Катерина Перелісна
ЩО ЦЕ СТАЛОСЯ С САДОЧКОМ?
(збірка віршів про осінь)
Катерина Перелісна
ЖОВКНУТЬ ТРАВИ В ПОЛІ...
Жовкнуть трави в полі,
Квіти у ліску,
Облітає листя
Із дерев в садку.
Сумно вітер виє,
Гілочки лама,
Плачуть хмари сиві —
Сонечка нема.
І пташок не чути
В полі і садках,
Листячко зів’яле
Мокне на стежках.
* * *
МЕШКАНЦІ
Ходить дятел, стукотить:
«Час за мешкання платить!
В кого плата там яка —
Дайте зерна чи жука!»
З-під коріння мишка — зирк!
Причаїлась — нічичирк!
Шкода мишці й півзерна,
Бо голодна і вона.
А сусід її, їжак,
Буркотить: «За що? Та як?
Тяжко, бачиш, і мені.
Заплачу я по весні!»
Білка з гілочки гука:
«Де візьму тобі жука?
Йди сюди та пошукай,
Глибше кору подовбай!»
* * *
ЩО СТАЛОСЯ?
Чорнобривці із куточка
Виглядають:
«Що це сталося з садочком? —
Всіх питають. —
Ще учора скрізь тут квіти
Розцвітали...
А сьогодні де ж поділись?
Чи пов’яли?
Нащо вкрило їх те листя
Із кленочка?
Дуже сумно нам без друзів
У садочку».
* * *
ОСІНЬ
Листячко дубове,
Листячко кленове
Жовкне і спадає
Тихо із гілок.
Вітер позіхає,
В купу їх згортає
Попід білу хату
Та на моріжок.
Айстри похилились,
Ніби потомились, —
Сонечка немає,
Спатоньки пора!
А красольки в’ялі
До землі припали,
Наче під листочком
Вогник догора.
* * *
ГРИБ
Диб-диб-диб!
Біля пенька гриб!
Отакий товстезний,
Отакий грубезний,
Бриль на голові,
А нога в траві.
Диб-диб-диб!
Біля пенька гриб.
* * *
ОСІННІЙ ВІТЕР
Ой, шумить холодний вітер
Аж гуде,
Жовте листячко тріпоче
Де-не-де,
А берізка гілочками
Вся тремтить:
«Залиш, вітре, мої коси
Хоч на мить!
Бо замерзну я без листя
У снігу!»
Вітер листя обриває:
«Гу-гу-гу!
Не замерзнеш ти під снігом
А заснеш,
А весною свіжі коси
Заплетеш».
* * *
СТРАШНО
Зайчик щулився в кущах,
Бо напав на нього страх:
Жовтий лист зашелестить —
Зайчик зиркне, затремтить.
Жолудь з неба упаде —
Зайчик вушками пряде.
Захитається трава —
Охне зайчик: «Це сова!»
Хрюкнуть в листі їжаки —
Зайчик скочить: «Це вовки!»
І помчиться із ліска
Через поле, до ярка.
* * *
ПО ГРИБИ
Ми ходили по гриби —
Цілий день збирали!
Сироїжки, маслюки
В кошик нам попали.
І опеньки на пеньках —
Жовті та свіженькі —
Не минули наших рук,
Бо ми проворненькі.
А веселий боровик
Здумав нас дурити:
Заховався у кущі
Між сухенькі квіти!
Та ми бачимо ураз,
Хто де заховався —
І, хоч хитрий боровик,
Та й він нам дістався.
* * *
ОСІННІ ТАНЦІ
Вітер взяв сопілку в руки:
«Ду-ду-ду!
Хто зі мною потанцює
У саду?»
Захиталися жоржини:
«Може, й ми!
Тільки ти нас над землею
Підійми!»
«Шкода часу, — вітер каже,
Підіймать!
Видно, вам не доведеться
Танцювать!»
Тут як зірвуться листочки
Із дубка,
І з вербички, і з берези,
І з кленка —
Хто червоний, хто жовтавий
Хто рудий,
А хто трішечки зелений —
Молодий.
Як закрутяться у танці
Угорі!
І низенько, над землею,
У дворі.
Вітер кинувся за ними:
«Ой, ду-ду!
От хто вміє танцювати
До ладу!»
* * *
СУСІДИ
Зайчик з білкою жили,
Як сусіди в лісі:
Перше спало на землі,
Друге — на горісі.
Встане зайчик рано — стриб!
— Добрий день, сусідо!
Я знайшов тут цілий гриб —
Здасться до обіду.
Скаже білочка: «Ох, ох!
Дуже, дуже мило!
Може б, з вами ми удвох
Той грибочок з’їли?»
І махне своїм хвостом,
Зайчик усміхнеться,
Сядуть разом над грибком —
І обід почнеться.
* * *
КРИКЛИВІ ГОРОБЧИКИ
Киш! А киш, горобчики!
Що таке у вас?
Чом ви розкричалися
Тут у ранній час?
Я вам ось насипала
Зернятко дрібне,
А ви криком будите
Брата і мене?
Бачу, що не вмієте
Мовчки їсти щось...
Ну, глядіть, щоб плакати
Вам не довелось!
Бо уже ні крихітки
Під вікном не дам.
Аж в садку, під деревом,
Сипатиму вам.
* * *
ПЕЧЕРИЧКИ
Вийду я гриби збирати —
Знаю, де вони й які,
Де лисички, де маслята,
Де товсті боровики.
А біленькі печерички —
Так не треба і шукать:
Від горбочка аж до річки
Купка в купочку сидять.
* * *
В ЛІС ХОДИЛИ
Вчора з школи дітвора
В ліс ходила пішки:
Хто опеньок назбирав,
Хто нарвав горішків.
Я ж усіх перехитрив —
Хоч ходив потиху:
В кошик я збирав гриби,
В пазуху — горіхи.
А в кишені я приніс
Двох жуків рогатих,
Хоч пошкрябав добре ніс,
Щоб їх упіймати.
* * *
НЕДАЛЕКО ЗИМА
Вітер плаче, вітер виє,
Дощ осінній дрібно сіє,
Жовкне листя, в’януть квіти,
Скрізь калюжі поналито.
І ніде не видно пташки,
Ані бджілки, ні комашки,
І метеликів нема —
Недалеко вже зима!
За матеріалами: Катерина Перелісна. "Скажу на вушко". Казки та вірші для дітей. Для молодшого шкільного віку. Упорядкування Галини Кирпи. Художник В.Дунаєва. Київ. Видавницьво "Школа", 2008, стор.132 - 140.
Більше віршів та казок Катерини Перелісної читайте на нашому сайті:
Катерина Перелісна (Катерина Федорівна Глянько-Попова) (1902-1995) - українська поетеса і письменниця, авторка численних творів для дітей.
Читайте поезії Катерини Перелісної про Україну, про різні пори року, про квіти та інше.
Катерина Перелісна (Катерина Федорівна Глянько-Попова) - поетеса і письменниця, народилася в Україні, але довгий час жила в діаспорі, де не перестала радувати дітлахів українськими віршами, оповіданнями і казками. Вона є авторкою книжечок: «Для малят про звірят», «Ой, хто там?», «Котикова пригода», «Моїй матусі» та багатьох інших.
Читайте казки Катерини Перелісної: "Три правди", "Улісі", Казочка про Казочку", "Як котик у школі вчився".