Ірен Роздобудько, оповідання для дітей "Підкидьок"

Ірен Роздобудько

ПІДКИДЬОК

У мене була найбільша мрія: знайти підки́дька. Адже мама категорично відмовлялася подарувати мені братика.
Ну й не треба, думала я, сама його знайду і принесу додому!
Мені здавалося, що немовлята-підкидьки лежать на кожному кроці, на кожній лаві у парку чи на порозі дитячої поліклініки.
Що таке буває, я дізналась із жалісної історії, яку мені колись прочитала бабуся. А ще я подивилася фільм, який так і називався — «Підкидьок». Отже, це правда!
О, мріяла я, мій малюк, якого я знайду, буде рум’яним та розумним, він одразу обхопить мене за шию, а я понесу його не в міліцію, а додому, мамі.
Ми купатимемо його, варитимемо йому кашу. А  ще краще — я буду віддавати йому свою порцію, я ж манної каші все одно терпіти не можу.
А потім я гратимусь із ним у дворі на заздрість усім, хто бавиться неживими ляльками.
Ось так я мріяла, нишпорячи очима по лавах, порогах і кущах.
І нарешті трапилося диво! На міській алеї я знайшла те, чого так довго шукала. На лаві самотньо сиділа маленька дівчинка з великим рожевим бантом на голові. Я пильно роздивилася навколо: поруч нікого не було. Бідна дівчинка! 
І така гарненька! Так ось, якими вони бувають, ці підкидьки... 
Як добре, що я знайшла її першою!
Я підняла малу. Вона була доволі важка. Але я, сопучи й зупиняючись на кожному кроці, понесла її додому. Дівча всміхалося та щебетало щось мені на вухо.
Я ледве дісталася нашого третього поверху і штовхнула двері ногою.
— Мамо, мамо, йди швидше! Я  знайшла дівчинку!  — радісно закричала я. — Давай будемо її купати!
З кухні, витираючи руки об фартух, вийшла мама.
— О, господи... — тільки й змогла вимовити вона та повільно опустилася на стілець, тримаючись за серце.
Тут дівчинка голосно заревіла й почала смикати мене за коси.
Мама хутко зняла фартух, підхопила її на руки і суворо звернулася до мене:
— Де ти її взяла?
Я пояснила. Мама разом із дитиною миттю вибігла з хати. Я — слідом.
На алеї метушилася якась жінка, навколо неї зібрався натовп на чолі з міліціонером.
Мама щось довго пояснювала і перепрошувала. Натовп гудів, дехто сміявся, показуючи на мене пальцем. Жінка притискала до себе мого підкидька і сварила маму.
... Додому ми поверталися мовчки.
— Ну невже ти не розумієш, — згодом сказала мама, — що малюки — не гриби й не ростуть на кожному кроці?
Я все розуміла. Та все  ж перед тим, як піднятися на сходи, зазирнула під лаву в дворі: може, хоч там причаїлося нічиє немовля?..

За матеріалами: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 3, 4 класах серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 167 - 169.

Інші твори Ірен Роздобудько на "Малій Сторінці":

"Фантазувати й розповідати вголос різні історії я почала ще в дитячому садку, коли не вміла писати. А записувати — у шість років. Коли вперше в цьому ж віці випадково потрапила до бібліотеки, була вражена полицями з книжками, здивована тим, що ці книжки написали люди, і вирішила, що моя книжка теж колись стоятиме на такій полиці. Але про те, що книги пишуть «письменники», я тоді ще не знала". (Ірен Роздобудько)

13-річний Арсен піклується про маму сам, адже тато їх давно покинув. Однак хлопець вірить, що мама ще знайде надійного й порядного чоловіка. А найбільше він мріє про мандри, пригоди і таємниці, бо сидіти всеньке літо за компом у київській квартирі — це, погодьтеся, важко назвати незабутніми канікулами. Тому Арсен і зважився гайнути в село, до бабці з дідом, яких не бачив після розлучення батьків. І там багато про що Арсенові довелося поміркувати — особливо про те, що він має бути справжнім чоловіком; чимало здолати — образу на тата, відчуття своєї непотрібності в татовій родині та ревнощі до маленької зведеної сестрички, яка «забрала» в нього тата; чимало дізнатись — адже історія його роду стала «візитівкою» цілого села. А головне — Арсен закохався. Вперше і, можливо, назавжди…

Повість відомої письменниці Ірен Роздобудько розповідає про дорослішання, життєво важливі трансформації в свідомості й пошук моральних орієнтирів у житті.