Кіра Селіванова народилася 11 червня 2015 року в місті Івано-Франківськ (батьки дівчинки втекли від війни з Донеччини на Галичину у 2014 році). Наразі родина проживає в місті Буча під Києвом.
Кіра вчиться по програмі "Інтелект" (у 2023 році перейшла до третього класу).
Почала писати у 6 років, займається цим і донині.
Любить малювати, ліпити з пластиліну, з 3-х років ходить в STEM-школу Inventor.
"Жив був хлопчик Пер. Він був дуже розумний. Хоч йому було 10 років, він знав що таке «Роболітодоктояк». Роболітодоктояк - це хімія минулого, раніше чарівники її використовували як попадання в минуле. Пер був дуже добрий. Тільки хтось підходить, він виливає на нього роболітодоктояк, щоб він подивився що було в минулому. Всі повертались в минуле на декілька хвилин. Навіть на тварин він лив це. Якось він полив зілля на білку, на неї воно не спрацювало, і вона стала як людина, все робила як людина, тільки вигляд мала як білка. Пер злякався, побіг додому. І потім несподівано захворів. Його хвороба була сильна від того, що він використовував забагато роболітодоктояку. Викликали лікаря, його забрали в лікарню. Хвороба була занадто сильна і буде дуже довго лікуватись, тому для Пера зробили квартиру у лікарні. Пройшов деякий час. На сьогодні Пер ще хворіє. Та білочка, яка стала як людина, бігала і раділа. Один раз вона збила з ніг одну дівчинку, яку звали Дора..." (Кіра Селіванова)
"Ви, напевно знаєте, що користь від роботів буває не одна, а декілька. Наприклад, прибирати, готувати. А в цій казці їх буде декілька, але не всі. Таких роботів треба відвозити по суботах на станцію заряду. А завтра треба буде їх забрати звідти. Починається казка: жила собі родина. Маму звали Діана, тата звали В’ячеслав, бабусю - Катя, а доньку - Кіра. Досі Кіра мріяла про робота-помічника. Якось настав прекрасний день, коли вони поїхали за роботом-помічником. Пройшло декілька місяців. Тато й мама поїхали кудись на один день. Бабуся та Кіра загралися та забули, що сьогодні треба відвезти свого робота на стадію заряду! Вони вночі пішли, страшно їм було, вони по дорозі зустріли ще одного робота..." (Кіра Селіванова)
"Жили-були дід та баба, їли кашу. Була в них морська свинка. Був в них дім, але дерев’яний. Якось зламався в них дім, вони бігли, шукали собі новий дім. Вони так переживали, що забули морську свинку. Але саме в цей момент її не можна було забувати, тому що вона мала дуже-дуже скоро народити декількох малят! Коли вони поїхали, вона вже не могла терпіти, ось-ось вона мала народити п'ятьох маленьких поросят!.." (Кіра Селіванова)