Смішинки про школу з різних збірок

 

 

Досить помилок!

—  Татку,   наш   учитель   сказав, щоб ти  не допомагав мені  більше робити уроки.
—  Чому?
—  Мені  досить  і  тих   помилок, котрі я роблю сам.

 

* * *

 

Помічниця

Мати дочці:
— Чому ти так пізно повернулася додому?
—  Я була в Марійки — допомагала їй робити уроки.
—  Та вона ж відмінниця!
—  Я допомагала Марійці робити мої  уроки.

 

* * *

 

Підготовка до маскараду

Учень запитує свого товариша:
—  Як ти гадаєш, яку маску мені варто надіти на шкільний маскарад?
—  Навіщо тобі маска? Вимий як слід своє обличчя — і тебе ніхто не впізнає!

 

* * *

 

Одна секунда до перемир'я

Двох школярів перехожий привів до школи.
—  Вони вчинили бійку на вулиці.
—  Неправда! — вигукнув один з учнів.— Коли ви підійшли до нас, ми вже збиралися помиритися!

 

* * *

 

Слухняна

Першокласниця    приходить школи, а мама питає:
—  Оленко, а хто за тобою сидить?
—  Я не знаю, бо вчителька казала, що назад обертатися не можна.

 

* * *

 

Куди поспішати

—  Швидше збирайся, а то запізнишся в школу,- каже мама синові.
—  Нічого, школа відчинена цілий день.

 

* * *

 

Велика азбука

—  Я не хочу ходити до школи,— захникав Петрик.
—  Чому? — спитав батько.
—  Тому що мені скажуть: напиши «А».
— А чому ж ти не хочеш написати «А»?
—  Бо тоді мені скажуть: напиши «Б».

 

* * *

 

Хоч круть, хоч верть

—  Павлику, чому в тебе один черевик  чорний,   а  другий  коричневий? - запитав учитель у хлопчика, тільки-но той з'явився в класі.- Ану біжи додому й перевзуйся!
—   Та  я  вже  повертався,   тільки вдома теж один черевик чорний, а другий коричневий...

 

* * *

 

Цікава арифметика

—  Скільки уічнів у вашому класі?
—  З учителькою — тридцять п'ять.
—  Отже, без неї тридцять чотири!
—   Е,   ні!  Без  учительки  в  класі  не залишиться жодної душі!

 

* * *

 

Портфель з п'ятірками

Батько    купив    синові    портфеля    і наказав:
—  Дивися ж, хлопче, щоб ти щодня приносив повний портфель п'ятірок.
—  А куди ж я покладу підручники?

 

* * *

 

«Кмітливий»

Учитель вирішив перевірити учнів* на кмітливість:
—  Хто хоч один раз обпікся, той завжди   боїться   вогню.   Скажи   що-небудь схоже.
Учень відповів:
—  Кого один раз вимили, той боїться води!

 

* * *

 

Занедужали котлети

Ігор побачив, що батько кладе гірчицю на котлети.
—   Мамо,   іди   швидше,   котлети   захворіли, тож батько ставить їм гірчичники!

 

* * *

 

Чув дзвін

Закінчується   навчальний   рік.   Син збирається до школи:
—  Мамо, зараз я першокласник, а наступного року я буду другорічником?

 

* * *

 

Штани

—  Як на твою думку,— питає вчителька, — слово «штани» — в однині чи в множині?
—  Я так   думаю, що верхня частина у них однина, а нижня — множина.

 

* * *

 

Чудеса в решеті (зі шкільних творів)

-  «Корова  тупнула  копитом і махнула хвостом з рогами».

- «Цілу ніч у наметі пищали комарі і комахи».

- «В руках Діда Мороза була велика   палиця,  якою  він охороняв торбу з подарунками».

- «В густій бороді Діда Мороза заплутався заєць».

- «Позадиравши голови, діти дивилися вниз».

- «Він мив шию до пояса».

- «У дідуся і бабусі була кішка Мурка. Якось вона впіймала одразу двох мишок. Одну вона з'їла, а другу поклала до холодильника».

-  «Годинники   бувають   висячі, стоячі, лежачі і ходячі».

-   «Коли в горах злива, то іде дощ.

-   «Я не люблю літати літаком, бо ніколи ще не літав».

-   «Він прибив до коня підкову».

 

* * *

 

Не знає

Учитель фізкультури питає:
—  Хто з вас, діти, уміє плавати?
—   Я умію! Я умію! - загукали учні в один голос. Тільки Микола мовчав.
— А ти, Миколо, умієш плавати? -питається учитель.
—  Не знаю.
—  Як це не знаєш?
—  Я ще ні разу не пробував.

 

* * *

 

Грамотна ручка

—  Оксанко, дай мені своєю ручкою пописати!
—  А хіба твоя зіпсувалася?
— Та ні, вона робить багато помилок...

 

* * *

 

Петрик

—  Мамо,  оцей великий шматок торта для тата? — запитав Петрик.
—  Ні, для тебе,- одказала мама.
—  Як! Такий маленький? - здивувався Петрик.

(За матеріалами: Журнал для дітей "Дванадцять місяців", 1999 рік)

 

 

*****************

 

 

Нічому не навчили

    Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
-    Ну, і чому ж тебе, синку, навчили?
-    Нічому, – зітхнув першокласник. – Звеліли завтра знову прийти.

 

* * *

 

Не піду до школи

    Не піду до школи! – заявив хлопчик батькам після першого дня навчання.
–    Ні читати, ні писати я не вмію, а розмовляти мені не дозволяють.

 

* * *

 

Усе я та я

–    Уставай, Петрику, –  будить мати першокласника, – пора до школи збиратися.
–    Не хочу, – пхикає Петрусь, – усе я та я, хай сьогодні Оленка піде. – і показав на молодшу сестру.
Ой і жартівник наш Петрусь. А ти як думаєш?
                                                           (Павло Гальченко)                               
                                           
Джерело: oipopp.ed-sp.net

***************

 

Економія

Після закінчення навчального року другокласник Петрик прибіг додому і радісно закричав:
- Тату, мамо, я зробив для вас економію!
- Яку економію?
- Вам не доведеться цього року купувати мені підручники!
- Чому?
- Я залишився ще на рік у другому класі.

(З журналу "Перець")

 

* * *

 

 

СПІЛЬНИЙ ПЕСИК

Учителька картає Ганнусю:
—    Чому твоє оповідання про песика таке
саме, як і у твоєї подруги Даринки?
—    Бо у нас спільний песик.

 

 

* * *

 

ХИТРИЙ ІВАСЬ

—    Івасю, ти вже такий великий, а примушуєш малого Петрика нести і твого портфеля.
—    Хай вчиться допомагати старшим.

 

* * *

 
НА УРОЦІ

 

* * *

 
НЕ ВГАДАЛА

—    Васю, — говорила Орися, — чому ти такий замурзаний?.. Я навіть можу вгадати, що ти сьогодні їв на сніданок.
—    Угадай.
—    Яєчню, от що.
—    А от і не вгадала. То я ще вчора яєчнею снідав. 

 

* * *

 

ПІСЛЯ УРОКІВ

—  То   кого   ж   сьогодні   викликали?
—  Тебе, матусю.

 

 

* * *

 

ХИТРИЙ ІВАСЬ

—  Івасю, ти вже такий великий, а примушуєш малого Петрика нести і твого портфеля.
—  Хай вчиться допомагати старшим.

 

 

* * *

 

НА УРОЦІ

Вчитель розказує учням: — Місяць дуже великий. На ньому могли б розміститися мільйони людей. Малий Петрик зітхнув.
—  Чого це ти зітхаєш? — здивувався вчитель.
—  А   що   робитимуть   ті   бідні люди,   коли   місяць   стане   серпиком?

(За матеріалами: Журнал для дітей "Дванадцять місяців", 1977 рік)

 

 

************

 

 

Колекція шкільних усмішок з книги "Вовчик з нами" 

(хранитель колекції - Олександр Зимін)
 

Вовчик повертається зі школи, в нього на лобі слід від укусу.
—    Вовчику, що сталося?
—    Не знаю, мабуть, я сам себе вкусив.
—    Але як ти міг дістати свого лоба?
—    Очевидно, заліз по драбині.

 

Вовчик прийшов додому зі школи й розповідає батькові, що на уроці хімії він проводив дослід, після чого стався вибух реактиву.
—    І що, вчитель знову поставив двійку? — запитує батько.
—    Ні, він просто не встиг.

На урок зоології вчителька принесла кавуна.
—    Що це таке, діти? — запитує.
—    Ха, та це ж кавун, Маріє Іванівно! — вигукує Вовчик.
—    Ні, це мічурінське яблуко,— з єхидною посмішкою каже вчителька.
Наступного дня вчителька приносить диню.
—    Діти! Що це?
—    Диня! — каже Вовчик.
—    Неправильно! Це мічурінська слива.
Вовчик на третій день приносить портфель раків і, висипавши їх на стіл учительки, запитує:
—    Маріванно, а оце що таке?
—    Як що? Звичайно ж, раки!
—    Ні, Маріванно, неправильно! Це мічурінські таргани! :))

 

 

 

У класі захворіла вчителька. Вовчику доручили провідати її. 
Наступного дня вовчик заходить до класу й оголошує:
—    Становище безнадійне! Маріванна завтра прийде до школи!
 

Вовчик розповідає:
«До П’ятачка прибігає Вінні й каже:
—    Чуєш, П’ятачок! Нам прислали десять банок варення — по вісім банок кожному!
—    Як це по вісім?
—    Не знаю — свої вісім я вже з’їв!»

«Хто знайшов щоденника учня 6-А, прошу не повертати. Вовчик».

«Бажаючим вивчати англійську мову в досвідченого викладача за помірну плату уступлю місце у 8-Б класі. Запитати, де сидів Вовчик».

—    Володю, чому ти вчора не був у школі?
—    Я хворів: у мене була температура тридцять вісім градусів нижче нуля!

На уроці української мови вчителька викликала Вовчика й попросила придумати речення з однорідними присудками. 
Вовчик довго думав, потім обвів поглядом клас, побачив Руслана, що жував, і сказав:
—    Руслан їсть булку й посміхається!..
Тут Руслан поперхнувся, перестав посміхатися і заховав булку.

Одного разу на уроці літератури Аркадій Петрович прочитав таку фразу: «Людина — це звучить гордо!» Потім запитав:
—    Як ви розумієте цей вислів? І що ви розумієте під словом «гордість»?
Вовчик вмить підняв руку й пояснив:
—    Це коли людина не йде на поводу в дівчиська!

 

І ще він ніколи не візьме чуже, не спитавшись, якщо, звичайно, це не японський фломастер.

—    Давай гратися в школу?
—    Давай. Цур, я вчитель!
—    А я директор!
—    А я замміськвно!
—    А я замоблвно!
—    А я міністр!
—    А я батько міністра.
—    А я... Так, твоя взяла.

Маленький Вовчик батькові:
—    Цей дядечко, мабуть, учитель:
—    Як ти здогадався?
—    Бо, перш ніж сісти, він уважно оглянув стільця.
 
 

Йдуть заняття з цивільної оборони. Вчителька:
—    Коли я скажу: раз, два, три,— всім потрібно заховатися під парти. Раз! Два! Три!
Усі заховались, крім Вовчика.
—    Діти! Вовчик не зрозумів, що він може загинути. Давайте ще.
—    Раз! Два! Три!
Знову всі заховалися, крім Вовчика.
—    Вовчику! Подумай про батьків. Як же вони плакатимуть, коли ти загинеш! Спробуємо ще: раз, два, три!
Та Вовчик не послухався і втретє.
—    Вовчику! В чому справа?
—    А що, хіба герої перевелися?

Учителька скаржиться Вовчиковому батькові:
—    Ваш син намалював на парті муху, і я відбила об неї руку.
—    Це що,— каже батько.— Він недавно крокодила у ванні намалював, то я через намальовані двері вискочив.

—    Маріє Іванівно,— запитує Вовчик учительку після уроків,— що ми сьогодні проходили?
—    Яке безглузде запитання!
—    Спасибі. Дозвольте послатися на вас, коли увечері мене про це запитають батьки.

Вигнала Марія Іванівна Вовчика з класу. 
Йде директор:
—    Вовчику, чому ти не на уроці?
—    Учителька за батьком послала.
—    А де твій батько працює?
—    У ЦеКа.
—    Не потрібно, Вовчику, йти за батьком. Йди в клас і скажи, що я з учителькою ще поговорю!
Вовчик приходить додому:
—    Тату, твоя центральна котельна знову мене врятувала.

Учителька задала твір на тему: «Що б я зробив, якби одержав мільйон?»
Через півгодини Вовчик піднявся з місця і підійшов до вчительки, тримаючи в руках два аркуші з якимись розрахунками.
—    Пробачте, Маріє Іванівно,— сказав він,— а чи не можна додати ще сто тисяч?

—    Вовчику, ким би ти хотів стати?
—    Левом чи тигром!
—    Навіщо?
—    Щоб мене всі боялися.
—    Навіть учителька?
—    Ну, ні! Нашу вчительку нічим не налякаєш!

Учитель розповідає на уроці:
—    Цифри ми взяли в арабів, календар — у візантійців, монету та банківський чек — в італійців. Хто ще знає подібні приклади?
—    Я,— відповів Вовчик.— Телевізор ви взяли у брата, а долари, щоб купити машину, позичили в дядька.

Учитель не міг відучити Вовчика звертатися до нього на «ти». І задав Вовчику завдання — п’ятдесят разів написати речення: «До свого вчителя потрібно звертатися на «Ви».
Наступного дня, перевіривши завдання, вчитель здивовано запитав:
—    Чому ти переписав не п’ятдесят, а сто разів?
—    Щоб тебе порадувати,— люб’язно відповів Вовчик.

Учитель:
—    Завдяки силі води рухаються турбіни, що виробляють електричний струм. Електрика засвічує ліхтарі та лампи. А як ще за допомогою води одержати світло?
Вовчик:
—    Помити вікна у своїй квартирі.

 

Викладач історії:
—    Уявляєте — в наших прадідів не було ні електрики, ні радіо, ні телебачення...
Вовчик:
—    Тому вони й померли.

Учитель:
— Володю, скажи мені, куди ми потрапимо, якщо свердлитимемо Землю на екваторі наскрізь?
Вовчик:
—    У будинок для божевільних!

Вовчик ревно молиться перед шкільним обідом. 
Петро, здивований:
—    Ти що, і вдома молишся?
—    Навіщо? Мама завжди готує із свіжих продуктів

 

—    Діти, що таке трансформатор?
—    Це мій тато,— відповідає Вовчик.— Одержує двісті тисяч, мамі віддає лише сто тисяч, а на решту «гуде».

Викладач астрономії:
—    Зараз я покажу вам на карті неба зірку, світло від якої йде до нас десять тисяч років.
Вовчик:
—    Ну, тоді ми його не дочекаємось!

— Володю,— під час уроку,— каже вчитель розбуди свого сусіда.
—    Чому я? Адже це ви його приспали!

Вовчику на уроці задають запитання на кмітливість: 
—    Чим відрізняється кущ від злочинця?
Вовчик подумав і відповів:
—    Кущ на початку посадять, а потім він виросте. А злочинець спочатку виросте, а потім його посадять.

Вовчик запитує вчителя:
—    Ким, по-вашому, мені краще стати?
—    Учителем глухонімих. Вони від тебе напевне навчаться говорити, а ти від них, може, мовчати...

* * *

Вовчик прийшов зі школи значно раніше, ніж завжди.
—    Що, знову завинив? — запитує мати.
—    Учителька сама винна. Вона сказала: поводьтесь, як удома. Я так і зробив. Тоді вона мене відправила додому.

На уроці вчителька каже учневі:
—    Слухай мене уважно! Я дам одне яблуко Вовчику й попрошу розділити його між чотирма товаришами. Яка частина яблука дістанеться кожному?
—    Ніякої!
—    Сідай, «двійка». Ти зовсім не знаєш арифметики.
—    Може. Зате ви не знаєте Вовчика.

—    Мамо,— перелякано каже Вовчик, дивлячись у вікно,— он іде тато! Що ми йому спочатку покажемо — твоє нове плаття чи мій щоденник?

Учитель музики каже Вовчику:
—    Попереджаю, якщо не поводитимешся як належить, я скажу твоїм батькам, що в тебе є талант.

Учитель запитав:
—    Чому лелека стоїть на одній нозі?
Вовчик відповів:
—    Якби він підняв обидві — то впав би.

Вовчик повернувся зі школи, й батько запитав його:
—    Ну, синку, які в тебе сьогодні оцінки?
—    Та годі, тату, справжні чоловіки про такі дрібниці не говорять.

—    Тату, що таке байка?
—    Байка?.. Це, Вовчику, коли тварини, наприклад, свиня з ослом, розмовляють, як ми з тобою...

Вовчик повертається зі школи й з порога кричить матері:
—    Мамо, я сьогодні здійснив хороший вчинок!
—    Дуже приємно, а який?
—    Вітько підклав учителю кнопку, а я в останню секунду, коли той уже сідав, висмикнув з-під нього стільця!

—    Вовчику, я купила тобі глобус, а він увесь у пилюці!
—    Не можу ж я, мамо, витирати пилюку з усієї земної кулі...

 

* * *

Широко розкинувши обидві руки, Вовчик розповідає батькові — любителю риболовлі:
—    Тату, я сьогодні от-та-ку дванадцятку одержав.

 

* * *

—    Скажи, Вовчику, який предмет тобі найбільше подобається в школі?
—    Дзвоник, тату.

 

* * *

 

Вовчик розповідає:
«Одного разу цар звірів зібрав своїх підданих та й каже:
—    Зізнавайтесь, хто з вас убив останнього мамонта.
Йому ніхто не відповів.
Він ще раз запитав. Знову мовчання.
Цар звірів розлютився:
—    Я востаннє запитую — хто вбив мамонта?!
Тут вийшла мурашка і промовила:
—    А він перший почав!»

 

 

Учитель запитує маленького Вовчика:
—    Твій піджак з чого зроблений?
—    З сукна.
—    Правильно, а сукно з чого виготовляють?
—    З вовни.
—    Молодець! А вовну хто нам дає?
—    Вівці.
—    Розумник! Отже, хто дав тобі піджак?
—    Тато.

* * *

Учителька Вовчику:
—    Я задала твір про молоко на чотири сторінки, а ти написав лише півсторінки.
Вовчик:
— Я писав про згущене молоко.

 

* * *

Учитель задав тему твору: «Складіть оповідання, вживаючи назви усіх днів тижня». 
Вовчик написав: «У неділю тато пішов на полювання. Він приніс такого величезного зайця, що ми його їли в понеділок, вівторок, середу, четвер, п’ятницю, ще й залишилося на суботу».

 

* * *

На уроці історії. Учителька запитує:
—    Вовчику, хто взяв Ізмаїл?
Вовчик перелякано:
—    Я не брав, чесне слово. Запитайте, може, це Петров узяв!
Учителька обурено розповідає про цю розмову завучу.
Завуч заспокоює:
—    Ну що ви хвилюєтесь! Це ж діти: побавляться й віддадуть! 
Учителька йде до директора й передає йому розмову із завучем. Директор (діловито):
—    А який це був клас?
—    Шостий «Б».
—    Ні, ці не віддадуть!

 

* * *

Учитель сварить Вовчика:
—    Невже ти тільки вмієш рахувати до десяти? Не збагну, ким ти думаєш стати...
—    Суддею з боксу!

 

 
За матеріалами: "Вовчик з нами". Хранитель колекції анекдотів - Олександр Зимін. Малюнки Тетяни Юрченко. Бібліотека "Однокласника", №5 (47), 1994 рік, 16 с.

 

 

------------------

 

 

 

 

- Тату, сьогодні після обіду ти повинен піти на маленькі батьківські збори, - каже Івасик.
- Що це за «маленькі» збори?
- Та… на них будеш тільки ти і наш учитель.                    

 

* * *
                        
- Тату, я можу поставити тобі два запитання? – звертається Сашко до батька.
- Будь ласка…
- Перше: чи можу я отримати гроші на кишенькові витрати? Друге: а чому ні?                       
                  

* * *

                       
- Петрику, твій твір я читала двічі!
- Двічі?
- Так, уперше я його прочитала у зошиті твоєї сусідки по парті.

 

* * *

На уроці фізкультури вчитель каже:
-  Сьогодні у нас крос на 3 кілометри. У мене для вас дві новини: гарна і погана. Гарна: темп задаватиме Черепашенко!
Усі з полегшенням зітхнули, бо цей товстун ледве ноги переставляє.
-  ...і друга, погана: Черепашенко їхатиме попереду всіх на моєму спортивному велосипеді.

 

* * *

 

На уроці хімії:
- Васильку, які речовини не розчиняються у воді?
- Риби!

 

* * *

-    Чому письменників ми називаємо класиками?
-    Бо ми вивчаємо їх у класі!

 

* * *

- Кажуть, що у вас у школі встановили сучасне обладнання.
- Так, тільки є одна проблема...
- Яка?
- Дуже незручно стирати крейду з плазмових моніторів. :)))

 

Розмова на перерві:
- Що тобі найбільше сподобалось у новому бойовику «Трансформери»?
- Епізод, коли роботи несамовито гасали містом Чикаго та щодуху лупцювали один одного.
- І мені також, бо у нас на перерві коїться теж саме.

 

* * *

На уроці біології:
- Для чого призначено мікроскоп?
- Для мікробів. :)))

 

* * *

-    Як звати трьох богатирів із картини Васнецова?
-    Атос, Портос і Араміс.

 

* * *

На уроці історії:
- Сергійку, що робив шляхетний лицар після перемоги на турнірі?
- Здавав свого супротивника на брухт.

 

 

Миколка у шкільному медпункті:
-    Лікарю, чиста біда, мені постійно сняться віслюки, з якими я граю у футбол. Через те забуваю домашнє завдання, яке вчив напередодні.
-    Про звільнення від занять і не мрій. Ось, тримай пігулку і жодного віслюка уві сні не побачиш.
-    А можна я прийму її завтра, бо сьогодні в мене фінальний матч?

 

* * *

На уроці фізики вчителька питає:
-    У яких агрегатних станах може перебувати вода?
-    У твердому, рідкому та газованому!

 

* * *

Тато телефонує сусіду:
- Ви зробили для сина домашнє завдання з геометрії?
- Зробив...
- Дайте списати...

 

* * *

 

На уроці ботаніки вчитель запитує:
- Який час найсприятливіший для збирання яблук?
Миколка:
- Серпень.
Оксанка:
- Вересень.
Петрик:
- Коли собака прив’язаний.

 

* * *

 

Вінні-Пух привітав ослика з днем народження й каже:
- Іа, тобі, напевне, немало років?!
- Чому ти так вирішив?
- У тебе такі довжелезні вуха! Мабуть, часто за них тягали!

 

 

За матеріалами: Усмішки. Журнал "Весела перерва", 2019 р.

 

 

------------------------

 

 

- Славко, сьогодні тебе викликали до дошки?
- Викликали, дідусю.
- І ти відповідав чітко й одразу?
- Ага!
- І про що тебе вчитель питав?
- А про те, що й учора: «Горбенко, у тебе совість є?»

 

* * *

                  
- Чому ви мені поставили двійку за контрольну? Невже я зробив багато помилок?
- Тільки одну. Ти забув шпаргалку у зошиті, який здав на перевірку.

 

* * *

                
- Миколко, що ти робитимеш, якщо на тебе нападуть хулігани?
- А я їх не боюся! Я знаю дзюдо, карате, айкідо й інші слова!

За матеріалами: дитячий журнал "Весела перерва", №7, 2019, стор. 9.

 

 

 

Інші смішинки про школу дивіться на нашому сайті за посиланнями :

 

 

 

 

 

Жартівливі вірші про школярів

Читайте веселі віршики про школу та кумедних школярів: "Подушечка" (Оксана Кротюк), "Прийшли хлоп’ята в перший клас" (Олексій Катрич), "Миколка-першокласник" (Надія Кир’ян), "Чесний Павлусь", "Яка вчителька?", "Вірно зміг відповісти", "Що писав?" (Петро Кралюк), "Як я відпочиваю" (Інна Кульська).

 

 

Більше гумористичних творів на "Малій Сторінці":

Гуморески, смішинки, жартівливі вірші, гумор для дітей