Малюнок Тараса Шевченка. Папір, італійський олівець. 1830.
|
|
Тарас Шевченко N. N. («Така, як ти, колись лілея...»)
На Іордані процвіла, І воплотила, пронесла Святеє слово над землею. Якби то й ти, дністровий цвіте... Ні, ні! Крий Боже! Розіпнуть. В Сибір в кайданах поведуть. І ти, мій цвіте неукритий... Не вимовлю... Веселий рай Пошли їй, Господи, подай! Подай їй долю на сім світі І більш нічого не давай. Та не бери її весною В свій рай небесний, не бери, А дай твоєю красотою Надивуватись на землі. (19 квітня 1859 р., С.-Петербург) |
|
** Вперше надруковано у виданні: Кобзар з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина. — Прага, 1876. — С. 212, за «Більшою книжкою». За цим виданням зроблено рукописні копії: у збірнику невідомою рукою без назви, Полтава, 1889 (ІЛ, ф. 1, № 84, с 102 — 103); у збірці кінця XIX ст. «З Шевченкового Кобзаря» рукою Б. Д. Грінченка та інших (ІР НБУВ, I, № 31559, с. 90); у збірнику без назви й дати (НДМТІП, А-548, с 40 — 41).
Як свідчить у приписці до згаданої копії Г. Честахівський, вірш присвячено дівчині, дочці священика Крупицького, яку Шевченко зустрів на вечорі в Медико-хірургічній академії у квітні 1859 р.
Така, як ти, колись лілея На Іордані процвіла... — Поет має на увазі молоду Марію, майбутню матір Христа; очевидно, він уже тоді, навесні 1959 р., повернувся до задуму поеми «Марія» (про це свідчать і відповідні фрагменти поеми «Неофіти»), яку він написав у жовтні — листопаді цього ж року.
Якби то й ти, дністровий цвіте... Ні, ні! Крий Боже! Розіпнуть. В Сибір в кайданах поведуть. — Аналогія між подвигом матері Христа, Марії, і героїзмом сучасної поету молоді, що провадила агітацію і займалась просвітництвом народу, не відступивши перед загрозою царської розправи, тягне за собою передбачення такої ж долі й для героїні вірша — в разі, якщо й вона вступить на цей саможертовний шлях.
За матеріалами: Тарас Шевченко. Зібрання творів у 6 томах. Київ, 2003. Том 2: Поезія 1847-1861, стор. 285; 711.
Більше віршів та поем Тараса Шевченка на "Малій Сторінці":
Тарас Шевченко. Вірші для дітей
Любов'ю і турботою про дітей, які є майбутнім народу, наповнена остання книжка Шевченка — його "Буквар". Та навіть у „дорослому” Шевченковому „Кобзарі” є твори, які цікаві дітям — про чарівну українську природу, про лицарів-козаків, про видатне минуле України. Є також і жартівливі вірші. Славний український дух, завдяки Кобзаревому слову, прищепиться і наступним поколінням.
Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...
У цьому розділі пропонуємо публікації, які дотичні до особистості Тараса Григоровича Шевченка.