На відео: Юлія Дмитренко-Деспоташвілі. «Калинові історії» (гумористичне оповідання).
Юлія Дмитренко-Деспоташвілі
КАЛИНОВІ ІСТОРІЇ
(гумористичне оповідання)
Є в Україні невеличке село Калинівка. Та, мабуть, й не одне. От тільки саме в цьому росла стара-престара калина. Під її гіллям хтозна-коли чиїсь роботящі руки змайстрували і встановили широку лавку. Там здавна і збиралися селяни потеревенити про все на світі. Ця традиція тягнулася з покоління в покоління, і навіть найменші діти знали: під калиною можна почути найсоковитіші історії.
От, як завжди, дід Панас, знаний вигадник, почав розповідь:
— Був я оце в місті… І що ви думаєте? В автобусі мене спитали, чи я з Англії!
— Та ну, діду, з чого б це? — здивувався його сусід.
— Бо в мене нові черевики блищали, а в руках була англійська газета! Правда, я не знав, що вона англійська. Окуляри забув, от і взяв не ту.
Сміялися всі. Аж тут баба Марина додала:
— Та це ще що! Хіба історія? От пам’ятаєте, як торік Микола вирішив спекти хліб удома? Додав борошна, води, дріжджів, поставив у піч… А як витягнув — то замість хліба вийшов цілий бетонний блок! До цих пір у нього той «хліб» за стільця стоїть!
Дід Панас не міг залишити за кумою останнє слово, то ж таємничим голосом проголосив новину: «А ви знаєте, що у нашому ставку завівся сом-мутант! Казав мені Микола, що бачив, як та рибина хвостом човен ледь перекинула!»
— Та що ти, діду, кажеш? — знову з недовірою поглянув на нього сусід. .
— Кажу правду! — Панас аж тростиною по землі вдарив. — Вчора Петрович хотів того сома зловити, а в нього не гачок, а цілий кілограм ковбаси з’їв!
Село загомоніло. Баба Марина схопила кота і веліла чоловіку закрити курник, бо «сом до всього здатний». Безстрашний сусід Василь, який мав рибальську снасть, вирішив перевірити, чи не стане він тим легендарним героєм, що переможе водяного монстра.
Наступного ранку всі зібралися біля ставка. Василь закинув вудку. Минуло хвилин десять, двадцять… Раптом щось так смикнуло, що він мало у воду не полетів! Люди ахнули, дід Панас аж капелюха схопив.
— Та це ж він! — крикнув хтось.
Але замість сома на гачку виявився… старий чобіт. Панас кашлянув і сказав:
— Ну, може, то й не сом-мутант, але чобіт точно з якогось доісторичного періоду! Може навіть англійський!
Всі сміялися, а Панас на тому не зупинився. Наступного дня він розповідав про білку, що вміє співати гімн, і про картоплину, схожу на голову голови сільради. Тільки про сома більше ніхто не згадував…
Хоча, подейкують, якось вночі Петрович таки чув, як щось здоровенне хлюпало у ставку. Може, то був вітер… а може, й ні…
Так і текли розмови під калиною. І кожен знав: хто скаже правду, а хто добряче прибреше — розрізнити буде непросто! Головне, що сміху вистачало на всіх.
(25.02.2025)
Матеріали люб'язно надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
