Володимир Даник. "До речі – про кольорові сни…"


Володимир Даник. З письменницького зошита

 

Володимир Даник

ДО РЕЧІ – ПРО КОЛЬОРОВІ СНИ…

То що читаємо?! Та усе читаємо – і детектив, і сучасну прозу, і книги документальні, де постає наша недавня історія… Та і про поезію не варто забувати!
Ось так у одній з черкаських бібліотек до моїх рук і потрапила поетична книга Ольги Марчевської «Цветные сны». Книга досить об’ємна. Більше двохсот сторінок. Непогано видана (Івано-Франківськ, 2008 рік). Переважна більшість віршів написана російською мовою. Але є вірші і українською.
Книга видана завдяки підтримці івано-франківських друзів, поетів і бардів. Що і не дивно – вірші і справді ж пісенні, надзвичайно співучі… Дякує авторка за підтримку у виданні і лондонським друзям. Отже, є і міжнародне визнання – ну, хоча б на рівні друзів і знайомих!
При прочитанні книга викликала приємне враження. Отож і хотілося б з’ясувати докладніше, а що ж його усе ж спричинило.
Любов у поезії завжди була помітною темою. Про що авторка заявляє і надзвичайно щиро, і неймовірно лірично:

 

 

И путались шаги, и убывали силы,
Но плечи опустив, я все же шла вперед.
Искала я любовь (а что мне делать было?)
Не зная, что она всегда во мне живет.

 

 

О так, любов – це інколи драма… І якщо хтось з читачів про це зміг забути, то поетеса може нагадати про цю незаперечну істину… хоча б такими рядками:

 

 

Прости, я адрес твой забыла
И письма желтые сожгла.
Я позабыла все, что было,
И даже ту, кем я была.

 

 

І якщо хтось іще не з’ясував, що ж таке – щастя… А щастя без любові не буває! То у поетеси щодо цього абсолютно чітке уявлення –  

 

 

Счастье имеет запах сирени,
Ласковой лени легкий налет.
Незащищенность нежных коленей
И угловатых плеч поворот.

 

 

А коли і любов, і щастя перетворюються… на справжню бурю, то… ця буря вирує і в поетичних рядках. Ну, скажімо, як у рядках вірша з назвою «Паденье» –

 

 

И не разбиться было, не упасть…
Паденье было сладостным до боли.
А мы с тобою жили и не боле
И упивались тишиною всласть.

 

 

Так, любов може набувати форм і вельми бурхливих, а може і переходити у більш спокійне русло. І про подібні факти у поетеси теж написано. І написано вельми виразно і промовисто.

 

 

Играть в причудливые игры,
Как мяч, подбрасывать кометы,
Листать вчерашние газеты
Под мягкий храп домашних тигров.
Но что потом? Забвенье ночи?
Иль день, раскрашенный красиво?
Скажи себе, чего ты хочешь,
И, если сможешь, будь счастливым.

 

 

Авторці удається не тільки виявляти у слові найтонші порухи власної душі, а і відтворити у вірші пейзаж – і пристрасно, і одухотворено!

 

  А гроза собиралась, как невеста к венчанью,
Не спеша, от истомы закрывая глаза.
Под фатою кисейной от девичьей печали
Первой каплей прозрачной прокатилась слеза.

 

 

Ну, хто ж з поетів не писав про осінь?! І кожен з віршотворців намагається це робити – по своєму…

 

 

На осенней тоске,
Как на белом песке,
Оставляю следы отрешенья.
Отрешенья от грез
И от утренних слез,
От минорного листьев круженья.

 

 

Творчі натури і справді ж – непередбачувані… І у житті, і у творчості! Ось як про це у поетеси –

 

 

От ответов убегаю,
На январском солнце таю.
Я без всяческих сомнений –
Ветер, а не человек.

 

 

Адже ліризм ліризмом, а поетеса… складається таке враження… встигає скрізь. І на ниві іронічної поезії – теж! Бо ситуації бувають різні. І можуть з’являтися проблеми… ну, просто на рівному місці. Ось як це трапилось, скажімо, у вірші «Кошка» –

 

 

Метнулась кошка черной тенью
И мне дорогу перешла.
С тех пор, к большому сожаленью,
Совсем плохи мои дела.

 

 

Але проблеми, що виникли, ліричну героїню – аж ніяк не збентежили! Та про це у подальших рядках –

 

 

Я подожду еще немножко
И эту отведу беду.
Вернусь туда и этой кошке
Семь раз дорогу перейду.

 

 

Отож, кішки – стережіться! Бо не кожній поетесі можна безкарно дорогу переходити.
Та і палітра тем у іронічного пера авторки – аж ніяк не звужена! Ну, чого б і не поспівчувати переляканому читачу, до рук якого потрапляють… ну, справді ж цікаві книги. Ось як у цьому випадку –

 

 

Как-то пасмурным утром
Полистал Камасутру:
Больше нечего было читать.
Издеваются йоги.
Где тут руки, где ноги?
Так и голову можно сломать.

 

 

Буває, що ситуація серйозна, а то і драматична. А потім пристрасті відкипіли і усе це стає темою… для іронічної поезії. Ну, ось, наприклад, звичайна житейська ситуація. Поету… ну, дуже сподобалась дівчина. І  він хотів таки її переконати – любить, мовляв…

 

 

Ланиты девы непорочной
Поэт, рыдая, воспевал.
Колени нежно обнимал
И рвал вуали газ непрочный.

 

 

І ви думаєте бідолашний віршотворець при цьому мало старався?! Ще й  як старався…

 

 

Алкал коснуться уст невинных,
Ласкал изящную ступню,
Нес несусветную фигню
И ручки целовал картинно.

 

 

Але, мабуть, поет чи не ті вірші читав… Чи вірші були ті, а метафори не ті… Або рими виявились… ну, не зовсім точними. В усякому разі результат поетичного впливу був усе ж не той, на який розраховувалося.

 

 

Но дева, Моцарта презрев,
Под Бунина почти уснула
И вежды сонные сомкнула,
Неблагодарная, пся крев.

 


Переглянувши книгу Ольги Марчевської не можеш не помітити, що у авторки досить широкі творчі обрії. Бо серед епіграфів до її віршів є і цитати з біблії, і рядки Федеріко Гарсіа Лорки, Гете, Пушкіна. Є вірші-присвяти Тризубому Стасу і Сергію Єсєніну. Є і вірші, навіяні іспанськими мотивами.  
А завершити роздуми про книгу Ольги Марчевської хотілося б рядками з її вірша, написаного українською мовою.

 

Почну сторінку, напишу: «Любов…»
Та, що була, що є і завжди буде.

 

 

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника
 

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.


Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. "До речі – про кольорові сни…"»:
Ольга , 2020-03-08 21:12:25, #
Василь , 2020-03-09 15:44:15, #
Ирина Васильевна , 2020-03-10 11:05:25, #
Роман Котляр , 2020-03-10 21:29:07, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 4     + Додати коментар
Топ-теми