Оксана Караванська, "Вишиванка" (уривок з книги "Стильна книжка для панянки")

Оксана Караванська

ВИШИВАНКА

(уривок)

У багатьох українських родинах вишиванка передається від покоління до покоління. І в тебе, можливо, є сорочка, яку ти успадкувала від мами, а твоя мама — від своєї мами, твоєї бабці, а бабця — від своєї мами... Якщо ж такої родинної історії в тебе нема, її можеш започаткувати ти!
Вишиванка, що є родинною реліквією, зазвичай вишита вручну. Важливо знати, хто саме вишивав цю сорочку, бо вона здатна роками зберігати в собі енергетику, яку заклала вишивальниця. Добра енергетика вишиванки буде тобі оберегом.
У давнину найбільшою цінністю було мати таку вишиванку, якої нема ні в кого. Тому жінки й вигадували все нові й нові узори та орнаменти. А також додавали все більше барв. Багатство і поєднання кольорів робило вишиванку унікальною.
Традиційна українська вишиванка буває різною. Особливості техніки вишивання залежать від регіону, в якому народилася сорочка. В Україні таких регіонів понад п’ятнадцять. Ось найколоритніші з автентичних вишивок:

Гуцульська

Така вишиванка рясно зашита, має геометричний рисунок. А ще в ній обов’язково є помаранчева барва.

Буковинська

Ці сорочки вирізняються квітковими мотивами. Вони теж рясно зашиті. До того ж їх часто вишивають бісером.

Бойківська

Найпоширеніші мотиви таких вишиванок — квіткові й рослинні. Вишивка найбільше нагадує природні лінії.

Подільська

Це важкі, найрясніше зашиті сорочки. Вирізняє їх діагональна смужка. 
Зазвичай їх зашивають вовною, що додає подільській вишиванці об’єму. А ваги додають бісер і пацьо́рки*1.

Полтавська

Особливість сорочок цього регіону — вишивка білим по білому. Цю виняткову техніку часто підкреслюють мережкою. Такі вишиванки — легкі й повітряні.
Чорно-червона вишивка набула популярності тоді, коли кольорові нитки були дефіцитом і  жінки вишивали сорочки тими нитками, які мали,  — найчастіше червоними та чорними. Такі вишиванки стали настільки поширеними, що втратили свою унікальність.
Щоб вишиванка мала сучасний вигляд, не завжди варто доповнювати її іншими елементами класичного українського строю — коралями, кра́йкою *2, віночком тощо.
Варто мати не лише родинну вишиванку, яку одягаєш переважно на великі свята, а й ще одну — сучасну. 
Це дуже модно! Тому це може бути машинна вишивка або  ж «вишиваний» принт *3.
Вишиванка дуже пасує до джинсів. Це так по-сучасному!
За свідченням давньогрецького історика Геродота, вишивкою був прикрашений ще одяг скіфів (VII – III ст. до н. е.).

Джинси

Перші джинси пошив Леві Страусс 1853 року у США — після того, як один із золотошукачів поскаржився йому, що знайти золото значно легше, ніж пару міцних та зручних штанів. Перші джинси нагадували комбінезон і  були скроєні з  коричневої тканини, з якої шили намети і тенти. Сучасну назву джинси отримали в середині ХХ століття, а до того їх називали «комбінезоном без верхньої частини».

*1 Пацьо́рки — намисто, намистини.
*2 Кра́йка — жіночий пояс із кольорової пряжі.
*3 Принт — зображення, надруковане на тканині.

За матеріалами: Оксана Караванська. "Стильна книжка для панянки". Львів, "Видавництво Старого Лева", 2015. Ілюстрації Анастасії Стефурак.
Джерело: Хрестоматія сучасної української дитячої літератури для читання в 3, 4 класах серії «Шкільна бібліотека». Укладання та передмова Тетяни Стус. Львів, "Видавництво Старого Лева", 2016, стор. 130 - 133.

Читайте інші уривки з книги Оксани Караванської:

"Якщо людина багато читає, у неї формується гарна, багата мова. Слухати таку людину — насолода! Я почала читати десь у п’ять років. Взяла до рук велику старовинну книгу з красивими ілюстраціями, які любила подовгу розглядати, і вигукнула: «Дикі лебеді!». Це був Андерсен, видання 1935-го року. Відтоді читаю безперестанку. З книжок за короткий час можна познайомитися з неймовірними людьми, фантастичними історіями... Досвід, набутий людством упродовж багатьох століть, можна набути за лічені дні, а то й години, прочитавши «правильну» книжку". (Оксана Караванська)