Публікації за тегом: Інклюзія

Сортувати:    За датою    За назвою

13-річна українська піаністка виграла Гран-прі міжнародного дитячого фестивалю

Гран-прі на другому міжнародному дитячому музичному фестивалі "Зоряні мости" у Болгарії здобула українка Єлизавета Халявченко-Бабич. 13-річну дівчинку називають "соняшною дитиною" через вроджений синдром Дауна. Вона грає на фортепіано і перемогла попри хворобу.

 

Блог видавництва Ранок. Як створюються аудіокниги для дітлахів у проєкті Слухати серцем."У листопаді 2020 року, за підтримки Українського культурного фонду стартував творчий проєкт "Слухати серцем", створений для дітей – у першу чергу малечі з вадами зору. Команда проєкту вирішила з душею підійти до втілення ідеї та допомогти діткам поринути у фантастичний книжковий світ, з його талановитими та сміливими героями, неймовірними пригодами, закрученими сюжетами та повчальними історіями. У проєкті будуть створені аудіокнижки, записані за творами сучасних українських дитячих письменників, які вийдуть із друку у видавництві дитячої літератури "Ранок" до кінця року. Врешті, усі охочі слухатимуть голоси книжок та отримають вільний доступ до творчої добірки у вигляді аудіобібліотеки, представленої 11 новими виданнями. Добірка книжок розподілена за віковими групами та орієнтована на читачів від дошкільного до старшого шкільного віку..." (Юлія Валова)

Благодійна організація "ДаунСиндром" просить допомоги, аби зібрати гроші на потреби дітей з синдромом Дауна Організація проводить свою традиційну благодійну акцію "Срібна монетка". Акція проходить щорічно вже п'ятий рік поспіль. І щороку з її допомогою збираються кошти на різні потреби таких дітей. Цього року всі кошти підуть на програми інклюзивної освіти. Адже успіх розвитку такої дитини в першу чергу залежить від її соціалізації в суспільстві.

 

Людмила Кибалка. Мить життя. Оповідання"Ранок. Кафе. Марія пила каву та дивилася у вікно. Поруч дорога, де сновигали автомашини. "Мить життя... Насолоджуйтеся нею! Усі кудись поспішають. Цікаво куди? Зупиніться!" – промовила в думках, розглядаючи проїжджаючі машини. Зненацька рух зупинився, щоб молодий чоловік міг перетнути дорогу на інвалідному візку. На жаль, не виходило самотужки виїхати на пандус. Кут нахилу не відповідав нормам, тож візок скочувався назад. Так продовжувалося хвилину…" (Людмила Кибалка)

 

 

 

"Дорога летить, за лінію горизонту. Ліворуч — скошене поле, праворуч — сосновий ліс. — Зачекай, — вигукнула Уля. Сана завернула електромобіль з дороги. — Що сталося? — Вибач. Здалося, я побачила Ару. — Це ж не той ліс. Та й немає у нашому вовків, — Сана озирнулась на сина. Й поглянула  в бік лісу: — Наче. — Мамо, — подав голос Нестор. — А пам’ятаєш? Ти обіцяла. — Улю, прогуляємось трохи? — Тут?  — тепер спантеличилася Уля. — Я знаю ці місця,  — Сана відчинила дверцята. — Це місце..." (Олена Більчук)

 

 

Neurons in the brain"Є у світі загадкове королівство — Королівство незвичайних доріг. І тих доріг у ньому безліч та таких різних: і коротких, і довгих, і заплутаних, заповідних, таємничих чи невідкритих. Мешкають у тім королівстві невтомні чарівні працівники. Звати їх нейроники. Схожі вони на кульки із променями-антенами. І день, і ніч працюють і тішаться щоразу, як вдається їм з’єднатись в ланцюжок і таким чином утворити нову стежку чи дорогу. А рухаються по тих дорогах крихітні сигналики. І якщо активні вони, і багато їх — міцно-міцно тримають ланцюжок чарівні працівники. А якщо пригасають сигналики чи взагалі зникають, то ледь тримається дорога, а то й зовсім обривається. Адже не знають чарівні працівники, куди ведуть стежинки-доріжки. Потрібні чи непотрібні дороги, то лише по сигналиках здогадуються..." (Олена Більчук)

Олена Більчук. Папірець. Кіт. оповідання, написані спершу словами без збігів приголосних, зі зростаючою складністю для читання. Читати та завантажити. Фото автора."Як багато у небі доріг!
У височині літають, ширяють лелеки, гуси, лебеді, навіть жуки чи павуки на павутинні!
Якось летів папірець та й упав на лісову галявину.
Побачив його пелехатий метелик:
— Які цікаві лінії!
Сів на папірець, посидів, посидів — і полетів.
Почуло папірець руде цуценя:
— Що воно таке?
Понюхало, посунуло його лапою — та й полопотіло далі..." (Олена Більчук)

Олена Більчук. Привіт. Повість. Малюнок авторки."— Хлопче, ти що, не чуєш? То ти виходиш на наступній?
Я гортаю підбір смішних фото про дружбу вівчарки і сови.
— Та ви що, не бачите, їм тільки і треба, що втупитись у свої ґаджети і все – нічого не чують.
На одному із зображень вівчарка і сова їдуть разом на скейтборді. Відчуваю сильний поштовх. Трохи не клюю носом екран. Повертаю голову й бачу розчервоніле обличчя чоловіка, потім його широку спину. Очевидно, що він поспішає, мабуть, спізнюється. Бо так посувається проходом, наче від його напору чарівним чином може прискоритись рух електропотягу. Вібрує телефон..." (Олена Більчук)

 

Топ-теми