"Їжак та заєць" (українська народна казка)


Їжак та заєць (українська народна казка)

 

ЇЖАК ТА ЗАЄЦЬ

(українська народна казка)
 

Був собі їжак. Якось вийшов він раненько зі своєї домівки подивитися на білий світ. Вийшов та й каже сам до себе:
—  А піду лишень у поле — подивлюся, як там моя морква та буряки.
Іде собі та пісеньку мугикає. Коли виходить із-за куща заєць. Він саме в полі оглядав свою капусту, чи велика виросла.
—  О, — каже їжак, — хто прудкий, то вже й на ниві *1!
—  А ти, — заєць йому, — усе кривуляєш, криволапку! І батько твій криволапко, і дід криволапко був. Такий увесь твій рід, і ти такий!
Їжак здивувався, що на своє добре слово дістав таку нечемну одмову, що й батька його, й діда лихим словом пом’янули.
От він зайцеві й каже:
—  Ти мене береш на сміх? А хочеш зі мною наввипередки? Побачимо, хто кого пережене!
Заєць як зарегоче:
—  Ти? Наввипередки? Зі мною?!
А їжак спокійно:
—  А так, із тобою.
—  Ну, добре, — засміявся заєць. — Давай бігти.
—  Ні, — каже їжак, — ще ні. Я піду додому, скажу жінці, нехай знає, куди я пішов.
А заєць тому радий, бо він був голодний, то подумав собі: «І це мені добре: попоїм капусти — краще бігтиму». Та й пішли кожен до своєї хати.
Приходить їжак додому та й каже до жінки:
—  Знаєш, жінко, який мені клопіт?
—  Який, чоловіче?
—  Мушу із зайцем бігати наввипередки. — Та й розказує все, як було.
—  То це ти берешся перегнати зайця?! — аж зойкнула їжачиха.
—  Помовчи, жінко, — мовить їжак, — якось буде. Збирайся лиш та ходи зі мною.
Ідуть вони, а їжак і вчить свою жінку:
—  Як прийдемо на ниву, то ти станеш із цього краю в борозні *2 та й стій собі. Як добіжить заєць до тебе, то ти скажеш: «Я вже тут!» А прибіжить він на той край до мене, то там я йому гукну: «А я вже тут!»
—  Добре! — мовила їжачиха.
Приходить їжак до зайця на той кінець ниви та й каже до нього:
—  Ну, я вже готовий!
-  То біжімо!
От став заєць в одну борозну, їжак у другу:
—   Раз, два, три!
Побігли. Заєць помчав на той кінець ниви, а їжак пробіг два кроки та й спинився.
Прибігає заєць у кінець ниви, а там їжачиха:
—   Я вже тут!
—   Ей, — каже заєць. — Ану біжімо ще раз!
Побіг заєць. Прибігає в кінець ниви, а їжак підвівся на двох лапках та й гукає:
—   Ого-го! А я вже давно тут чекаю!
—   Ти дивися! Ану біжімо ще раз!
Прибігає на другий край, а їжак знову вже там (а то була, ви знаєте, їжачиха!).
Побіг ще раз — а там їжак:
—   А я вже тут!
Знов кинувся заєць бігти. Так бігав він дев’яносто дев’ять разів, а за сотим разом як упав посеред ниви — підвестись не може, так набігався-натомився, сердешний.
—   Ніколи не треба сміятися зі слабшого, — сказав тоді їжак та й пішов із їжачихою додому.

 

*1 - Нива — засіяне поле.

* 2 - Борозна — довга, рівна заглибина в землі, проведена плугом.

За матеріалами: http://ukrlit.net/

 

На відео: аудіоказка "Їжак та заєць".

 

 

Більше казок на нашому сайті:

Українські народні казки  

Народні українські казкиЧитайте українські народні казки: "Дідова дочка й бабина дочка", "Красний Іванко і закляте місто", "Розумниця", "Розум та щастя", "Про правду і кривду", "Мудра дівчина", "Про Жар-Птицю та Вовка", "Кирило Кожум'яка", "Яйце-райце", "Про бідного парубка й царівну" та інші. А також - народні казки зі збірки Івана Рудченка «Народныя Южнорусскія Сказки» 1869 року.

 

 

 

Українські казки для дітей

казкиЧимало українських письменників творили казки. Серед них Іван Франко, Леонід Глібов, Марко Вовчок, Леся Українка, Олена Пчілка, Юрій Федькович, Григорій Квітка-Основ’яненко, Левко Боровиковський, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Юрій Федькович, Іван Наумович, Василь Сухомлинський та багато-багато інших.  Всупереч труднощам історичного шляху, українська літературна казка розвивалася і свідчила про те, що в мистецьких пошуках українські письменники йшли в ногу з письменниками Європи і світу.


Останні коментарі до сторінки
«"Їжак та заєць" (українська народна казка)»:
Ольга , 2019-06-05 16:53:28, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар
Топ-теми