На "Малій Сторінці" представлені усі програмні твори з української літератури твори у 5 класі. Заходимо до цієї статті, тиснемо на потрібне посилання, читаємо!
Читаймо на "Малій Сторінці" програмні твори з літератури для 6 класу.
Програмні твори з літератури для 7 класу читаємо на "Малій Сторінці".
Читаймо на "Малій Сторінці" програмні твори з літератури для 8 класу (тисніть посилання на твори на нашому сайті).
"Вчителька вже не могла собі дати ради з другокласником Іванком, якого всі звали Незнайком. Правда, якось навчився він читати й писати, хоча й плутав часто українські літери з румунськими, знав дещо з природознавства, малював і співав на десять, на уроці фізкультури був найліпшим учнем, але на уроці математики завжди відповідав: «Не знаю!»..." (Степан К. Д. Трайста)
Вірші Степана Олійника для дітей: "Наші мами", "Чудо в черевичку", "Ледар-брехунець", "Вовина хвороба", "Про Іринку", "У бабусинім буфеті", "Два кроки".
Стилі виховання в сім’ї традиційно розділяються на гіперопіку, авторитарний, ліберальний і демократичний. Кожен із цих стилів виховання по-своєму впливає на самооцінку підлітків.
Першим університетом життя для дитини є сім'я, в якій народилася дитина. Основне батьківське завдання - виростити зрілу та відповідальну людину. Але які б якості батьки не намагалися розвивали в дитині, головне - будувати виховання на любові.
Вони увібрали в себе дух того новітнього національно-патріотичного піднесення нашого народу, який проявився в його змаганнях за свободу і державну незалежність України в період Першої світової війни та особливо яскраво заяснів у героїчному чині військового формування Українських січових стрільців. Звідси і їх назва.
Велика добірка віршованих загадок від Тамари Коломієць зі збірки віршів "Найперша стежечка": «Росте в саду веселиця...», «Біла грядка...», «Скинув шубку їжачок...», «Що на хаті дах...», «У носатого Івана...», «Цей скляр старанний дуже...», «Чекали на мене сади...», «На тонких бринять стеблинках...», «Мірошниця біла-біла...», «Руда, руда рудиця...», «Довгохвосту лиску маю...», «Водовоз-торохтій...», «Дівча вітру вклонялося...», «Ходить Густя з Густятами...», «Що сивий кінь...», «У печері при заслоні...», «Одчиняйтесь, ворота...», «Що воно за сіть...», «Котилось котильце...», «Білий білан...», «Крикля-зникля за горою...», «Лежить-біжить...», «Ухопився за дріт...», «Літун-шелестун...», «Ішла Улита...», «Летів гість...», «Покурилася кура...», «Ішов плаксій невтишимий...», «Ходив сівач...», «М’який, білий стелив постіль...», «Сидять злюки на грядці...», «Чудернацький вертоліт...», «Я хоч хатка, а жива...», «Біла копиця...», «Скочив скочень на жердину...» «Я гойдаюсь на билинці...», «Чи усі ви ягідками».
Читаймо вірші Тамари Коломієць для дітей з книги "Найперша стежечка": "Я по вулиці іду", "Стоїть новий будинок", "Кран-журавлик", "Тижнева сімейка", "Машини", "Ялинка в дитсадку", "Братик і сестричка", "Снігова казка", "Праля", "Чоловічки", "Червоний пароплав", "Хиталочка-гойдалочка", "Стручок", "Візьму вербову гілочку", "Півень", "Чобітки", "Котику-воркотику", "Капуста, "Вітрячок", "Лук", "Осіннє намисто", "Корінець", "Я ходив сьогодні в ліс", "Джерельце", "Кораблі-кораблики".
"Кажу, кажу казку
За бубликів в'язку.
Один бублик — на зубок,
Другий бублик — в козубок,
Третій — у кишеню,
А четвертий — в жменю.
А онука — п'ятим
Буду частувати.
Хай він бублика смакує,
Хай над казкою міркує.
Починаєм... " (Тамара Коломієць)
"Починаються дива" — розділ з книги Тамари Коломієць "Найперша стежечка". До нього увійшли такі дитячі вірші: "Диваки", "Як на білих сторінках...", "Паперовий кораблик", "От так птиця!", "Карамель", "Пісенька про гнома", "Вихвалявся колобок", "Клей", "Коники", "Веселий душ", "Олівці", "Лічилка-небувалиця", "Небилиця", "Хіп-хап", "Калачі", "Ходить вечір-мазамура", "Подарунок", "Цар Горох", "Дідів обід", "Наймиліше слово". В них багато смішного і повчального без повчань (як завжди у Тамари Коломієць): про диваків Рогеллі і Рогатті — мастаків перекидати все на світі догори ногами, про доброго і дивного гнома, про зайця-побігайця і вкраденого окрайця.
"Чи не покинуть нам, небого,
Моя сусідонько убога,
Вірші нікчемні віршувать,
Та заходиться риштувать
Вози в далекую дорогу,
На той світ, друже мій, до Бога,
Почимчикуєм спочивать..."(Тарас Шевченко)
"Якось-то йдучи уночі
Понад Невою... та йдучи
Міркую сам-таки з собою:
— Якби то, — думаю, — якби
Не похилилися раби..."(Тарас Шевченко)
"У дитинстві я була дуже сором’язливою. Думаєте, це гарна риса? Аж ніяк. Наприклад, на уроці вчителька думала, що я мовчу, бо не знаю відповіді. А я знала, але соромилася казати перед класом. Якось я вирішила, що треба боротися з цією рисою. Я змушувала себе не соромитися — нічого не виходило. І тоді я спробувала замаскуватися. Прикинулася, ніби я така, як усі, і нічого не боюся й не соромлюся. Це мені вдалося! Я й досі маскуюся. Сьогодні ніхто й не здогадується, що в мені, такій дорослій, сміливій і рішучій, досі ховається маленька сором’язлива дівчинка." (Лариса Ніцой)
Уже для багатьох поколінь українців — і не тільки українців — Шевченко означає так багато, що сама собою створюється ілюзія, ніби ми все про нього знаємо, все в ньому розуміємо, і він завжди з нами, в нас. Та це лише ілюзія. Шевченко як явище велике й вічне — невичерпний і нескінченний. Волею історії він ототожнений з Україною і разом з буттям рідної держави продовжується нею, вбираючи в себе нові дні й новий досвід народу, відгукуючись на нові болі та думи, стаючи до нових скрижалей долі. Він росте й розвивається в часі, в історії, і нам ще йти і йти до його осягнення. Ми на вічному шляху до Шевченка...
"... У дитинстві я читала всюди і постійно... А головне, коли думали, що я роблю уроки, готуюся до контрольних, іспитів чи олімпіад, то у моєму підручнику завжди лежала художня книжка. Оце часи! У голові завжди була «каша» з формул і міжзоряних перельотів, хотілося спати. Але мене хвилювало тільки те, що там далі в книжці. Правда, під ковдрою так і не довелося почитати — там душно..." (Юлія Смаль)
"Яка красива у нас мова:
І калинова, й малинова,
Дзвінка, барвиста, голосиста,
І як сльоза — джерельно-чиста.
Із вуст в вуста передається,
Як тепле сонечко, сміється,
Виразна, сильна і багата,
Окраса в будні і на свята!"(Юлія Хандожинська)