Поетична сторінка Марії Яновської


Марія Яновська. Поезії

 

Марія Яновська народилася і проживає в селищі Ланчин, що на Івано-Франківщині. Вірші пише з дитинства.
Авторка 7 поетичних збірок: «Квіти любові», «Не забувай», «Голос голубки», «Стежина до щастя», «Мереживо долі»,  «Намисто мрій», «Подаруй мені щастя», збірок віршів для дітей «Подарунок від зайчика» та «Український віночок».
Результатом співпраці з композитором Миколою Ведмедерею є співаник «Я чую музику води».
Співавторка більш, ніж 30 колективних збірок та літературно-художніх альманахів. 
Її поезії друкувалися в районних газетах «Народна воля» та «Яремчанський вісник», у всеукраїнській літературно-художній газеті «Гарний настрій».
Учасниця ГО «Літературна студія «Бистрінь» ім. Н. Чира».

 

 

 

           Марія Яновська

         Весільний рушник 

Весільний рушник вишивала для доні,
Бо, звісно, — студентка і часу нема.
На тім полотні вишивала я долю,
Хоч доня її вибирала сама.

Рушник — на любов, на нім ружі червоні,
Калинові грона, як символ краси,
Ще вишила двох павичів, щоби доні
У парі довіку життя перейти.

Квітки берегині. В них — мати-природа,
Родина у вишивці тій чарівній,
А маки, пташки — це продовження роду...
Усі візерунки вдавались мені.

Я вишила щастя на тім рушникові,
Початок у ньому з легкої руки.
Щоб кращою доля, щоб мила розмова,
Мир, злагода в домі на довгі роки.

(зі збірки поезій "Стежина до щастя")

 

             * * *

 

        Бібліотека

Бібліотека — це багато книг,
Чудова енергетика і простір.
Щоб кожен з вас в житті чогось достиг —
В бібліотеку завітайте в гості.

Впізнайте світ! Тут схрони таємниць.
В поезію ведуть сріблясті ниті.
Знань джерело. Історія... Спинись!
Та казка, що вночі тобі насниться.

Герої у романах і віршах.
Бібліотечна тиша незабутня.
Добром і щирістю наповниться душа,
Яскравими для тебе стануть будні.

Центр спілкування, для талантів шанс.
Wi-Fi, онлайн, всі бази в інтернеті.
Читальний зал завжди чекає нас.
Для кожного комп'ютери, планшети.

Записування власних фонограм,
Відеороликів, музичних композицій.
А завдяки чудовим вечорам,
Дізнаєтесь про витоки традицій.

Бібліотека — це сучасний центр
Живого спілкування і культури.
Безплатно книги, а не під процент,
Довідники, томи літератури...

До знань прямуйте у свій вільний час.
В книжках сховалось мудрості озерце.
Майбутнє принесе сюрприз для нас.
Бібліотека — то громади серце.

(зі збірки поезій "Стежина до щастя")

 

            * * *

 

Чом їдуть у чужі краї?..

Ой, чим ти, земле, завинила?
Росте будяк і спориші.
Чом дітям ти своїм немила,
Що їдуть у краї чужі?

Де колосилася пшениця,
Геть розгулявся борщівник.
З трав пурхнула перепелиця,
І коник-стрибунець приник.

Далеко в небі синьоокім 
Веселий жайвір заспівав,
Підняв голівоньку високий,
Червоний мак серед отав.

Тобі б розлитися льонами,
Зібрати золото пшениць.
Чому ж  покрита бур’янами.
Ой де ж твоя краса і міць?

Ой чим ти, земле, завинила?
Чи то з неправди, чи з біди...
Перевернулись би в могилах,
Могутні прадіди-діди.

 

           * * *

 

У полоні життєвої осені...

Роки мої, мов пташенята,
Знялися у небесну вись.
Лебедики і журавлята —
Дитинство, юність понеслись.

У безконечності тривожній,
В октавах днів летять пісні.
Мелодії у хвилі кожній
Дзвінкі, веселі та сумні.

Багряна осінь-чарівниця,
У позолоті всі ліси...
Мені ж весна ночами сниться 
І солов’їні голоси.

Я в осені — своя, не гостя.
Кружляє вальсом листопад.
Мені б тепла і цвіту трошки —
Не повернути час назад.

Роки, голубки сизокрилі!
Хоч стелить осінь килими —
Бурхливі ще життєві хвилі.
Ви не спішіть так до зими!

 

           * * *

 

        Зашвидко

Вкриває сніг троянду запізнілу.
Як жаль її! Загине без тепла.
Карпати-гори, мовби посивіли,
Красуня-осінь за моря втекла.

Простоволосі яблуні та вишні,
В календарі — тужливий листопад.
Зима зіткала покривала пишні,
Встелила поле, прилетіла в сад.

Брунатний лист… Останній день в польоті.
Життя минуло. "Ти засни!Засни!" —
Шепоче, не стихає ні на йоту
Вітрець безжальний, злісний, навісний.

Сніжинками поля припорошило...
Синички вчувся голосок: "Фіть–фіть!"
Напевно, розгнівили ми Ярила.
Зима ґаздує...Білий сніг летить...

 

 

Марія Яновська. Поезії

 
 
 
 
 
 
 
 

"Чи загадали ви бажання,
Чи написали Миколаю?
В грудневу нічку на світанні
До всіх він прийде — добре знаю.
Хто чемний був — ждіть подарунка.
Багато в нього є гостинців.
Бешкетникам поставить прутик,
Ведмедика — малій дитинці..."

(Марія Яновська)

 

 

"Коли мороз пощипує за щічки,
Покриє льодом тихий став і річку,
Як білим снігом вкриє сад і гай —
Для всіх несе гостинці Миколай.
Такий привітний, у новім кожушку,
Кладе гостинці тихо під подушку.
Слухняним будь! Собі запам’ятай,
Що тільки чемних любить Миколай..."
(слова — Марії Яновської,
музика — Миколи Ведмедері

 
 

"Дванадцять страв готує господиня,
Горять дрова яскраво у печі:
Вареники, гриби, кутя, хлібина,
Узвар, квасоля, риба, голубці.
Господар все обходить на подвір’ї,
Худобу поїть  і промів стежки.
Всі мають бути вдома. Є повір’я:
— Сваритися не можна! Навпаки —
Потрібно навіть ворогу простити,
Щоб мир у вашій хаті був завжди.
Усім належить у цей день постити,
Оберігати дім свій від біди..."
(Марія Яновська)

 

Добірка віршів про маму від Марії Яновської. Материнство. Мамині руки. День матері. З віком людина мудріша.
"Весна квітує у смарагдах трав,
Злетіли з яблунь пелюстки додолу,
День матері родину всю зібрав.
До рідної приїхали додому.
Задумана матуся... Скільки днів
Вона дітей чекала, цього свята.
Любується, як син її змужнів...

(Марія Яновська)

 

Марія Яновська. Поезії про рідну мову

 Марія Яновська. Наша мова. Вірші про мову.

"Від почуттів глибоких лине слово,
Воно рядочком ляже на папір.
Симфонією лине серця мова,
Слова, вірші — душі моєї твір.
В тих строфах — енергетика чудова,
Нектар кохання і терпке вино,
В них шквал, веселка, щирість і розмова,
Гірські джерела, дощик заодно..."  
(Марія Яновська)
 
 

Painting by Eva Lipinova."Подаруй мені щастя в галузці бузку!
Ніжним поглядом, словом привітним.
Пригорни, мов берізку біленьку, тонку,
Щоб злетіла крилато над світом.
Це весняне цвітіння таке нетривке...
Ген обсипалось пишне пелюстя.
Поведи мене в літо гаряче, п’янке!
Я джерельцем гірським розіллюся..."

(Марія Яновська)

 

 
 

Діти Голодомору. Картина художниці Ніни Марченко (фрагмент)."...Засніжені, знедолені, сумні...
Мов неживі, у горі і обмані...
Голодні... Наче привиди нічні,
В густому безпросвітному тумані..."

(Марія Яновська)

 

 

 

 

 

Малюнок художника Юрія Журавля."Там небо рвалось «Градами»,
І чорний дим, і сніг.
Країну ви не зрадили,
Хоч падали із ніг.
Ви — «кіборги», нескорені,
А ворогів їсть лють.
Поранені... Не скоро! Ні!
Вам поміч не дадуть..."

(Марія Яновська)


Малюнок Святослава Гординського."Цей хрест важкий, та донести повинен.
Щомиті тануть у Ісуса сили.
Женуть, немов злочинця, хоч не винен.
Кати бездушні, що ж ви наробили?
Паде приречений... Чоло його високе
Покрили рясно краплі поту, крові.
Видовищ прагне ця юрба жорстока,
Впились у тіло колючки тернові..."

(Марія Яновська)

 

"Їхала зима через Карпати.
Побілила снігом всі плаї.
У міста і села завітати —
Це чудові наміри її.
Розгубились у танку сніжинки,
Поміж сосон і смерек густих...
Змійками біжать гірські стежинки.
Вітер втаємничений притих..."

(Марія Яновська)

 

Марія Яновська. Вірші про осінь.

"Стежини лісові мережить осінь,
Янтар і золото розсипались до ніг,
Були берізки в пишних платтях досі,
Красу згубили — вітер допоміг.
Яскраві  вчора, нині — сірі будні.
Сумні дерева, листя шарудить
Про дні щасливі, теплі, незабутні
І сонцесяйну березневу мить..."

(Марія Яновська)

 

Марія Яновська. Сонячне літо. Добірка віршів про літо."Дзумить бджола у липовому цвіті,
І полуниця гріється на сонці.
Весна побігла. По стежині літо
Суниці запашні несе в долоньці.
Виблискують черешні соковиті,
Лягають трави росяні в покоси..."

(Марія Яновська)

 

 

 Марія Яновська. Добірка віршів про весну."Цвіте бузок молочно і лілово.
Чаруючий навколо аромат.
Цвіте бузок рожево,  фіалково
Та  звеселяє все навколо й сад.
Бузковий кущ  немов букет великий.
Яка краса у гронах на гілках!
Цвіте бузок звичайний і привитий,
А я шукаю щастя в пелюстках."

(Марія Яновська)

 

Марія Яновська. Вірші про родину. Малюнок Павла Продана (7 років)"Там колискова давніх літ,
Матусі усмішка і татове плече.
В душі моїй родина - моноліт,
Спішу до рідних, як сльоза пече.
Йду до родини. Радість,чи біда -
Пораду й допомогу нададуть.
Завжди дітей матуся вигляда..."

(Марія Яновська)

 

 

 Марія Яновська. Легенди у віршах. Прут і Говерла. Синевір."Давним-давно в Карпатах-горах
Жив парубок на ймення Прут.
На небі засвітились зорі,
Додому лісоруби йдуть.
А він, вмостишись під ялину,
Кептар під голову поклав,
Заснув і бачить: в полонині
Бреде красуня поміж трав.
Чи так було, чи то здалося..."
(Марія Яновська)

 

Марія Яновська. Наш рідний край. Вірші про Україну. "Наш рідний край — земля чудова,
Де лине українська мова,
В’ють гнізда журавлі весною,
І гори манять таїною."

(Марія Яновська)

 

 

 

 

Марія Яновська. Шевченкові. Вірш."Чи є ще хтось, Тарасе, щасливіший?
Художник ти, поет?... Багато більше!
В тобі є волелюбність гайдамак,
Хоча малим відчув гірке "кріпак".
Щасливий у житті! Тебе любили,
Відчувши глибину душі і силу.
За волю й правду ти життя віддав,
Свого народу долю відчував." ​ (Марія Яновська)

 

"Талановита дівчино Полісся!
Це не про тебе прозвучало: "Хвора!"
Невдачі у житті не побоїшся,
В душі достатньо духу непокори.
Не зрадить мрія! Українське слово
Вестиме гордо вдалеч за собою.
Засяє «промінь» в мові празниково.
Злетиш на крилах мудрості розвою..."

(Марія Яновська)

 

 

 

"Старезні сосни гомонять із вітром,
Доволі недосяжні, граціозні.
Утаємничена земля ця і повітря,
Відчути все лише душею можна.
Сплять лицарі: письменники, поети,
Митці, міністри, вчені і селяни.
Їх не везли сюди кабріолети,
А вантажівки... до одної ями..."

(Марія Яновська)

 

"Лише народилася вільна держава,
Та вже вороги точать гострі мечі,
І кинуто клич :
— Всі ставайте у лави!
Зі сходу криваві ідуть палачі.
Куди ж це ви, хлопчики юні безвусі.
В студентськім загоні лиш триста осіб.
— На захист свободи ставати ми мусим.
За покликом серці до бою усі!"

(Марія Яновська)

 

Ілюстрація українського художника Володимира Родька"Весна в розмаї. Двадцять шосте квітня.
Тривожна ніч. Здригнулася земля.
Невинно  вишні  чарували цвітом,
А вибух все навколо спопеляв.
Дзвінок в пожежній. Швидко мчать машини.
В четвертім вибух і прорвало дах.
Відважні хлопці мужньо, безупинно
У пекло йшли, забувши біль і страх..."

(Марія Яновська)

 

 


Останні коментарі до сторінки
«Поетична сторінка Марії Яновської»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми