Оксана Аннич. Вірш "Живи! Живи! Живи!"


На відео: Оксана Аннич. Вірш "Живи! Живи! Живи!".

Читає Наталя Гудз. Звукозапис - Євгеній Сосній.

 

 

Оксана Аннич

Живи! Живи! Живи!

 

Ось так поглянеш, а життя проходить -
Його не наздогнати, не спинити. 
Так, як посіяне насіння сходить,
Воно росте, його не зупинити. 

Усі вже сказані слова -
Не повернути й не змінити,
Так як і зрублені дрова -
Уже ніяк не оживити. 

Життя та час летить невпинно, 
Його потрібно берегти.
Цінити погодинно, похвилинно,
Бо можем раптом з нього ми піти. 

Не залишивши й сліду після себе, 
Ні спогаду про своє існування 
Ось так відправишся на небо - 
Залишиться лише мовчання. 

І не почують більше голосу твого 
Та не побачать блиск твоїх очей, 
Вже не відчують запаху твого
Усе розчиниться серед ночей. 

Не забереш з собою славу й гроші 
Не візьмеш те багатство, яким ти володів. 
Бо біля Бога душі рівні наші -
Немає там ні друзів, ані ворогів. 

Для нього ми усі - раби,
Права у нас у всіх єдині.
Нас покладуть в одинакові гроби, 
Без розкоші та без гордині. 

Не забуваймо, люди, ми про це,
Не підкоряймося лихому, 
Бо бачить Бог - безкарно не мине, 
Не буде прощення нікому. 

Нам дався шанс прожити,
Нас вчили поважати і любити,
Просили помогти, зла не чинити,
Благали не грішили та не мстити.

А що зробили ми натомість? 
Ми виросли, й керує нами гордість. 
За заздрість нас не мучить совість,
Злість переходить у ворожість.

Ми віримо, що ми - найкращі,
Що рівних нам немає.
Гадаєм, що найрозумніші,
Що так, як ми, - ніхто не знає. 

Десь зверху Богородиця ридає -
Вона не може цього пережити, 
Бо від біди усіх оберігає -
Вона ж зуміла всіх нас полюбити.

А ми її лише у горі пам'ятаємо,
Лише в біді благаємо,
Коли погано молимось і обіцяємо,
Що будем добрими, а потім забуваємо.

А люди потім нарікають, 
Чому по світу йде війна, 
Бо хочуть небеса навчити 
Нас подобрішати і не чинити зла.

А ми цього не розуміємо, 
За кривду кривдою відповідаємо,
Ненавидимо й проклинаємо, 
Ми брешемо і обмовляємо. 

Ніколи не закінчиться війна, 
Бо ми не вміємо, як люди! 
Ми не цінуємо життя 
Ми стали гіршими від Іуди!

 

Вірш люб'язно надіслано автором особисто спеціально для "Малої Сторінки".

 

 

 

Більше поезій Оксани Аннич дивіться на "Малій Сторінці":

Оксана Аннич: душевні поезії про сучасне

Оксана Аннич. Душевні поезії про сучасне
Молода поетеса зі Львова пише чудові поезії про сучасне: про війну на сході, про долі друзів, про те, що хвилює та болить... Читаймо, слухаймо, співпереживаймо, замислюймося...

Останні коментарі до сторінки
«Оксана Аннич. Вірш "Живи! Живи! Живи!"»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми