Осінні поезії від Інни Паламарчук

Інна Паламарчук

ОСІНЬ

Люблю осінню молодість й красу,
Коли дерева увібрали стигле сонце,
Коли з трави я п'ю  живу росу
І залітає листя у  віконце.

Люблю і прохолоду як вуаль,
Гарячі барви в золотих стременах,
І мчить їх вітер, як прадавній Пан,
Й купаються вони в гірських озерах.

Люблю солодкий присмак на устах,
І гіркоту, заварену віками,
Я в осінь увійду і розчинюсь,
Хай сипле з неба чарівна омана.

* * *

КАЛИНА

Тихенько осінь золотить дерева,
Краплина за краплиною біжить,
І серце, як жаринка, не студене
Серед гілля пульсує і болить.

На радість людям дозрівають грона,
Та так гірчить калинова душа,
Не оберіг сплела вона над полем,
А розказала всім: іде війна.

Зриває вітер ягоди, мов долі,
Лягає під крило дощів журба,
І вже розтріскані червоні грона,
Як кров моя, летять у небеса.

* * *

Застрибав осінній лист,
Зайчик вигукнув: "Це лис!"
А зайчиха, усміхнувшись, нагадала:
— Зайчику, це осінь завітала.

* * *

На осонні жабка ніжки довго гріла,
Раптом чорна птаха прилетіла,
Сонечко сховалось у воді,
Жабка стриб: "Тут холодно мені".

* * *

Вибіг з вітром гратись листопад,
Залетів до дідуся мого у сад
Одягнув на себе яблучка й грушки,
На землі лишились з листя килимки.