Оповідання "Снігова баба і зайчик" (Петро Король)


оповідання для дітей, оповідання про зиму, Снігова баба і зайчик, Петро Король

Петро Король

СНІГОВА БАБА І ЗАЙЧИК

Оповідання

 

Після тривалих морозів нарешті повіяло відлигою, і ми з Маринкою вирішили зліпити снігову бабу. Кожен взяв по маленькій сніжці, і почали качати грудомахи.
—  Що ви робите! Що ви робите! — зашипів старий гусак.— Рукавички промочите.
Та ми на нього не звертали ніякої уваги. Вперто ставили кулю на кулю і зліпили снігову бабу, заввишки як Маринка. Маринці чотири роки, а мені вже п'ять.
З вуглинок зробили очі — нехай дивиться, як дзвінко падають з дахів прозорі краплини. Підвели брови. Намалювали смішного рота — нехай говорить. Потім Маринка взяла хустину і запнула бабу. А морквині, що лежала самотньо в кошику поміж картоплі, дуже захотілося стати бабиним носом. Вона так і стрибнула Маринці в руки, а та хутко прилаштувала її.
—  Який гарний ніс у вашої баби,— засміявся дідусь. Півень залопотів крильми, злетів на паркан і закукурікав на все село:
—  І на нашому підвір'ї є снігова баба!
А песик до вечора дивився на неї, ніби вивчав: «А хто це ще з'явився біля нашої хати?»
На другий день ми з Маринкою прокинулись рано-рано. Хутенько одяглися, міркуючи: як там бабі здоровиться, чи не захворіла од відлиги? Вибігли на ґанок. Маринка аж у долоні сплеснула:
—  Ой лишенько, дивись, дивись, баба стоїть, а носа немає. Мабуть, застудилася, чхнула — от ніс у сніг і впав.
Підбігли до неї, почали шукати. А носа ніде немає. За ніч сніжку притрусило, білі бабині валянки ще білішими стали. А чорні очі аж посмутніли,— мабуть, за носом плакала.
—  Що ви шукаєте? — спитав дідусь, спостерігаючи за нами.
— Бабиного носа! — закричали ми, а дідусь засміявся у білу-білу бороду.
—  А здогадайтеся, куди подівся ніс і що треба зробити, щоб він ніколи не втікав від баби.
—  Мабуть, зайчик забрав! — закричали ми разом.— Потрібно впіймати його, щоб більше не бігав до нашого саду і не кривдив бабу!
А дідусь, нічого на те не кажучи, пішов до льоху. Ми розгублено дивилися йому вслід. Довгенько дід не виходив, потім виніс велику корзину, наповнену морквою та капустою. Підійшов до баби, взяв з корзини найбільшу морквину і прилаштував їй нового носа.                                                                                             
—  А тепер, онучата, кладіть біля баби капустяне листя, а на нього по кілька морквин — і будьте впевнені, що бабиного носа зайчик уже ніколи не забере.

За матеріалами: "Ой, весела в нас зима". Збірка віршів, оповідань, казок. Редактор-упорядник Станіслав Вишенський. Художних Людмила Постних. Київ, "Веселка", 1986, стор. 70 - 71.

 

 

Більше оповідань про зиму на "Малій Сторінці":

Зимові оповідання для дітей

Зимові оповідання для дітей, оповідання про зиму, оповідання про новий рік, оповідання про різдвоУ цьому розділі пропонуємо почитати гарні оповідання для діточок про зиму, про свято Нового року та Різдвяні свята від наших сучасних авторів та класиків української літератури: Василя Сухомлинського, Олени Пчілки, Івана Багмута, Ярослава Стельмаха, Віктора Близнеця, Пилипа Бабанського, Остапа Вишні, Петра Короля, Галини Демченко, Олександра Копиленка, Олега Буценя, Андрія Бондарчука, Віктора Васильчука, Анатолія Давидова, Наталі Забіли, Івана Сенченка, Василя Струтинського, Василя Скуратівського, Івана Малковича. 


Останні коментарі до сторінки
«Оповідання "Снігова баба і зайчик" (Петро Король)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми