Роман Котляр
ВДОМА...
Далеко не одразу я відчув майже максимальний внутрішній комфорт в тій квартирі, в якій зараз живу. Все, пов’язане з нею, вирішували без мене, вирішували за мене. Але я подорослішав і став типу господарем.
Живучи тут, я відчув перші гіркі розчарування, зазнав поразок і, що важливо, навчився тримати удар. У свою чергу, живучи тут, я здобув перші свої перемоги, написав першу статтю понад чверть століття тому, взяв в руки свою першу книгу...
Раніше дуже любив подорожувати, від’їжджати на тривалий час в інші міста. Зараз мандри даються важко. Багатоденні змагання напружують. Можливо, це вікове. Але, швидше за все, справа в іншому. За ті дев’ять років, що я прожив в Дніпрі і Полтаві, свого будинку як такого не мав, хоч і купував квартиру. Повернувшись до Черкас, я повернувся додому.
Моя кімната — це дійсно моя фортеця. Так, тут далеко не завжди тиша і спокій. Але діти — це щастя. Я дивлюся на улюблені книжкові серії, які завжди піднімають настрій, і мені просто добре. Тут найближчі люди. Тут добре пишеться. Нарешті, тут просто таке місце, куди завжди хочеться повернутися. Це не просто квартира, нерухомість. Дім — це набагато більше.
Друзі, як то кажуть, миру вашому дому!
Статтю надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на "Малій Сторінці":
