Євген Дмитренко. Пізнавальна казка для малят "Будинок без дверей"


 

На відео: Євген Дмитренко. Казка "Будинок без дверей".

 

 

Євген Дмитренко

БУДИНОК БЕЗ ДВЕРЕЙ


Якось бігла лисичка по лісі, коли бачить – будиночок стоїть. Та такий гарний, такий яскравий, що вирішила вона зайти й познайомитися. 

Підійшла вона ближче, дивиться, а дверей немає. Обійшла вона його зліва направо, а потім – справа наліво, а дверей так і не знайшла. 

Здивувало це її – от вона і побігла новиною з іншими звірами ділитися. Біжить-біжить, бачить, а на зустріч їй – вовк. 

Підбігла вона до нього, та й каже:

— Уявляєш, в нашому лісі гість з’явився, який живе у гарному будиночку. Я хотіла зайти, познайомитися, та дверей так і не знайшла.

— Новий гість, кажеш! А може, через вікно зайти!

Подумали вони хвилинку, та й побігли до нового будинку вікна шукати. Обійшли вони його зліва направо, а потім – справа наліво, а вікон так і не знайшли. 

Ще більше це їх здивувало. От і побігли вони новиною з іншими ділитися. Коли на зустріч їм – ведмідь. 

— От, Ведмедику-братику, уявляєш, у нашому лісі з’явився невідомий гість, який живе у новому, гарному будинку.

— Це добре, — каже ведмідь. — Підемо познайомимось.

— Не вийде, братику, —  мовив вовчок. — Річ у тому, що в будинку немає ані дверей, ані вікон.

— От воно як? — мовив ведмідь. — А, може, через димохід?

Задумалися вони на хвилинку, та не стали довго чекати, одразу ж разом й побігли. Подивився ведмідь на будинок – а й справді: ні вікон не дверей. 

От почав він на дах лізти. Та, якби не допомога лисички та вовка, мабуть, би добряче впав. Виліз він на дах, дивиться, а димоходу також немає. Зовсім звірі збентежені стали. Як же ж гість в домівку свою заходить? «А може, він у пастці?» – подумали вони, й почали грюкати-стукати – можливо, хтось та й відповість. 

Коли підійшов до них кріт, та й питає:

— Що ви тут розкричалися?

— Уявляєш, — кажуть вони, — новий мешканець в нашому лісі з’явився! Ми хотіли познайомитися, а в його будинку ні дверей, ні вікон, ні димоходу.

— То навіщо він вам здався? — питає кріт.

— Так цікаво ж, — відповіли звірі.

— Добре, — мовив він. —  Ходімо, я вас познайомлю.

Переглянулись вони один на одного, так нічого не зрозумівши, та й пішли слідом. За декілька кроків від будинку була нора. Заліз кріт в неї, а звірі за ним подалися. Вилізли вони посеред будинку, оглядаються по сторонах й нічого збагнути не можуть. 

А кріт їм і каже:

— От збудував я собі будиночок без дверей й без вікон, щоб денне світло не заважало мені відпочивати, а тут ви – прийшли й наробили галасу на весь ліс. Ну от як мені з вами бути? Де спокою шукати?

Опустили голови вони. Соромно їм стало. Але ж звідки їм було знати, чому будинок стояв без дверей? Цікавість бере своє, і з цим нічого не вдієш. Вибачилися вони перед кротом, та й пішли собі хто куди. А кріт ліг собі далі спочивати. 

От і прийшов кінець цієї казки.

Та мабуть, не зовсім. Адже, ідея будинку без дверей сподобалася усім. Тож кожен намагався збудувати собі будинок, схожий на будиночок крота. Та по правді кажучи, це в них не дуже вийшло.

Казку люб'язно надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Більше казок Євгена Дмитренка на нашому сайті:

Євген ДмитренкоОдного разу Євген написав казку для двох своїх синів, в якій вони стали головними героями. Авторові (а головне — дітям) казка сподобалася... Так і розпочався його творчий шлях. Читаймо та слухаймо цікаві казочки Євгена Дмитренка.

 


Останні коментарі до сторінки
«Євген Дмитренко. Пізнавальна казка для малят "Будинок без дверей"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми