Прислів'я та приказки про невмілість, невправність та незграбність. Збірка "Народ скаже, як зав'яже"


Ні грач, ні помагач?

Хоч нічого не виходить, а ти, Марку, грай!

Зробив з дуба шпичку.

Хотів по поліну, та втяв по коліну.

Чи так, чи не так, а не буде з риби рак,

Замкнув вовка межи вівці — нехай тюрму знає!

Сидить, надувається, вперед п'ятами озувається.

Чи не діло учинив: на свиню хомут надів!

От що вийшло: ні тарантас, ні дишло.

Оце вшив — два чоботи на одну ногу.

Заробила Гапка бісового батька.

Зробив — на собаку мале, на кішку — велике.

Зробив з лемеша пшик.

Щось таке, як вовк, тільки жовтенько цвіте, а синенько пахне.

Шиє та поре, та все ниткам горе.

Так до діла, як свиня штани наділа.

Курям на сміх.

Ні пришити, ні приліпити.

Не варт і печеної цибулі.

Не варт і на віхоть.

Ні риба, ні м'ясо — і в раки не годиться.

Ні риба, ні м'ясо, а щось наче гриб!

Ні попові, ні наймитові

Ні до ліса, ні до біса.

Ні в тин, ні в ворота.

Ні до ладу, ні до прикладу.

Ні сюди Микита, ні туди Микита.

Ні богові свічка, ні чортові кочерга.

Лясь батогом по воді: чи смуг не знати?

Воно б добре, та нікуди не годиться.

Купив хрону до лимону.

Проміняв бика на індика.

Ні врізать, ні доточить.

Приший кобилі хвіст.

Ні бе, ні ме, ні кукуріку.

Все ж таки ми! Хоч вовки коня з'їли, так ми воза не дали.

Хоч кобилу вовки з'їли, та голоблі цілі.

Іде роззява прямо голоблею в рот!

От вам Лука: рукавиці за пазухою, а він їх шука.

За деревами й лісу не бачить.

Хто діло робить, а він ґав ловить.

Як коня вкрали, він стайню замкнув.

Як загнав на слизьке, то про підкови згадав!

Не може по конях, то по голоблях.

По хаті ходить, а дверей не знайде.

Шукала кума Юхима, а Юхим коло неї.

Тютя з полив'яним носом.

Ото ткач: нитка рветься, а він в плач.

На коні їде і коня шукає.

Ні з губи мови, ні з носа вітру.

Ні швець, ні жнець, ні на дуду грець.

Стільки з його користі, як з чорта смальцю!

Тобою так запоможешся, як кулаком на воду обіпрешся.

Молодець проти овець, а проти молодця сам як вівця.

Де не повернеться, золоті верби ростуть.

Де вже нашому теляті та вовка піймати!

Пішов на комара з дрючком, а на вовка з швайкою.

Лучив ворону, попав у корову.

Попав пальцем у небо, аж бомкнуло.

Хату обдирає та сіни лагодить.

Був у Римі, та й папи римського не бачив.

З неба зорі хватає, а під носом не бачить.

Знайшов сокирку під лавкою.

Казала Настя, як удасться.

Удалося, як Солосі.

Господиня: три городи — одна диня.

І шити, й варити, і завтра Великдень!

І хліб пекти, й по телята йти, коли б мені, господи, Василя знайти.

Ой, ґвалт! Сама в хаті — не дам ради кошеняті!

Видно, що кума пироги пекла, бо й ворота в тісті.

Так добре готує, що й собаки не їдять.

Спекла Луця, що не їсть і цюця.

Таке добре, що і жаби не їли б.

Вміла готувати, та не вміла подавати.

Оглядівся, як наївся!

За вкус не берусь, а гаряче буде.

Такий хліб удався — закалець на палець.

Хліб такий, що кіт за шкурку би сховався.

Молов батько невіяне, пекла мати несіяне.

Винувата діжа, що не смакує їжа!

То мукиці, то водиці, аж доки з горшка не вилізло.

Їж, Левку, хоч і глевко.

Химка — хазяйка, тільки лопати нема.

Стовкла воду в ступі!

Товчеться, як Марко по пеклу, а все без толку.

Хотів минути пень, та й наїхав на колоду.

Писав писака, що не розбере й собака.

* * *

Сім ятерів — ні одної риби!

Еге! Побігли вже кози в лози!

Минулася котові масниця.

Ухопив місяця зубами!

Прийшов пізно — так завізно, прийшов рано — так не дано.

Прийшов по хвилі — вже й миски помили.

По бороді текло, а в рот не попало.

З чим прийшов, з тим пішов.

Пішов по шерсть, а вернувся стрижений.

Пішов без підошов.

Ходив три дні, та виходив злидні.

Плив, плив, а при березі втопився.

Хоч плач, не плач, а вийшло — як бач.

Заробив, як Хома на качалках: одну продав, а дев'ять на плечах баби побили.

Побили Хому за Яремину вину.

Хто кислиці поїв, а в кого оскома.

Б'ють і плакать не дають.

Била Хима Євдокима, пішла позивати,
Присудили Євдокиму ще Химу прохати.

Напасть і на гладкій дорозі здибле.

Од напасті не пропасти.

Така-сяка напасть, а спати не дасть.

Баба вловила, у міх положила, а воно — пурх!

Не стало тії курочки, що несла золоті яєчка.

Плюснуло, луснуло та й нема.

Втікав од вовка, а попав на ведмедя.

На жито орали, а й гречки не мали.

Як пішла пішаком, так і прийшла з порожнім мішком.

Як не наївся, то не налижешся.

З-під ринви та на дощ.

З вогню та в полум'я.

Виміняв сліпий у глухого дзеркало на цимбали!

Хоч в лоб, хоч по лобові.

Трапилось раз на віку бобове зерно курці і тим удавилась.

Були у кози роги, та стерлися.

Звідки прийшло, туди й пішло.

Що з воза впало, те пропало.

Не так шкода, як невигода.

Не тратьте, куме, сили, спускайтеся на дно.

Куди не кинь — клин!

З калюжі в болото.

Три дні ходні, а до обіду празник.

Коли на те піде, то й серед битого шляху поламаєшся.

Було, та загуло.

І злодія не було, а батька вкрадено.

Ні сіло, ні впало, давай, бабо, сало.

Не мала баба клопоту, то купила порося.

Прийди, псе, вкуси мене.

--------------------------

Збірка "Народ скаже — як зав'яже: Українські народні прислів'я, приказки, загадки, скоромовки." Упорядник - Н. С. Шумада.  Київ, Веселка, 1985


Останні коментарі до сторінки
«Прислів’я та приказки про невмілість, невправність та незграбність. Збірка "Народ скаже, як зав’яже"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми