Ні грач, ні помагач?
Хоч нічого не виходить, а ти, Марку, грай!
Зробив з дуба шпичку.
Хотів по поліну, та втяв по коліну.
Чи так, чи не так, а не буде з риби рак,
Замкнув вовка межи вівці — нехай тюрму знає!
Сидить, надувається, вперед п'ятами озувається.
Чи не діло учинив: на свиню хомут надів!
От що вийшло: ні тарантас, ні дишло.
Оце вшив — два чоботи на одну ногу.
Заробила Гапка бісового батька.
Зробив — на собаку мале, на кішку — велике.
Зробив з лемеша пшик.
Щось таке, як вовк, тільки жовтенько цвіте, а синенько пахне.
Шиє та поре, та все ниткам горе.
Так до діла, як свиня штани наділа.
Курям на сміх.
Ні пришити, ні приліпити.
Не варт і печеної цибулі.
Не варт і на віхоть.
Ні риба, ні м'ясо — і в раки не годиться.
Ні риба, ні м'ясо, а щось наче гриб!
Ні попові, ні наймитові
Ні до ліса, ні до біса.
Ні в тин, ні в ворота.
Ні до ладу, ні до прикладу.
Ні сюди Микита, ні туди Микита.
Ні богові свічка, ні чортові кочерга.
Лясь батогом по воді: чи смуг не знати?
Воно б добре, та нікуди не годиться.
Купив хрону до лимону.
Проміняв бика на індика.
Ні врізать, ні доточить.
Приший кобилі хвіст.
Ні бе, ні ме, ні кукуріку.
Все ж таки ми! Хоч вовки коня з'їли, так ми воза не дали.
Хоч кобилу вовки з'їли, та голоблі цілі.
Іде роззява прямо голоблею в рот!
От вам Лука: рукавиці за пазухою, а він їх шука.
За деревами й лісу не бачить.
Хто діло робить, а він ґав ловить.
Як коня вкрали, він стайню замкнув.
Як загнав на слизьке, то про підкови згадав!
Не може по конях, то по голоблях.
По хаті ходить, а дверей не знайде.
Шукала кума Юхима, а Юхим коло неї.
Тютя з полив'яним носом.
Ото ткач: нитка рветься, а він в плач.
На коні їде і коня шукає.
Ні з губи мови, ні з носа вітру.
Ні швець, ні жнець, ні на дуду грець.
Стільки з його користі, як з чорта смальцю!
Тобою так запоможешся, як кулаком на воду обіпрешся.
Молодець проти овець, а проти молодця сам як вівця.
Де не повернеться, золоті верби ростуть.
Де вже нашому теляті та вовка піймати!
Пішов на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.
Лучив ворону, попав у корову.
Попав пальцем у небо, аж бомкнуло.
Хату обдирає та сіни лагодить.
Був у Римі, та й папи римського не бачив.
З неба зорі хватає, а під носом не бачить.
Знайшов сокирку під лавкою.
Казала Настя, як удасться.
Удалося, як Солосі.
Господиня: три городи — одна диня.
І шити, й варити, і завтра Великдень!
І хліб пекти, й по телята йти, коли б мені, господи, Василя знайти.
Ой, ґвалт! Сама в хаті — не дам ради кошеняті!
Видно, що кума пироги пекла, бо й ворота в тісті.
Так добре готує, що й собаки не їдять.
Спекла Луця, що не їсть і цюця.
Таке добре, що і жаби не їли б.
Вміла готувати, та не вміла подавати.
Оглядівся, як наївся!
За вкус не берусь, а гаряче буде.
Такий хліб удався — закалець на палець.
Хліб такий, що кіт за шкурку би сховався.
Молов батько невіяне, пекла мати несіяне.
Винувата діжа, що не смакує їжа!
То мукиці, то водиці, аж доки з горшка не вилізло.
Їж, Левку, хоч і глевко.
Химка — хазяйка, тільки лопати нема.
Стовкла воду в ступі!
Товчеться, як Марко по пеклу, а все без толку.
Хотів минути пень, та й наїхав на колоду.
Писав писака, що не розбере й собака.
* * *
Сім ятерів — ні одної риби!
Еге! Побігли вже кози в лози!
Минулася котові масниця.
Ухопив місяця зубами!
Прийшов пізно — так завізно, прийшов рано — так не дано.
Прийшов по хвилі — вже й миски помили.
По бороді текло, а в рот не попало.
З чим прийшов, з тим пішов.
Пішов по шерсть, а вернувся стрижений.
Пішов без підошов.
Ходив три дні, та виходив злидні.
Плив, плив, а при березі втопився.
Хоч плач, не плач, а вийшло — як бач.
Заробив, як Хома на качалках: одну продав, а дев'ять на плечах баби побили.
Побили Хому за Яремину вину.
Хто кислиці поїв, а в кого оскома.
Б'ють і плакать не дають.
Била Хима Євдокима, пішла позивати,
Присудили Євдокиму ще Химу прохати.
Напасть і на гладкій дорозі здибле.
Од напасті не пропасти.
Така-сяка напасть, а спати не дасть.
Баба вловила, у міх положила, а воно — пурх!
Не стало тії курочки, що несла золоті яєчка.
Плюснуло, луснуло та й нема.
Втікав од вовка, а попав на ведмедя.
На жито орали, а й гречки не мали.
Як пішла пішаком, так і прийшла з порожнім мішком.
Як не наївся, то не налижешся.
З-під ринви та на дощ.
З вогню та в полум'я.
Виміняв сліпий у глухого дзеркало на цимбали!
Хоч в лоб, хоч по лобові.
Трапилось раз на віку бобове зерно курці і тим удавилась.
Були у кози роги, та стерлися.
Звідки прийшло, туди й пішло.
Що з воза впало, те пропало.
Не так шкода, як невигода.
Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно.
Куди не кинь — клин!
З калюжі в болото.
Три дні ходні, а до обіду празник.
Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся.
Було, та загуло.
І злодія не було, а батька вкрадено.
Ні сіло, ні впало, давай, бабо, сало.
Не мала баба клопоту, то купила порося.
Прийди, псе, вкуси мене.
--------------------------
Збірка "Народ скаже — як зав'яже: Українські народні прислів'я, приказки, загадки, скоромовки." Упорядник - Н. С. Шумада. Київ, Веселка, 1985