Вірш Тараса Шевченка "І знов мені не привезла"


Тарас Шевченко

І ЗНОВ МЕНІ НЕ ПРИВЕЗЛА


І знов мені не привезла
Нічого почта з України...
За грішнії, мабуть, діла
Караюсь я в оцій пустині
Сердитим Богом. Не мені
Про теє знать, за що караюсь,
Та й знать не хочеться мені.
А серце плаче, як згадаю
Хоч невеселії случаї
І невеселії ті дні,
Що пронеслися надо мною
В моїй Україні колись...
Колись божились та клялись,
Братались, сестрились зо мною,
Поки, мов хмара, розійшлись
Без сльоз, роси тії святої.
І довелося знов мені
Людей на старості... Ні, ні,
Вони з холери повмирали,
А то б хоч клаптик переслали
Того паперу . . . . . . . . . . 
. . . . . . . . . . . . . . . . 
Ой із журби та із жалю,
Щоб не бачить, як читають
Листи тії, погуляю,
Погуляю понад морем
Та розважу своє горе,
Та Україну згадаю,
Та пісеньку заспіваю.
Люде скажуть, люде зрадять.
А вона мене порадить,
І порадить, і розважить,
І правдоньку мені скаже.


За матеріалами: Тарас Шевченко. Зібрання творів у 6 томах. Київ, 2003, Том 2: Поезія 1847 - 1861, стор. 158; 654.

 

На відео:  вірш Тараса Шевченка "І знов мені не привезла" читає Костянтин Степанков:

 


Останні коментарі до сторінки
«Вірш Тараса Шевченка "І знов мені не привезла"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми