Книжка Тараса Шила «Літак в небі» – дебют у кубі. Це і дебютна книжка молодого прозаїка, і найперша серйозна робота художниці та редакторки в одній особі (Марії Магури), і зрештою, одна з двох книжок новоствореного «малого видавництва» під назвою «Круговерть». Оформлення книжки ненав’язливе – ілюстрації Марії Магури стилізовано під школярські каракулі на полях зошита. Так само оформлено й обкладинку. Зате саму книжку видано ошатно – цупка палітурка, неконтрастний папір, зручний для читання шрифт. Це рівною мірою заслуга і видавця, і Кам’янець-Подільської друкарні «Рута».
В основі сюжету гутірка підлітків із випускних класів гімназії. Хлопці й дівчата, яких поєднує міцна дружба, а іноді дещо більше, проводять разом час, ходять на природу, збираються на вечірки в гаражі й просто приколюються. Кожен герой книжки виписаний доволі детально, під кінець читання вже всіх їх знаєш «в обличчя» – і тонкосльозу Данку, і мовчазного «дорослого» Сашка, і легковажного Юліка, і Марка та його старшу на рік сестру Настю. Приємно, що, на відміну від поширених нині «романів» на сто сторінок і на один вечір, цієї книжки вистачає надовго – перед читачем проходить два роки життя в гімназії й поза нею, за цей час діти ростуть, змінюються, знаходять нових друзів і, звісно ж, закохуються. Заслуговує на особливу увагу опис перших закоханостей головних героїв. Тривалість розгортання сюжету дала авторові купу часу на поступовий розвиток почуттів. Проблема кохання старшої дівчинки й молодшого хлопчика – чудова знахідка, яка дозволяє показати й бажання підлітка бути визнаним у колективі, і невміння зорієнтуватися у власних почуттях, і врешті – навчає розставляти пріоритети. Кохання іншої пари виникає закономірно й сподівано, коли на те вже приходить час. На прикладі ще одного героя (благо, їх удосталь!) читач може навчитися розрізняти кохання й дружбу. Любовна лінія цієї книжки, я впевнений, приверне до неї не одне читацьке серце. Головні герої – друзі дуже самодостатні, мають власний мікро-світ зі своїм фольклором і своїми розвагами. І водночас – їхній гурт відкритий і для нових друзів, у різний час до нього долучаються Кора й Софійка. Зображуючи ідеальну компанію щирих друзів, автор вдається до старого прийому, описуючи дітей, із якими дуже хотів би товаришувати кожен читач. І в решті-решт – під кінець книжки так і стається. З дотепними й веселими дітлахами справді розлучатися не хочеться…
Повість оповідає про живих, справжніх підлітків, про звичайне життя і проблеми, знайомі кожному школяреві від 12 років. Ця книжка справжня й жива, читач легко вірить, що і гімназія, і її учні та вчителі й справді десь живуть. Можливо, це тому, що так воно насправді і є.
Огляд книги виконав Володимир Чернишенко
За матеріалами: http://www.barabooka.com.ua/