|
Галина Мирослава
НікОму
Хмари — лопати,
Снігом лапатим
Нас засипають.
Снігом лякають
Різної масті,
Але засипати нас
Не вдасться
Нікому.
— Так, — я пишу на снігу.
— Нікому!
Ставлю знак оклику,
А не кому.
І радісно йду додому.
|
|
Поезії надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Галина Мирослава, у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина - з сім'ї вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним - безмежна любов до української мови та поезії.
Не сподівалась, що сьогоднішній дитячий віршик, написаний на льоту для внука, так швидко потапить до друку. Щиро дякую. Сподіваюсь, що не лише моєму внукові сподобається.
Ваші сподівання виправдались. :)
Це не той випадок, коли щира та мудра Леся Українка писала "Contra spem spero!"
Класно онуку, у якого така бабуся!
О, дякую, Романе. :)