ТЕРПИМІСТЬ
Притча
Помирає в одному поселенні старий мудрець. Прийшли до нього люди попрощатися та й говорять: «Скажи нам, мудрий старче, як вдалося тобі створити такий лад у сім’ї, що всі сини і невістки, дочки і зяті жили разом у мирі й злагоді»? Не може вже говорити старенький — подають йому папір та олівець, і він довго пише. І коли випав з рук помираючого аркуш, дуже здивувалися всі — там 100 разів було написано одне слово. Не здогадуєтесь яке? 100 разів було написано слово «терпимість».
За матеріалами: Барна М. М., Волощенко О. В., Козак О. П."Літературне читання. Українська мова". Підручник для 4 класу загальноосвітніх навчальних закладів. Видавництво "Астон", 2015 рік, стор. 103. Малюнок Наталі Шишковської.
Дивіться також на нашому сайті:
Притча — невелике усне оповідання повчального характеру про якусь життєву пригоду. Вона утверджує перемогу добра, cправедливості. Притчі - це історії, які передаються від серця до серця, відкривають людям почуте, побачене, але найголовніше - душу. Вікова мудрість, що закладена в притчах, перетворює їх на своєрідну книгу життя, яка допомагає нам зрозуміти себе та наше майбутнє.
Міфи та легенди
Міфи складалися в різних народів у сиву давнину, на перших ступенях розвитку людської культури, ще до винаходу письма, до того, як з'явилися науки. Їх можна розглядати як наївні спроби пояснити явища дійсності, що оточувала первісних людей, як спроби витлумачити причини і наслідки цих явищ. Ми відрізняємо міф від літературного оповідання, навіть зовсім фантастичного, бо у міфа не було автора, якоїсь однієї людини, що його б вигадала. Міф — наслідок колективної творчості народу. Міф ми відрізняємо й від дитячої казки, бо він не призначався для дітей, і в його правдивість вірили як ті, хто його переказував, так і ті, хто слухав переказ. Нарешті, міф ми відрізняємо й від власне історичного оповідання. В нашій сучасній мові міфом ми називаємо щось недійсне, неправдоподібне, нереальне, вигадане, таке, чого не було в історичній дійсності.
