Ольга Шарко. Принципи філолога


Вітаю моїх читачів!

Ольга Шарко. Принципи філолога.Можливо, хтось із вас знає, що моє улюблене хобі – це куховарство. А одним із шанованих мною кухарів є Ілля Лазерсон (до речі, він народився в Рівному). А найкращою програмою за його участі я вважаю «Принципи Лазерсона», де Ілля Ісакович розповідає й демонструє базові правила приготування певних страв. От і я за аналогією вирішила створити матеріал «Принципи філолога».

Розумію, що ця добірка радше вузькопрофільна, ніж для широкого вжитку. Перш за все вона спрямована на тих, хто сумнівається у виборі філологічної стежинки, аби усвідомити, чи хотілося б вам працювати із подібною інформацією та реферативно-аналітичним характером роботи.

Також стане в пригоді студентам молодших курсів (особливо першого!). Звісно, що цей список принципів не вичерпує всю філологію, проте він допоможе вам закласти основи, на яких і ґрунтуватиметься все ваше подальше навчання. Чим раніше ви їх опануєте – тим ефективнішим для вас буде навчання. Для мене більшість із цих істин стали відомі лише на 4-5 курсах, коли вже про системність навчання годі було думати – треба було заново перевчатися, бо знання були геть спорадичні.

Ну, може, ще ці речі стануть у пригоді природничникам, які захочуть відволіктися від свого фаху й пізнати щось нове.

Якщо автора не вказано – значить, не вдається встановити авторство. Я собі ці принципи не привласнюю, за можливості вказую, від кого почула чи прочитала. Подавати матеріал в текстовій версії сенсу не бачу: це не для реферату, та й широкому загалу не треба.

Одним словом, усім приємного перегляду. І спасибі, Шефе, за принципи (раптом Ілля Лазерсон таки прочитає ці рядки).  smiley

 

 

Мовні почуття не завжди корелюють із мовними знаннями: через відсутність знань про мову людей вводять в оману (Лідія Павлівна Гнатюк).

Необхідно розрізняти поняття «давність лексики української мови» (хоч із праіндоєвропейського періоду) та «давність української мови як системи» (із 11-12 ст.) (Лідія Павлівна Гнатюк).

Слова, які розвинули енантіосемію, є найдавнішими (Лідія Павлівна Гнатюк).

Усі стратегії реалізуються через наміри, а намірів може бути безліч (Оксана Іванівна Ніка).

Поняття не мають емоцій (Юрій Степанов).

Мовна картина світу відбиває концептуальну картину світу.

Мотив – це усвідомлена потреба.

Класицистам цікавий саме тут, саме тепер і саме такий ти.

Ми говоримо «він/вона/вони» лише про людей, які відсутні. Якщо ж присутні, то ці слова ми не вживаємо.

Без електорату процес комунікації не є політичним, він є однобічним.

Концепт всеохопний, стереотип спирається на фонові знання.

Суб’єкт творчості відображає як реальність, так і себе. Тому в мистецтві й немає абсолютної істини, вона завжди відносна (Мирослав Юрійович Русин).

Можеш – не пиши. Сідай писати тільки тоді, коли не можеш мовчати.

Процес творення іде від змісту до форми, сприйняття – навпаки: від форми до змісту (Мирослав Юрійович Русин).

Літературна мова – це писемна мова, тобто мова написаних творів.

Розмежування видів мистецтва здійснюється на основі матеріального носія образності (Ніна Іванівна Бернадська).

Легенда = продукт історії, казка – уяви, міф – реальності.

Диктум – те, що відбувається, модус – ставлення до того, що відбувається.

У фольклорних творах усі символи декодуються. У художній літературі такого прийому нема Ніна Іванівна Бернадська).

Принцип культурного феномену: сьогодні – новація, завтра – традиція (Мирослав Юрійович Русин).

Несумірність парадигм можна розглядати як мовну проблему.

Істина – це не ідеал науки, ідеал науки – розвиток.

Будь-яке наукове твердження має бути верифіковане.

Семасіологія – декодифікація, ономасіологія – кодифікація.

Різні мови – це не різні позначення слів, а різні бачення (Гумбольдт).

Кожний суб’єкт розмислу є водночас носієм об’єкта.

Розвиток є боротьба протилежностей (другий закон Гегеля).

Для авторитету мови важливо, щоб її знали поза етнічними і державними ареалами.

Мова меншини не є водночас іноземною, коли це мова автохтонів, які не мають мовних ареалів чи державних утворень поза межами своєї країни.

Як форма свідомості – суспільної, плинної, творчої – мова є постійним джерелом суперечностей і конфліктів.

Належне сприйняття мови – визначальний критерій її знання.

Кількісні виміри ступенюються за насиченням якості (третій закон Гегеля).

З однієї підсистеми на іншу вже можна робити переклади, хоч би й під приводом коригування, тобто правлення тексту, уникнення міксації і контамінації (змішування й засмічення стилів).

Неодмінною умовою розуміння змісту слова є активна внутрішня імітація форми – згорнене промовляння самому собі того, що чуєш і читаєш.

Різниці лексичного складу в 10-15% достатньо для визнання мови окремою.

Володіння мовою і визнання мови свого роду – цілком відмінні речі.

«Офіційна мова» – ширше поняття, ніж «державна мова».

Розбіжність у відповідях залежить від того, як саме сформульоване запитання.

Контексти вивчення індивідуума можна умовно поділити на контексти особистості, культури та реальної дійсності.

На Заході заведено перекладати собі, а не себе.

Закон кібернетики: чим вище розмаїття в системі, тим вищий ступінь її розвиненості.

Всихає відмінок – сильнішає тенденція до аналітизму. 

Будь-який текст не є предметом політичних чи соціологічних оцінок.

Кожен носій мови є носієм індивідуальної мовної свідомості.

Нарис як жанр – це окремий неструктурований фрагмент із певної проблематики і тематики.

 

 

Завантажити текст статті (txt.zip)

 

 

Якщо цей матеріал став вам у пригоді – будь ласка, поширте його у своїх соцмережах. Також ви можете опублікувати його на вашому сайті за умови прямого посилання на першоджерело. А ще пишіть у коментарях побажання, зауваження чи запитання.

Матеріали надіслано авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки". 

 

 

 

Дивіться також на нашому сайті:

Глосарій типових і рекомендованих варіантів уживання сталих словосполучень української мови
Helga Sharko: "Шановні друзі, товариші, колеги та просто небайдужі люди - усі, хто чекав разом із нами. Глосарій нарешті опубліковано у вільному доступі. У файлі pdf можна здійснити пошук необхідного Вам слова." 
 
 
Ольга Шарко. Художні переклади.
Ольга Шарко - перекладачка літературних творів, мовознавець - народилася 13 квітня 1994 року в Києві. Закінчила з відзнакою у 2018 році Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Українська мова та література, іноземна мова». Того ж року посіла 1 місце у фінальному етапі Всеукраїнського мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка. Двічі посідала третє місце в конкурсі художніх перекладів від Факультету іноземних мов ЦДПУ ім. Володимира Винниченка (2017, 2018 ).  Публікувалася в альманахах «Сполучник» (випуск 8 за 2013 рік) та «Стиль і переклад» (випуск 3 за 2016 рік, випуск 4 за 2017). Авторка «Глосарія типових та рекомендованих варіантів уживання сталих словосполучень української мови».
 

Блог Ольги Шарко про мову.

Блог Ольги Шарко. Ольга Шарко - киянка, перекладачка літературних творів, мовознавець.Майже тридцять років не стихають розмови про те, яка українська мова солов’їна та калинова. За останню п’ятирічку особливо акцентують на її збереженні й відродженні. Не заперечую, що варто заглядати у словник, аби поновити в пам’яті скарби тисячоліть. Проте як щодо сьогодення? Адже мова, яка не реагує на виклик часу й не відображає повною мірою сучасність – мертва мова. У цьому блозі я намагатимуся довести протилежне, збираючи випадки лексичного та словотвірного потенціалу української мови часів незалежності, зафіксовані у рекламі, фільмах та серіалах, піснях різноманітних виконавців, соцмережах та друкованих чи електронних виданнях.


Останні коментарі до сторінки
«Ольга Шарко. Принципи філолога»:
Оксана , 2019-10-14 14:16:13, #
Ольга Шарко , 2019-10-16 03:13:39, #
Ольга Шарко , 2019-11-25 00:38:27, #
Ольга Шарко , 2019-12-12 23:34:14, #
Ольга Шарко , 2020-01-29 07:37:00, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 10     + Додати коментар
Топ-теми