Марія Дем’янюк. Збірка віршів «Оберіг для татусів» (видання 2023 року)

Марія Дем’янюк

ОБЕРІГ ДЛЯ ТАТУСІВ 

Ти питаєш, що роблю я,
Моя люба нене?
Ангеликів з ниточок
З сердечком червленим.

Крила ніжно-голубі,
Мов блакитне небо,
Одяг жовто-променистий,
Такий, як у тебе.

Очі дуже добрі й мудрі,
Як в нашого тата,
Україну, він казав,
Берегтиме свято.

А мені на вушко ще
Шепотів тихенько:
— Сину, прошу, потурбуйся
Про сестричку й неньку.

Я Ангеликів змайструю 
Багато-багато —
Буде гарний оберіг
У кожного тата.

* * *

ДИТЯЧА МОЛИТВА

Склало рученьки дитятко —
Молиться до Бога,
Щоб з війни вернувся татко,
Став біля порога.

Щоби пригорнув до серця —
Заясніє личко,
З мамою пішов в крамницю
Купувать сестричку.

Щоби в тата на плечах
Хмари діставати,
«На добраніч» говорити,
В щічку цілувати... 

Цю молитву неодмінно
Небеса почують,
Пильнуватимуть усіх
Батьків, що воюють.

ЖОВТО-БЛАКИТНА

Люба, твої блакитні очі
гріють серце моє щоночі,
усміхнися: нехай жовті промені
усмішки зцілять душу мою,
жовто-блакитна, жовто-блакитна,
Україна моя непохитна.

Мила, твоє волосся —
блакитні озера й річки,
у сяєві сонця яскріють 
бурштину стрічки
й думки тішать щомиті, найгарніша у світі
жовто-блакитна, жовто-блакитна,
Україна моя непохитна.

Рідна, твої Карпати,
ялини й смереки лапаті,
церкви, будинки, хатини кличуть мене, 
я лину до тебе знову і знову, моя чудова
жовто-блакитна, жовто-блакитна,
Неня-Вкраїнонька непохитна.

Сильна, народе могутній,
славний, повік незабутній,
непереможний — дар Божий,
багряно-чорна, багряно-чорна
сила та міць непоборна:
Кров і Земля — звитяга твоя,
жовто-блакитна, жовто-блакитна
Україна моя непохитна.

* * *

МАКИ

Трава зелена і тополі.
Пункт пропуску військової частини.
Мов Боже провидіння, голос крові:
Серед трави уперше забуяли червоні маки —
Обереги, знаки,
Благословіння із минулих поколінь,
Що над усе любили Україну
І ту любов заповідали сину.

Так трепетно ці маки проводжають бійців,
Які на Схід з частини відїжджають.

* * *

ЗРОБЛЮ ВСЕ 
ДЛЯ ПЕРЕМОГИ

«Паляниця! Паляниця! —
Вимовляю як годиться.
Попри відстань, попри втому —
Ми приїхали додому.

Будем тата тут чекати
Й ЗСУ допомагати.
Чи потрібна вам підмога?
Зроблю все для перемоги!

Я дорослий. Я вже зможу.
Я вам гарно допоможу.
Підставлятиму плече
Доки ворог не втечe!»

Усміхнувся прикордонник:
Підростає оборонник!

ЛИСТ СВЯТОМУ МИКОЛАЮ

Принеси мені ліхтарик, Святий Миколаю!
Не цукерки й шоколадки, я тебе благаю,
Щоби світло було завжди і вночі, і нині,
Щоби затишно було у нашій хатині.

Попрошу у тебе ще буржуйку та пічку,
Щоб малесенька сестра не мерзла у нічку.
Теплу ковдру для матусі попрохаю в тебе,
Я до мами пригорнуся і промовлю небу:
Хай Архангел Михаїл теж нам допоможе —
ЗСУ і ППО славно переможе!

МАТИ

Мати сина колисала:
Люлі-люлі-люлі,
Теплосяйно заглядала
В оченьки синулі.

Мати сина годувала:
Клала до серденька,
І дитятко усміхалось
Сонячно до неньки.

Мати хлопчика ростила,
Світ в росу глядівся...
А синочок дужий виріс,
Прийшов, уклонився
І сказав: Матусю, мила,
Піду воювати...
І лишив стареньку неню
Однісіньку в хаті...

Щиро молиться до Бога
Сивочола жінка:
Хоч разочок обійняти
Рідненьку кровинку...

* * *

АНГЕЛ З АВТОМАТОМ

Доню, подивися в небо: 
Зіронька зорює...
Це від тата —
Нас з тобою боронить 
Янгол з автоматом.

Заспокоїлась нарешті? 
Віченьки заплющуй, 
Всі побоювання зайві, 
Не хвилюйся дужче.

Тато шле тобі вітання —
Сяєво заграло,
Щоб ти спала до світання
І міцною стала.

Щоб наснилося тобі
Синє чисте небо
Ш епотітиме слова:
«Доцю, спи, так треба.

Як прокинешся раненько,
Золоте серденько,
Поцілуй за мене, люба,
Братика і неньку. 

А тобі я шепочу:
Люлі, донько, люлі,
Україну вбережу
Від російської кулі.

Будуть ранки ще у нас
Ясні, пурпурові,
І веселки в небесах
Різнокольорові.

І прогулянка у місті —
Все, що забажаєш,
Знову купим кошеня,
Хоч одне вже маєш...»

Нахилилася матуся,
Дочку цілувала...
Спить дитина 
Й не відчула, 
Як сльозина впала.

ІРПІНЬ

    *Ірпінь.
    Дівчинка танцює зі стрічкою 
    перед графіті Бенксі
    «Дівчинка зі стрічкою»
    
Теж так вмію! Дивися, умію!
Не забула... Хіба на мить,
Коли місто моє палало,
Коли бачила небо димить...

Також вмію. Поглянь, я умію.
Моя стрічка слухняна така,
Малюватиму нею смуги,
Наче льотчик крилом літака.

Подивися, які ми схожі,
І постава, і рухи... й думки,
Озираються перехожі,
Поглядають на нас залюбки.

Танець мрії коло графіті:
Кольоровий, не димчастий фон...
Затремтіла рука у глядачки
Й білосніг упіймав телефон.

* * *

ВІДБУДУЄМО

Відбудуємо будинок,
Тут моя кімната,
І вітальня, де збирались
Я, матуся й тато.

Кухня пахла пиріжками —
Мама готувала,
Ми з сусідами разом
Смачно ласували.

Ось татусева кімната...
Те, що залишилось...
Стіни, пройми без віконець
Попелом покрились.

Он великий коридор,
Вчився тут ходити,
Пам’ятаю, як вдалося
Матінку зустріти.

Як раділа вона щиро,
Плескала в долоні,
Цілувала теплоніжно
Мої щічки й скроні.

Перші кроки — незабутні,
Сяяла, мов зірка...
Мамо, глянь, горіла навіть
З металу одвірка.

Мам, ходімо в вашу спальню,
Що? Її немає?
Не зронила ні сльозини,
Лиш рашистів лає.

Раптом мама усміхнулась:
Глянула на сина —
У малечі в рученятах
Велика цеглина.

Дуже вправний господар
Своєї країни,
Буде сонячне майбутнє
В Неньки-України!

ЗАКРИЙТЕ НАМ НЕБО!

Моє сонечко, моя квітонька,
Моя радість, моє зайченятко,
Чом всміхаєшся, моя донечко,
Мабуть знову наснився татко?

Моя зіронька, моє серденько
Уві сні шепотіла тихенько:
Я чекаю на тебе татечку
І молюся щодня, як і ненька.

Моя мужня та сильна дівчинка
Говорила: сирен не боюся,
Бо я знаю, що нас берегтиме
Добрий Боженька й любий татусьо.

Трудівниця. Натруджені рученьки.
А сьогодні так крепко стомилась,
Помічницею стала матусеньці:
Плести сітки вже добре навчилась.

А на вечір горнулась до матінки,
Поцілунок вмостила на щічку:
Снів солодких, моя мамусенько,
Дай нам Боже спокійної нічки...

Моя люба маленька дівчинко,
Моя рідна кровинонька мила,
Помолімося в бомбосховищі
ППО щоб ракети збила.

НЕБО БОРОНИТИ

Не хвилюйся, моя нене,
Маємо їх збити,
Он татусь вже поспішає
Небо боронити.

Ось літак його летить —
Я це серцем бачу,
Пам’ятаєш, він казав:
«Я їм не пробачу».

Мамо, чуєш, збили дрон,
Влучили в ракету,
Збережемо Україну —
Вбережем планету.

Чуєш, матінко, відбій,
Тато прийде скоро:
Он літак його летить,
Подивися вгору!

Щойно виросту, матусю,
Теж пілотом стану —
Пильнуватиму свій край
Я безперестанно!

ЛЕОПАРДИ

І зраділи леопарди
Й подались мерщій до карти:
«Онде славна Україна,
Неподільна, бо єдина,
Мужня-мужня, нездоланна
І в усьому світі знанна.
Просить нас про допомогу:
Ми рушаємо в дорогу.
Зустрічай, йдемо до тебе,
Премоги всім нам треба».
Леопарди поспішають —
В Україні їх чекають!

ЛІТАЧОК

Найвродливіша хмаринка
Дуже хутко, без зупинки
Здоганяла літачок.

Він помітив, усміхнувся,
І крилом її торкнувся —
Похилився на бочок.

Фарами мигнув хмаринці:
Гарна ти в білій косинці!

МАЛЕНЬКИЙ 
ВЕЛОСИПЕДИСТ

Виглядали із хустинки
Солоненькі дві сльозинки:
Як Василько їхав стрімко,
Впав та стукнувся колінком.

Хоча вдарився добряче,
Він дорослий і не плаче.
Не злякався анітрішки,
Хай і заболіла ніжка.

Лише дві сльозинки впали,
Та хустинка їх сховала.

ЧЕКАЄ В ХЕРСОНІ

Моє піаніно сумує в Херсоні,
І ночі у нього самотні й безсонні.
Моє піаніно так любить Шопена...
Ні звуки тривоги...Ні звуки сирени...

Моє піаніно шепоче: «Аліса,
З країни чудес у Херсон повернися,
Як пальці твої доторкнуться до мене
Мелодія вальсу проллється натхненно
І сяйвом проникне в притихлі оселі...
Звучатимуть ноти...Сумні та веселі...»

Моє піаніно чекає в Херсоні,
І я привезу йому світло в долоні...

УКРАЇНИ ДОНЕЧКА

     «Якщо я перестану усміхатися 
     — я вмерла. А я жива. 
     Я в Україні. Ми зробили це 
     разом. Але це лише початок.» 
                         «Пташка»

Усміхнулась сонечком
України донечка.
Пташка прилетіла —
Небо заясніло.

А в очах блакитно-синьо —
Рідна наша Берегиня.
Чути спів біля порога,
То співає Перемога.
Пісня землю обіймає,
Кожне серце пригортає.
Усміхайся сонечком, 
Наймужніша донечко.

КОТИК, ЗАЙЧИК 
І СЕРДЕЧКО

Що малюють наші діти?
Жовті та блакитні квіти,
Сонце, біленькі хмаринки,
Відбудовані будинки,
Школу, стадіон, садочок
І заквітчаний куточок.
На асфальті у містечку
Котик, Зайчик і сердечко,
Мчить додому потяг тата,
Перемоги світле свято!  

І малеча має хист:
Цей малюнок — щирий лист,
Надихають любі діти
Рідний край наш боронити.

НЕ ХВИЛЮЙСЯ, 
МАТІНКО

Не хвилюйся, матінко,
Зовсім я не змерзла,
Черевички тепленькі
Ти ж мені принесла.

Не бентежся, мамонько,
З’їм холодну кашу,
І за тата, і за маму
Й Перемогу нашу.

Не журись, матусенько,
Хоч немає світла
Та від голосу твого
Серденько заквітло.

Не турбуйсь, мамусенько,
Пригорнусь до тебе,
Наші ППОшники
Захищають небо.

Не хвилюйсь, ріднесенька...

* * *

КОЛИСКОВА 
ДЛЯ ЗАЙЧЕНЯТ

Хочу у люльку — Божу долоньку:
Хай колисає стомлену соньку.
Хочу у люльці заснути калачиком,
Далі прокинутись сонячним м’ячиком.
Хочу рожевих і місячних снів,
І чарівник щоби радо зустрів.
Маю до нього прохання єдине:
Хай переможе в війні Україна,
Нехай додому повернеться татко
І приголубить своє зайченятко.

ПЕТРУСЬ

    *Сьогодні натрапила на малюночок 
     поблизу дитячого майданчика. 
     Там сонечко, хмаринка, квіточка 
     усміхаються. Наші дітки зростатимуть 
     у вільній Україні.
     
І Петрусь промовив: «Ах!
Біла киця в небесах!
Невеличенька на зріст,
Білі вушка, білий хвіст,
Білі лапки, біловуса,
Поруч — золота спокуса:
Чи то сонячний калачик,
Чи яскравий жовтий м’ячик,
Чи пшенична паляниця,
Чи клубком руда лисиця.
Кицька лапки простягає,
Білу спинку вигинає.
От до неї би дістатись,
Разом в хованки погратись,
Сонце ж весело сміється,
Може це мені здається?»

ПИТАЄ МАЛЕЧА

Маленька лелека
до тата лепече:
«В чім щастя лелече?» —
питає малеча.
«В тім щастя лелеки,
що в кожній хатині
І в холод і в спеку,
від віку й до нині
чекають лелеку.
Сміється малеча —
ось радість лелеча».

КОЛИСАНКА

«Треба спатки, треба спатки», —
Шепотіли зоренятка.
Наказав їм місяць-татко,
Щоби люляли малятко.
Тихо-тихо стало ниньки,
Навіть вітер йде навшпиньки:
У блакитнім сповиточку
Спить Земля — кохана дочка.
Як ранесенько проснеться —
Сонцю-мамі усміхнеться!

ОЙ, ЛЮЛІ-ЛЮЛІ

Моє ліжко — люлька,
Яку почепили на гачок-місяць.
Місяць співає: люлі-люлі.
Зорі співають: люлі-люлі.
А я не сплю, бо згадую
роки минулі:
як ти співав мені «люлі-люлі»,
щоби наснилися сни гарнюлі,
щоб на ранок човен-усмішка
зупинив свій зоряний шлях
на моїх вустах...
Щоби сяйво золотих зірок
ясніло в зіницях,
і осідало зоряним пилом
на усіх моїх стежинах і
зустрічних лицях...
Ой, люлі-люлі, люлі-люлі,
люлі-люлі, люлі...

* * *

СПОГАДАНКА

Татку! Я хочу в санчатка.
В пухнастій, теплесенькій шубці
І довгім коричневім шарфі,
Який зачекався у шафі.
Татку! А сонце тебе цілує.
Я бачу як ти смієшся,
І жовто-рожева радість
Яскриться в твоїх очах.
Татку! Поглянь: сніг сріблиться,
Й рум’янять обвітрені лиця
І посмішки на вустах.
Татку! Беремо мерщій санчатка —
Засніжена фотокартка
У змерзлих моїх руках...

ДЯКУЮ, РІДНЕНЬКА

Цілувала мене в щічку — донечку вітала,
Ніжно-ніжно, наче небо, вуста притуляла.
Умостився поцілунок — уподобав личко,
І тепер маю на щічці любові криничку.

Де б не була, що б не сталось, ти завжди зі мною,
Змию серця біль і журу тією водою.
А як сил мені забракне — водиці нап’юся,
Скажу: «Дякую, рідненька!» й Богу помолюся...

* * *

Я ЛЮБЛЮ 
СВОЮ БАБУСЮ

Я бабусеньчин лизунчик,
Солоденький я мазунчик,
Я до бабці пригорнуся,
Так люблю свою бабусю!
Поцілую її в щічку
Вранці, ввечері й на нічку,
І так тепло обіймаю,
Бо я дуже добре знаю,
Що бабусенька рідненька
У душі зовсім маленька,
І яскравим сонцем сяє
Як онука обіймає!

ТАРАСОВЕ СЛОВО

Вірш Тараса вчу раненько,
Бо для мене він рідненький.
І казав сьогодні тато
День Шевченка — наше свято,
Бо любив він Україну
Так, як мама любить сина.
Мріяв щиро і безмежно
Про Вкраїну незалежну.
Його думка, слово, діло
Шлях в майбутнє освітили:
Уперед на новий крок 
Надихає нас Пророк.
Вірш я вивчу на «відмінно»,
Теж люблю я Україну,
Щоб усім прийшло на згадку —
Ми — шевченкові нащадки,
Нехай слово Кобзаря
Світить ясно, як зоря!

* * *

Я ГОДУЮ ГОЛУБІВ

Я годую голубів крихтами й зернятком,
Щоби стукали щоранку у віконце хатки,
Щоби птахи воркували під вікном тихенько,
І летіли в небочко блакитне, ясненьке,
І хмаринок цілували у щічку та скроню,
І мостились в небесах на Божу долоню.
Я годую голубів крихтами й зернятком,
Прилітають радісно до моєї хатки. 

ВІН МЕНЕ ОБОРОНЯЄ

Я нічого не боюся,
Бо рука в руці татуся,
Він мене обороняє —
Україну захищає.

Я нікого не боюся,
Я до татечка горнуся
І кажу йому тихенько:
«Я доросла, не маленька,
Ще чекатиму на тебе,
Україні поміч треба.

Так пишаюся тобою:
За широкою спиною
Наша люба і єдина
Рідна Неня-Україна.»

Я ніколи не боюся,
Лиш за татечка молюся...

* * *

А НА ЛУГАНЩИНУ ЛЕТІЛИ ЖУРАВЛІ

А на Луганщину летіли журавлі,
Щемливу ніжність несли на крилі.
Селилися обабіч хат й доріг,
Вітались: дзьобом стукали в поріг,
Щоб їх зустріли радо як завжди.
Та раптом зупинилися... Зажди...
Порожні хати вікнами дивились,
А в них ікони, що до них молились...
Там на господаря чекає липа,
Й розвіяна туга несамовита...
Знесилена трава росою плаче
І приховати рани прагне наче...
Й крізь сльози вперше усміхнулася земля —
Побачила кружляння журавля...

* * *

МИ ПЕРЕМОЖЕМО

"Ми переможемо, матусю, я це знаю!
Слова священника я добре пам'ятаю:
Добро і Світло є непереможні —
Це істина і поняття тотожні.

Ми переможемо, рідненька, я це знаю!
З молитвою свій день я зустрічаю.
Іду до школи, вчуся на відмінно,
Бо ми  — майбутнє Неньки-України.

Ми переможемо, і тато повернеться,
І нам прийдешнє радо усміхнеться," —
Дівчатко впевнено матусі говорило,
І оченята-сонечка яскріли.