|
Юлія Хандожинська
ЧОРНОБИЛЬ
Заспівала пташка у саду,
Зацвіла кульбаба на долині
Дай же, Боже, щастя всім в роду,
Дай же, Боже, щастя Україні!
Так подумав хлопець і заснув.
Сниться йому небо порпурове,
В небі сонце коршун проковтнув,
Серед днини запалали зорі.
То не зорі, небо там навпіл
Чорним димом, згарищем палало
Атом з Прип'яті розжарений летів,
Все живе із болем помирало.
Там, де хата даху вже немає,
І де вікна - протяги від дир,
І дорослий, і малий тікає,
Сумно плачуть вікна від квартир.
Ця чума двадцятого століття
Знищила усе, усіх живцем,
Перекреслила життя людське на сміття,
Не напишеш біль ніяким олівцем.
* * *
ЧОРНОБИЛЬ
Зірвався в небо стовп вогню
І заблищало світло всюди,
Земля здригнулась від антен,
"Що сталося?" - кричали люди.
У небі хмари згустком плили
У чорно - жовтому вогні,
Світанки світлі посіріли
Не восени, а навесні.
Ворона криком залилася
На сухім дереві кричать,
Земля зчорніла, обпеклася,
Не буде хліб на ній родить.
Життя, як сон перед очима,
Де все було, цвіли сади,
Де діти сонце малювали,
Де закохались я і ти.
Та один день спалив набуте,
Він став нещадним до людей,
Його ніколи не забути -
Чорнобильський квітневий день.
|
|
"
