На сайті
укр рус Дошка оголошень Додати оголошення

24 лютого 14:00 - урочисте відзначення 150-річного ювілею Івана Львовича Липи в Одесі


  2015-02-24 01:21:49
«Заходи» - Одеса

Іван ЛипаЗапрошуємо на перший із циклу заходів, присвячених відзначенню 150-річного ювілею Івана Липи  (літературні псевдоніми - Петро Шелест, Іван Степовик) - українського громадського і політичного діяча, письменника, співзасновника таємного товариства «Братство тарасівців», члена ЦК Української партії соціалістів-самостійників, лікаря, батька Юрія Липи. Діяльність цієї видатної людини пов'язана з нашим містом, адже Іван Липа певний час мешкав в Одесі, був на посаді українського комісара Одеси (1917), займався лікарською практикою, побудував у м. Дальник лікарню для незаможних жителів, організував видавництво «Одеська літературна спілка», тісно співпрацював з одеською «Просвітою» і Одеським Літературним Товариством.  З 1905 видавав альманах «Багаття» (разом з дружиною), заснував українське видавництво «Народній Стяг». Друкувався в українських часописах «Діло», «Народ», «Правда», «Буковина», «Зоря», «Літературний Науковий Вісник», «Українська Хата».  Згодом переїхав до Києва.
У період Української Народної Республіки — керівник управління культури і віровизнання в уряді. 25 січня 1919 року Іван Липа звернувся до духовенства та службовців духовного відомства з указом, у якому зобов'язував вести усе церковне діловодство, особливо метричні книги, тільки українською мовою.
Автор віршів, нарисів, оповідань та збірок «Тринадцять притч», «Оповіді про смерть, війну і любов» (1935). До Івана Липи приїздив «за благословенням» на видання своєї першої збірки «З журбою радість обнялася» тепер уже знаний поет Олександр Олесь. Микола Вороний присвятив своєму побратимові Івану Липі поему «Євшан-зілля».
* * *
Перемагати непомітно — то найбільше;
Вростати звідусіль, просторитись, і потім
Покрити все собою, все непевне — взяти,
І нищитись, як твердь небесна.
Утвердитись
І з Богом тільки розмовляти у молитві.
* * *
Був день, як плач, а потім — горд і гнівен:
У колісниць відьом запряженії пси,
В огнях шаліючи, гарчали на ліси,
На степ, на зляканість...
І — німо.
Післязливен
Зіп’явся міст. Вечірняя зоря
Із сутіней глядить на гри семибарвисті,
На хмари у шаленій, душній ристі,
На учту янголів, що тепло догоря
У глибині високій, променистій.

ЛАНЦЮГ НІЖНОСТИ
Від самих початків життя, коли пружно в колисці
Ти пнешся до сонця угору, побачиш тоді:
Всміхається разом із сонцем ще сонце — то Мати.
А потім прийде, наче грім і потуга, до тебе
Згори голос Батька. І в цім ти зростеш і дозрієш,
Дозрієш, підеш і забудеш...
І раптом: Мій Боже,
Мов срібло в минулім заквітне, мов кучері хмарки...
Це ж вантаж любови найбільший, і де ж він?
Уже їх немає, лиш сріблом просторяться хмарки
І серце тремтить: — Буду вдячний! та вже їх немає.
І бачиш, що вдячність твоя розростається й світить,
І світить на тих, що минули й не чули подяки,
І бачиш, що кажуть ласкаво: не бійся, то — дар наш
І ми теж так само дістали від рідних цю ніжність,
Тобі віддали, ти ж віддай її власній дитині.
Віддай її мудро, це Бог пов’язав у ланцюг нас,
Від пращурів, прадідів тим обдаруєш правнуків,
Як знаком, що лучить і кров, і насіння, і вічність.

За матеріалами: http://heyevent.com/

 


Останні коментарі до сторінки
«24 лютого 14:00 - урочисте відзначення 150-річного ювілею Івана Львовича Липи в Одесі»:
Всьго відгуків: 0    + Додати коментар