Володимир Даник
ФІЛОСОФІЯ... ВІД УЧАСНИЦІ КОНКУРСУ!
Стратегія видавництва “Склянка часу” і відповідного журналу, коли пошук нових творів для публікації проводиться і шляхом конкурсного відбору, себе виправдовує. Досвід щодо результатів подібних конкурсів підказує, що перемагають здебільшого вірші і коротка проза, а, скажімо, такий жанр, як есе, дещо відстає. Однак цікаві твори з'являються і у цьому напрямку,тож ситуація може змінитися.
Бо есе — це популярний жанр. Бо це особистий погляд автора твору на світ, на нестримний вир життя. І це спонукує нас не тільки прислухатися до почутих і прочитаних думок, а і продукувати, і висловлювати думки власні, ще не звичні для нашого сприйняття і схвильовані.
Отож на одному з конкурсів, що проводила “Склянка...”, увагу журі привернуло есе Анни Губіної “Філософія почуттів”. А потім цей твір був опублікований і у журналі.
І треба сказати, що і сама назва есе привертає увагу. Бо і філософія — дисципліна непроста, а почуття — тема, що її простою теж не назвеш
А поставити у назву свого твору слово — філософія... — це річ відповідальна. Бо філософія — все ж у великій мірі узагальнення. Узагальнення не тільки чогось прочитаного, а і чогось особисто спостереженого.
І коли уважніше придивитися до тексту есе, то не можна не помітити, що його авторка не обминає і гострих граней обраної проблематики —
Коли в спілкуванні є легкість, — ревнощів немає. Коли у відносинах є довіра, — ревнощі зникають. Коли з'являється невпевненість у собі, тоді й народжуються ревнощі.
А ось такі і очевидні, і в той же час досить несподівані слова —
Кохання — здобувають вічністю.
Довіру — заслуговують з часом.
А ось думка, що і розвиває, і поглиблює розглянуту тему —
Поцілунок — це всього лише поцілунок, до тих пір, поки ти не зустрінеш коханої людини.
А ось слова, що, мабуть, будуть переконливими для багатьох читачів —
А кохання — це просто слово, поки хтось не доведе, що воно існує.
Отож варто і підсумувати, що не тільки очільник “Склянки часу” Олександр Апальков не байдужий до філософських мотивів, а і учасники конкурсів, що проходять під крилом цього видавництва, не відстають у цьому розумінні від енергійного прозаїка і видавця.
І ось тут хотілося б додати кілька афоризмів Григорія Білоуса. І поета, і прозаїка. На жаль, уже покійного. Бо його твори (і короткоформатні, і об'ємні) переповнені цікавими і схвильованими думками. Близькими до зачепленої теми.
Узяті афоризми з публікації поета (уже посмертної...) у часописі “Холодний Яр” (№1, 2012 рік). До речі цей номер присвячений світлій памяті Григорія Білоуса. Назва публікації “При світлі творчої уяви (Окрушини)”. Твори, приведені в публікації, короткоформатні, однак сама публікація досить немала. Більше тридцяти сторінок. По суті це невелика книга. Книга невелика, але така, що (при умові її видання) могла б стати добрим порадником для багатьох читачів.
Отож... щодо філософії почуттів! Поет у цих висловлюваннях, у цих афоризмах, виявляє себе, на мою скромну думку, і просто мудрою людиною, і чутливим до людських душ психологом, і особистістю, здатною філософськи осмислювати бачене і пережите.
Перший з приведених афоризмів торкається дуже цікавого питання — а яка ж вона любов... Що є у ній важливим, а, може, і найважливішим —
Стати мужчиною — не значить пізнати жінку. Це значить — навчитися розуміти її.
А у подальшому висловлюванні розглядається думка про те, настільки трепетними і неоднозначними можуть бути і бувають взаємини двох близьких людей —
Тільки двоє можуть дивитися в очі одне одному.
Щасливими хочуть бути всі. Але ж не всім удається. І далі поет веде мову про один з рецептів щастя —
Щастя в тім і полягає, щоб робити щасливою іншу людину.
Поет у наступному афоризмі говорить про дружбу, але ж, мабуть, сказане стосується і любові —
Поряд із другом повинно бути затишно.
А ще один афоризм — це спрагле намагання осягнути один з найсуттєвіших аспектів буття:
У дружбі відбувається взаємне поглиблення душ.
Поет не поспішає нудно моралізувати, бо уміє відверто підкреслити те, що для нього є важливим. Отож...
Треба завжди бути достойним свого друга.
У назві вищезгаданої публікації підзаголовок — окрушини... Бо в ній є не лише афоризми, а і твори (теж короткоформатні), що їх афоризмами і не назвеш. Наприклад, ось така окрушина.
— У вас троє синів?
— Троє.
— І всі хлопчики?
А в результаті можна зробити висновок, що й літератори, бува, намагаються філософствувати. Певна річ, у літературних творах. І це їм усе ж... мабуть-таки, удається. Як авторам з досвідом, так і авторам, що цей досвід набувають, беручи участь у літературних конкурсах.
На відео: Із виступів (два фрагмента) письменника Г.П. Білоуса
на презентаціях книг Наталії Горішної, Черкаси, 2009, 2006.
Матеріали люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Читайте також на нашому сайті:
