Володимир Даник
З ПИСЬМЕННИЦЬКОГО ЗОШИТА
(цикл оповідок)
Завантажити добірку роздумів циклу "З письменницького зошита" від Володимира Даника (txt.zip)
ТАЇНА ПРОЗИ
Творчість – це таїна... Про одного з видатних прозаїків читаєш – кожне речення він записував майже відразу і правки було мало. Можна було інколи сказати, що правки ніби і не було. А про іншого пишуть зовсім не так – переписував свої новели... разів по двадцять. Написане – скорочував нещадно.
Ну, що ж... у кожного свій шлях. Мабуть, кожен автор відчуває, а який саме підхід є для нього оптимальним. Головне, аби результат був привабливим для читача.
Хтось з письменників починає з поетичних рядків, а вже потім переходить на прозу. А хтось як почав писати прозу, так прозу і пише. А комусь удається поєднати і тяжіння до прози, і поетичне натхнення.
Згадалося, як колись поет Григорій Білоус, що керував тоді письменниками Шевченкового краю, про оповідання, написані одним з черкаських поетів, сказав так:
– Цей поет і у прозі зміг залишитися... поетом.
І ці слова злетіли з його уст – ніби найвища похвала!
А шевченківський лауреат, відомий літературознавець Михайло Слабошпицький колись висловив і таку думку:
– А хороша проза – це завжди... поезія!
У ДУШІ І НА... ПАПЕРІ
Вірші – це насамперед емоційний вплив... Вірші найкраще сприймаються, коли їх читає умілий, обдарований читець. Чи сам автор вірша. Хоча не кожному з авторів це удається здійснити з необхідним зарядом декламаторської майстерності.
Згадується момент з часів літературного учнівства. Прозвучав один з віршів, що був тепло сприйнятий аудиторією. І хтось запитав у відомого письменника:
– А як би ви цей вірш... оцінили?!
І відразу ж відповідь:
– Я не можу оцінювати вірш – на слух... Мені треба прочитати його – очима!
Це спочатку подивувало, але за плином часу я і сам переконався у справедливості цієї думки.
Коли поет читає вірш, він передає свої почуття і голосом, і жестами, і виразом обличчя. А для літератури важливо те, що... залишилось на папері. А на папері від згустку почуттів, від кипіння переживань, що складають суть вірша, бува, залишається небагато.
Отож – прослухати вірш! А потім – прочитати очима...
НУ, ЯК ЖЕ БЕЗ... ГОСТРООКОЇ РИМИ!
Вірші бувають різними. З римами і без. Наявність рими робить вірш – милозвучнішим, дзвінкішим! Пісеннішим. Таким, що краще запам’ятовується.
Один з поетів (ще позаминулого століття!) писав так – цікаву думку можеш і призабути. Але як думку заримувати, вона нікуди від тебе не втече.
Але просто думка і думка, висловлена у вірші, – речі дещо відмінні. Бо у вірші крім самої думки – ще і суб’єктивне ставлення до неї поета. Його внутрішній світ. Тобто думка стає глибшою. Багатовимірнішою. Переконливішою.
На початку творчості віршотворцю далеко не зразу удається знайти потрібну для написання вірша риму. Бо це і не так легко. Коли ж перо літератора набуває необхідної упевненості і гостроти, ситуація стає... ніби протилежною. І уже рима до певної міри підказує автору зміст рядків наступних.
Наша мова – солов’їна... І саме дзінка, гостроока рима частенько дозволяє і підкреслити глибину змісту написаного вірша, і укотре підказати, що рядки поетичні написані... і справді ж солов’їною мовою!
ЗМІНЮЄТЬСЯ
Змінюється... Так, багато що змінюється... Бо і недарма кажуть – о часи... о звичаї! Бо інші часи, то вже і звичаї чи стають, чи вже стали зовсім іншими. Нині приходимо вибирати президента чи членів парламенту, чи діячів, що засідатимуть у одній з місцевих рад і не поспішаємо. Проголосували та й пішли додому. А у радянські часи приходили раненько. Бо коли вибори, то там, де вони для вас проходитимуть – непоганий буфет... Можна щось і придбати смачненьке для сім’ї. Щось таке, що у звичайний день десь у магазинах і не придбаєш.
Народився я у районному центрі Лисянка (Черкаська область), де і прожив перші чотири роки свого життя. Отож один з тогочасних дитячих споминів – з батьками приходимо на виборчу дільницю. А там... ну, мало того, що вибори... то ще й морозиво продають. А я його раніше і зовсім не бачив.
Батьки, звичайно ж, придбали мені морозиво. І це міцно зафіксувалося у дитячій свідомості. В усякому разі перші свої роки я прожив з переконанням, що головне у такій події, як вибори – це спробувати морозиво...
З часом я, звичайно ж, зрозумів усю помилковість подібного сприйняття цієї події. Ставши трохи старшим, я усе ж прийшов до усвідомлення і того, що і моє дитяче бачення цієї суспільної події у ті часи було не до кінця позбавленим змісту. Оскільки вибору на виборах по суті і не було.
Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше оповідок зі збірки "З письменницького зошита" від Володимира Даника:
"Інколи пишуться різні за характером нотатки – роздуми, спомини, жарти… І ти ще не уявляєш, а у якій же формі це потраплятиме на очі читачу. Але потім щось, написане у той чи інший час, раптом... ніби об’єднується у якусь ще не зовсім зрозумілу для тебе спільноту. Ось так у мене і з’явився цикл «З письменницького зошита»..." (Володимир Даник)
Читайте також на нашому сайті:
І змістовно, і дотепно. Володимир Олексійович ніколи не нав"язує своєї думки. І ще, що важливо. Він вміє щиро радіти успіхам, творчим удачам інших.