Ліричні пісні композитора Володимира Чернявського на слова Сергія Губерначука (частина ІІ) – тексти та ноти

ТВОЇМ ОЧАМ…

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Якби ти знала, хто ти є така!..
Твоя душа давно живе у мене.
Я – щастям переповнена ріка.
Ти – кров моя, що випинає вени.
Якби ти знала, хто ти є така!..

Приспів:

    В твоїх очах знайду своє натхнення,
    і в очі ці віддам.
    Я з вуст твоїх кохання наберу.
    Пущу на щастя. 
    Втоплю у морі.
    І загадаю щастя море!..
        Твоїм очам… 
            Твоїй душі…
                Твоїй любові…

Як міг тебе не знати я раніш?!
Без тебе світ – розбурхана пустеля.
Без тебе кожна ніч – мов в серце ніж.
З тобою – розцвітають дні веселі.
Як міг тебе не знати я раніш?!

Приспів.

В устах твоїх кохання наберу,
в очах бездонних відшукаю зорі,
і саму найвіддалену зорю
пущу, як рибку золоту, у море…
В твоїх очах натхнення я знайду.

Приспів.

РУБІНОВЕ ЯБЛУКО

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Далеко по той бік добра і зла,
на пагорбі, засіяному сонцем,
гуляла ти, а яблуня цвіла,
й легкий серпанок плив то тій сторонці.

Приспів 1: 

    Рубінове яблуко 
    ти мені обіцяла.
    Рубінове яблуко 
    вже достигло і впало.

    До тебе я зда́леку 
    прилетів аж над осінь.
    З рубіновим яблуком 
    нам ще со́лодко й досі.

Казали всі: даремно йти туди,
бо то ж не рай, а марево та й годі.
Але бажання раяло: піди
і знову все віддай дівочій вроді.

Приспів 1.

Ти уривала ніч – я довжив дні,
щоб у коханні довше бути разом.
Твій райський сад сподобався мені.
Але чогось не вистачало ча́сом.

Приспів 2: 

    Рубінове яблуко 
    ти мені обіцяла.
    Рубінове яблуко 
    стало серцем і впало.

    До тебе я зда́леку 
    прилетів аж над осінь.
    З рубіновим яблуком 
    нам ще солодко й досі?

– А яблуко рубінове – то гріх, –
призналась ти і зникла загадково.
І я його знайшов та вже не зміг
своє життя переробити знову.

Приспіви 1, 2.

ПОШЕПКИ

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Сивіє вечір зимовий.
Сніжинки тануть на склі.
У мене в го́стях ти знову, 
але ця зустріч без слів.

Ти спиш, мов стомлений анґел,
а сон колише свічу.
Кохання ладаном пахне –
й молитву я шепочу.

Приспів:

    Пошепки, пошепки
    я признаюсь тепер,
    як чекала тебе.

    Пошепки, пошепки
    я відкрию себе –
    я кохаю тебе.

У ніч морозну і сніжну
любов нас гріє обох.
Ти спиш так легко і ніжно,
але все чуєш, як Бог.

Я шепочу без упину
про те, що вже Новий рік,
що ти зайшов на хвилину,
щоб залишитись навік.

Приспів.

Нехай недовгою буде
моя щаслива зима,
але без те́бе нікуди
я вже не хочу сама!

Сивіє вечір зимовий.
Сніжинки сплять на вікні.
Ти слухав цю колискову
і посміхався мені. 

Приспів.

ПРО ЩО МІЙ ЛИСТ ТОБІ ГОВОРИТЬ?

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

До тебе шлю п’янкі привіти
з найкращих наших слів,
горну в конверт вербові віти
і запах стиглих слив.

Збираю роси з материнки,
несу з айви нектар:
і от між кожної сторінки –
мого бажання шарм.

Приспів:

    Про що мій лист тобі говорить,
    коли мене нема,
    коли в очах твоїх прозорих
    уже давно зима?

    Про що мій лист тобі розкаже
    і перекаже знов? –
    нехай любов моя не та́ вже,
    бо більша за любов.

Коли весна розбудить небо
пересічним дощем,
відчую я в тобі потребу,
відчую гострий щем.

Це серце шле п’янкі привіти –
вже самота́ не та…
Я надішлю весня́ні квіти 
і но́вого листа.

Приспів.

ЗОРЯНИЙ КОХАНИЙ

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Намалює місяць східці в океан.
Спалахне зірками ніч сновида.
Ти мене ще вчора в повний штиль гукав,
але я лише сьогодні вийду.

Приспів:

    Зоряний коханий! 
    Зоряний коханий!
    Я тобі на хвилях постелю!
    Зоряний коханий! 
    Я твоєю стану –
    і не перестану, 
    бо люблю!

Може, з першим вітром інші почуття
нам народять нескінченну хвилю?
І на ній з тобою помандрую я
й будь-які негоди пересилю!

Приспів.

А за океаном ночі океан
намалює всі свої сузір’я.
Ти мене під зорі знову погукав,
квітами засипавши подвір’я!

Приспів.

А коли до ранку згаснеш на очах –
я не засміюся й не заплачу.
Ти коханням сяєш по моїх ночах!
Завтра знову я тебе побачу!

Приспів (2 рази).

СЯЙВО ЯСНОГО ДНЯ

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Ясно сяють зорі
після перших сліз…
З горя аж до моря
вітер нас поніс…

Хвилі розгойдали
молоді серця…
Мало, мало, мало…
Хочу – без кінця!

Приспів 1:

    Невідомо, що чекає нас.
    Є один суддя – всевладний час.
    Знай, що знаю я: ти – любов моя!
    Сяйво ясного дня! Сяйво ясного дня…

Ген дорога небом… 
Може б, я й пішла?
Боже! Ні, не треба…
Я ж твоя душа…

Ти ж мій порятунок –
спалах під грудьми!
Кожен поцілунок –
зіронька з пітьми́!..

Приспів 1.

Тануть-тонуть зорі,
ніби кораблі.
Утопімо в морі 
злу печаль землі!

Заспокоймо душу.
Зацілуймо біль.
Я спитати мушу:
ти в мені звідкіль?

Приспів 2:

    А в коханні стільки таємниць,
    як у морі – риб, а в небі – птиць!
    Як не зловиш ти –
    упіймаю я сяйво ясного дня!

    Сяй-во  я-сно-го  дня…
 

ПОВЕРТАЙСЯ, МІЙ ЛЮБИЙ, ДОДОМУ

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Навколо тебе стільки таємниць,
що я вже не дивуюсь – а сміюся.
Ніхто не знає, звідки ти з’явивсь
і як уперше вуст моїх торкнувся.

Приспів:  

    Ти збудував мій дім,
    ти оселився в нім,
    ти все зберіг і все назвав моїм.

    Повертайся, мій любий, додому –
    йди на голос вечірніх дзвіниць.
    Повертайся, мій любий, додому 
    через двері своїх таємниць.

    Хай для інших це все невідомо –
    тільки я розгадаю твій стан.
    Повертайся, мій любий, додому! –
    на кохання чекають вуста.

Дивлюсь, як ти під серцем тихо спиш.
А десь далеко ходить громовиця.
Я знаю все… й про кого ти мовчиш.
Але це вже для тебе таємниця.

Приспів.

ВИСОТА

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Ми згоріли у полум’ї щастя свого.
Ми, коханням окрилені, йшли на вогонь.
Ми літали над містом, над часом, над снами.
А сьогодні немає нічого між нами…
                …немає.
Приспів:  

    Немає рук твоїх, холодних чи жагучих.
    Немає вуст твоїх, грайливих чи беззвучних.
    Нема тепла в морози злі.
    Нема ні сонця, ні землі.
    Є тільки сум і самота,
    і ця смертельна висота… і висота!

Ти для мене створив небеса золоті.
Ти навчив мене жити на цій висоті.
Твій самотній кораблик внизу пропливає, 
бо віднині між нами нічого немає…
                …не-ма-є.

Приспів.

Була повною квітів, а зараз пуста
ця квартира, ця перша моя висота.
Я в минулому часі замкнуся надовго –
адже більше між нами немає нічого…
                …нема-є.

Приспів:

    Немає рук твоїх, холодних чи жагучих.
    Немає вуст твоїх, грайливих чи беззвучних.
    Нема тепла в морози злі.
    Нема ні сонця, ні землі.
    Є тільки сум і самота,
    і ця смертельна висота… і висота!
                   Ви-со-та!

СНИ ТВОЇ РОЗВІЮТЬСЯ…

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Приспів 1:

    Сни твої розвіються.
    Сни твої забудуться.
    Аж ніяк не втіляться.
    Підуть і заблудяться! 

Руки простягалися.
Ноги не верталися.
Очі здогадалися.
Не було – а сталося!

Сталося, що малося,
що насправді снилося,
на яву збувалося,
в очі ж не дивилося.

Приспів 2:

    Може, ти осмілишся,
    поки в цьому горі я:
    наді мною схилишся,
    й трапиться історія!

Вечір мій прові́даєш.
Вибач, рани точаться.
Більше не завидуєш?
Дай води – та́к хочеться!

Слів мені – по за́в’язку.
Сліз – по вінця ві́нцеві. 
Снів – по яв без за́́хистку
й очі твої сфінксові!

Приспів 1. 

ЦІЛУЙ МЕНЕ

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Сьогодні тут, а завтра я вже там,
де нашу ніч колись ти подихом спалила,
де за тебе я знову все віддам,
бо ти любо́в моя, а я – її сила! 

Приспів:

    Губи сохнуть без кінця.
    Теплий вітер дме.
    Як тобі це до лиця.
    Ну, поцілуй мене.

    Поцілуй-но мене!
    Нехай любов мине,
    А ти цілуй мене!

Сліпучою надією була.
Бажання чисте-чисте сонцем освітила.
Вустами по мені ти пропливла,
бо ти любо́в моя, а я – її сила! 

Приспів.

Сьогодні тут, а завтра я вже там,
де мій прощальний лист ти подихом спалила,
де знову я від серця  все́ віддам,
бо ти любо́в моя, а я – її сила! 

Приспів.

НЕКРАСИВА

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Переслідуєш ціль полюбити.
Переслідуєш ціль.
Допоможуть хіба що молитви
через біль, через біль.

Переслідуєш ціль покохати,
тільки мучиш себе. 
А любов буде знов обирати
не тебе, не тебе.

Приспів:

    Некрасива.
    Ти це знаєш. Це знають усі.
    Некрасива.
    І печаль, мов тавро на лиці.
    Некрасива 
    одинокою за́вжди була.
    Некрасива,
    але сповнена віри й тепла. 

Ти свою половину шукаєш,
а знаходиш – чужу.
У самотності вперто долаєш
за межею межу.

Ходиш слідом за тим, хто не бачить
сяй твого почуття.
Хтось тобі неодмінно віддячить,
присвятивши життя. 

Приспів.

Не сумуй, що красою не вийшла.
Посміхнись, як колись.
Ти кохаєш, а значить – не грішна.
Лиш чекати навчись.

Приспів.

ЛУНА ЗАСНІЖЕНИХ ГІР

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Був сніг – як день, а день – як сніг,
і я сховатися не зміг
ані від слів, ані від сліз твоїх.

Тоді я нагадав тобі
далекі гори голубі
і попросив не забувати їх.

Приспів 1:

    Луна засніжених гір
    нас кличе ввись до сих пір.
    Там світ – маленький згори,
    там інші кольори!

    Луна засніжених гір
    твій голос має, повір.
    Повір, не знаю я сам, 
    чому я ще не там!

Ти говорила – ти права –
любов – лавина снігова,
я чув одну засніжену луну.

Ти просто звикла до землі –
а мрії вже такі малі,
що гріх мені складати їм ціну.

Приспів 1.

Я поцілую твій портрет
і покладу його в конверт,
ще допишу силенну силу слів.

Читай-читай хоч цілий вік
про мить любові й щастя пік –
а я орлом у гори полетів!

Приспів 2:

    Луна засніжених гір
    нас кличе ввись до сих пір.
    Там світ – маленький згори,
    там інші кольори!

    Луна засніжених гір
    твій голос має, повір.
    Повір, не знаю я сам, 
    чому я знову там!

ЗА СКЛОМ

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Ти живеш за склом,
за звичайним склом.
Я дивлюсь на тебе і сміюсь.
Я плачу́ добром.
Ти – як завжди – злом.
Я таких, мій любий, не боюсь!

Приспів:

    Зима до літа повертається – ти за склом.
    Земля від сонця нагрівається – ти за склом.
    Усі закохані кохаються – ти за склом.
    Дива на світі відбуваються – ти…

А яким ти був,
ма́буть, що забув.
Вже цінуєш тільки свій апломб.
Тільки й бачу це
скривджене лице
за подвійним і холодним склом!

Приспів.

Прощавай-прощай
і не сповіщай
в разі деяких своїх проблем.
А як візьме зло –
просто вибий скло,
і ти знову станеш королем!

Приспів.

Ти за склом!

ЮНА

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Коли свій сон я розкажу тобі,
тоді, боюсь, відмовишся від мене.
А ми ж з тобою, наче квітки дві,
чия любов, як літо це зелене.
            Літо це зелене.

Сьогодні так тривожно на душі.
Кохані очі сонні й непривітні.
Летять з моїх обіймів – у чужі,
немов пелюстки, почуття тендітні.
            Почуття тендітні.

Приспів 1:

    Я знаю, що ти зраджуєш мені,
    бо ти ще зовсім юна, юна, юна.
    Але коли залишимось одні,
    мов на свічу, на тебе дуну, дуну.
                Дуну.

Тоді погасне тихо ця любов,
бо ти ще зовсім юна, юна, юна,
щоб іншим разом спалахнути знов
через років безмежні дюни, дюни.
            Безкінечні дюни.

Я від біди тебе оберігав.
Ти ще в житті окріпнути не встигла,
а чорний сон так швидко віщим став,
ще літо грає – а любов притихла.
            А любов притихла.

Приспів 2:

    Нехай погасне тихо ця любов,
    бо ти ще зовсім юна, юна, юна,
    Нехай ти прийдеш іншим разом знов
    через років безмежні дюни, дюни.
                Дюни.

ПРОЩАЙ 

Слова Сергія Губерначука
Музика Володимира Чернявського

Ранкові троянди і лілії
в моє заглядають вікно.
Але не цілуй мене, милий мій, –
я кригою скута давно.

Твій подих давно не обпалює.
Твій дотик одразу болить.
А спільного часу так мало є –
цілунку прощального мить.

Приспів:  

    Прощай, мій небесний. 
    Прощай, мій земний.
    Хто першим воскресне, – 
    не знаємо ми.

    Якщо я загину, – 
    візьми мене в рай.
    Прощай, мій невірний, 
    наві́ки прощай.

Від слів твоїх тихих прокинуся,
з словами твоїми засну…
Так звідки ж ця втома з’явилася 
лише за розлуку одну?

Бажань твоїх більш я не вгадую, –
ти правди не маєш в очах.
Ми вдвох між коханням і зрадою,
що б’ються за нас на мечах.

Приспів. 

Наза́вжди від тебе відмовлюся!
Візьму собі інше ім’я.
Коли ти не мною здоволишся, –
відкриється правда твоя.

Але поки впертий і мужній ти,
я, навіть віддавши життя,
не дам тобі, любий, збайдужіти,
бо я перед Богом – твоя. 

Приспів.