|
Галина Мирослава
Дзвінок до діда
- Доброго ранку.
Телефонує Дем'янко.
Діду, привіт.
Що то таке, той ради-куліт?
То коли ти радів кулькам, як дув,
І які вітер з рук наших здув?!
Ми би приїхали, але пробач,
Нас не пускають, тільки не плач.
Всіх посадили на карантин -
Більше не ходить ніхто в магазин,
Не випускають нас на майданчик,
А ми залишили там свій м'ячик.
Як ти? Все добре у тебе? Окей?
Що там поставив ти біля дверей?
Інша мітла у порОжнику? Так?
На хіднику наша іграшка - птах...
Ти не сумуй. І про нас пам'ятай.
Носа додолу не опускай.
Бери й видужуй. Не треба хворіти -
Ти маєш внуків, тебе люблять діти.
Добре лікуйся. Па. Постривай.
Ми любимо тортики. Не забувай.
|
|
Вірша надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Малюнок - Lisa Aisato.
Читайте також на нашому сайті:
"Ходить вірус по народах,
та й питається, сволота:
- Ой, чи живі, чи здорові
усі жертви вірусові?
Обізвався наш козак:
- Помирать мені ніяк.
Ми і живі, і здорові,
ми не жертви вірусові!"
(Сергій Вакарін)
Більше творів Галини Мирослави на "Малій Сторінці":
Галина Мирослава, у дитячій літературі часто підписувалась як Галка Мир, родом з Червонограда. Пані Галина - з сім'ї вчительки української мови, що фанатично любила свою професію та українську літературу, Мирослави Козак, і дизайнера одягу, шанованого у Червонограді закрійника невеличкого ательє, до якого приїздили шити костюми та плащі навіть зі столиці, Івана Козака. За життя навчалась на різних курсах, як потрібних, так і таких, що були даремною тратою часу, змінювала види діяльності, та єдине, що завжди залишалось незмінним - безмежна любов до української мови та поезії.
