиш дзвоник задзвенить —
Стане тихо, ніби в квіти
Поховались бджоли вмить.
* * *
Оксана Сенатович
ВЧИТЬСЯ ВЕРЕСЕНЬ ЧИТАТИ
Вчиться вересень читати,
вчиться літери складати.
Засміявся хитро вітер:
— А склади-но ОСІНЬ з літер!
Вдарив вересень тривогу:
— Хто прийде на допомогу?!
Огірок озвався ґречно:
— «О» віддам я, безперечно,
раз оказія така! —
Стала гірка з огірка.
Тут світання нагодилось,
також чемно уклонилось:
— «С» охоче віддаю,
бо вітанням я стаю.
Ціле «ІН» індик приніс
в подарунок: — Прошу, друже!.. —
Д и к, кабан великий дуже,
навпростець пішов у ліс.
Мовить вересень про себе:
— Ще м'якого знака треба! —
І підходить до коня:
— Дайте знак пом'якшення!
— Що ж, бери! — промовив кінь,
і з коня зробився кін...
ОСІНЬ — літери у ряд,
як на кубиках в малят.
Завстидався вітер сильно,
каже вересню прихильно:
— Хочеш, «І» віддам тобі!
— Пізно, вітре, далебі,
віддавати «І» тепер,
як тобі я носа втер!
* * *
Анатолій Гарматюк
РІЗНІ ОЦІНКИ
У школі лісовій
За спільну парту сіли
Руденьке Ведмежа
І Зайченятко сіре.
Завдання їм
Однакове дали:
Розповісти про те,
Як літо провели.
Зітхнуло Ведмежа,
Понюхало чорнило,
Почухалося
Й зошита розкрило.
А Зайченя
На це лише й чекало —
Скосило очі,
Списувати стало:
«Улітку бігав
Між кущів і трав
І на деревах
Меду я шукав.
Іще я батькові
І матері поміг
Сухе гілля зібрати
На барліг...»
На другий день
Крізь плач
Зайча белькоче:
— У Ведмежати — «п'ять».
А в мене — «два»...
Із тим, хто сам
Подумати не хоче,
Частенько отаке бува.
За матеріалами: "12 місяців", настільна книга-календар, 1999 рік, стор. 111 - 113.
* * *
Максим Рильський
ВЕРЕСЕНЬ
В сизому тумані,
В сині димовій —
Яблука рум'яні,
Груші медові.
Линуть птичі зграї,
Шелестять гаї...
Школа відчиняє
Двері нам свої.
Вийдуть нас зустріти
Друзі-вчителі...
Принесіть їм квіти
З рідної землі.
* * *
Марія Чепурна
ДО ШКОЛИ
Заглядає у вікно
Вересень-рум'янець.
Я не сплю, дивлюсь давно
На новенький ранець.
Пахне ранець букварем
З гарними картинками.
Вранці ранець ми берем
1 йдемо стежинками.
В мене квіти у руці,
А в матусі — ранець.
Кида теплі промінці
Вересень-рум'янець.
І ведуть стежинки нас
В світлий, світлий перший клас.
За матеріалами: "12 місяців", настільна книга-календар, 1974, стор. 9, 131.
* * *
Олександр Пархоменко
НАЙПЕРША КНИЖКА
Як краплин у Дніпрі,
Як зірок угорі,
Як листви на гіллі, —
Стільки книг на землі!
Є великі й малі,
Є легкі і важкі.
На полицях, в столі —
Наші друзі книжки.
Та одна серед них —
Перша книга із книг:
Ту, що звем «Букварем»,
Ми найперше берем.
Наче ключ срібляний
Дав мудрець нам у дар:
Дивосвіт чарівний
Одімкне нам «Буквар».
Від найпершого дня
Дуже любий нам він,
Бо веде до знання,
До вабливих таїн.
Йде у школу школяр,
В зорі усміх сія...
Хай живе твій «Буквар» —
Перша книжка твоя!
|
Дякую гарні вірші будем на сайті весь час!