Марія Дем'янюк. Дитячі вірші про хмаринки та дощ


 

 

 

                Марія Дем'янюк

                      Хмарка     
Хмарка сіла на тополю і глядить донизу,
усміхається небесно жовтому нарцису,
розглядає білу шубку ніжної кульбабки,
далі озирнулась хутко: дивиться на грядки.
Там росте уже петрушка, кріп, салату листя,
І кущі вже зеленіють в ягіднім намисті.
Аж до вечора сиділа в біленькій косинці,
Дуже гарно примостилась на високій гілці.

 

                      * * *


                   Малюнок

Намалюю на папері біленькі хмаринки.
Хай летять у небо синє хутко, без зупинки.
Щоб нічого не гнівило сонечко палюче –
І не кидало проміння золоторазюче.
Щоби щедро достигали і грушки, і сливки,
Не хилилися від спеки квіточок голівки.
Щоби врожаї збирали у серпневу днину,
І усі до столу мали запашну хлібину.
Як не вистачить хмаринок – намалюю знову,
Нехай небо зодягає з хмарочок обнову.

 

                   * * *


             Вітер пише

       Вітер гілоньки колише
       І листи по небу пише.
       Хутко рухає хмаринки:
       Старт, а далі – серединка,
       Потім – фініш, жирна крапка –
       Записав усе на згадку.


                * * *


           Про хмарки

       Білосніжні та блакитні
       хмароньки – слова привітні,
       Їх цілісінький рядок,
       Золотіють від думок.

       І хмарки рожево-ранні –
       Речення завжди жадані,
       Бо привітно день вітають,
       Всіх довкола усміхають.

       Та ось раптом хмара сиза,
       Містить у собі капризи,
       Норовиста, вередлива,
       Умостилася сміливо
       І суворо поглядає,
       Чи на неї хтось чекає.

       Зачаїлись всі довкола...
       Та сказало сонцеколо:
       "Це ж не слово, темна клякса,
       І вона до того ж плакса".

 

 

Марія Дем’янюк. Небесна чудасія (збірка казок для дітей). Малюнки Людмили Великої.

 

 

Хмарка нюхала цвіт вишні 
Запахи такі розкішні! 
Пелюстками милувалась —
Синьонебо зачекалось!
Небо в диві причаїлось: 
Хмароквітка розпустилась!

 

         * * *


На небесні подушки
Cонечко лягло поспати,
І тополі височенні
Cтали хмари діставати.
Сонце довго не барилось:
Пухом білим гілля вкрилось.
Осокорова перина 
Така ніжна, як хмарина!

 

          * * *

 

    Про Марічку

Задивилася Марічка:
сині очі має річка,
а волосся 
 довгі хвилі,
в них лілеї серцю милі,
скачуть сонячні яскринки,
наче золоті рибинки,
відображення хмарин 

справжнє диво із дивин,
а на березі вербички
заплели тонкі косички,
темноокий очерет
одягнув новий берет,
лиш поважна чапля пані
знову в сірому жупані...
Сяде дівчинка у човник
і яскравий сонці вогник
принесе в дарунок цаплі —
хай на дзьобі сяють краплі!

 

               * * *

 

Може це мені здається

І Петрусь промовив: "Ах!
Біла киця в небесах!
Невеличенька на зріст,
Білі вушка, білий хвіст,
Білі лапки, біловуса,
Поруч 
 золота спокуса:
Чи то сонячний калачик,
Чи яскравий жовтий м'ячик,
Чи пшенична паляниця,
Чи клубком руда лисиця.
Кицька лапки простягає,
Білу спинку вигинає.
От до неї би дістатись,
Разом в хованки погратись,
Сонце ж весело сміється,
Може це мені здається?

 


 
Марія Дем’янюк. Небесна чудасія (збірка казок для дітей). Малюнки Людмили Великої.

 

Розповідь маленького чудесника

 

Я хмаринки ліпив з тіста,
Щоб неслися в наше місто,
І над нами щоб гуляли,
Дощик теплий закликали.
І щоб хмарки крапотіли,
Щоби квіточки раділи,
А солодка полуничка 
Червоніла у дві щічки.
Щоби вишні росли рясно,
 
І врожаї були у
І цибуля, і петрушка,
Щоб смачною була юшка.
Не чудесник я, матусю, 
Але цій науці вчуся!

 

 

 

Марія Дем’янюк. Небесна чудасія (збірка казок для дітей). Малюнки Людмили Великої.

 

 

І снилися мені все диво-хмари,
Квітучі пахощі, зелені трави,
І пурпуровий мак та синенькі дзвіночки,
Бо мама на ніч цілувала в щічку дочку.

Так спалося, бо нічка шепотіла,
Що я для мами люба, добра, мила,
І що всі зорі - сяєво в долоні 
Подарувати вона рада доні.

На ранок я щаслива прокидаюся,
До любоматінки горнуся і вітаюся! 

 

* * *

 

Краплинка

Це - краплинка із хмаринки, 
Це - хмаринкова дитинка,
У хмаринки їх багато 
І гарцюють так завзято,
Бо їм крепонько кортить 
На земні осісти вмить.
Ось тоді на капустині,
На кульбабовій хустині,
На волошці й спориші 
Сяятимуть від душі.
І на ягідках малини,
На пелюсточках жоржини, 
На ромашці, листях м'яти 
Заяскріють заповзято.
Вже довкола все блищить: 
Теплий дощик крапотить.

 

 

 

Марія Дем’янюк. Небесна чудасія (збірка казок для дітей). Малюнки Людмили Великої.

 

 

Весь асфальт у сонечках - 
Діти малювали,
І тепер і знизу вгору 
Сонечка заграли.

Розгубилися хмарини:
Де їм треба бути?
Та потроху, по краплині 
Опустились в люди.
 
Їм сподобалося тут:
Друзів-сонець цілий гурт!
Як веселкою піднялись,
Сонця всюди усміхались!!!

 

           * * *

 

         Літачок

Найвродливіша хмаринка
Дуже хутко, без зупинки
Здоганяла літачок.
Він помітив, усміхнувся,
І крилом її торкнувся –
Похилився на бочок.
Фарами мигнув хмаринці:
Гарна ти в білій косинці!

 

 

Марія Дем’янюк. Небесна чудасія (збірка казок для дітей). Малюнки Людмили Великої.

 

 

     Хмаринкове

“Уночі мені не спиться,-
Каже хмарка білолиця,-
Знову у цю ніч не спала,
Цілу нічку рахувала
Хвою на гілках ялини,
Не спочила ні хвилини.
Ще на комині хатинки
Підглядала у шпаринку
Як кружляють Янголята
Біля ліжечка маляти.
І подушкою слугувала
Зіроньці, шоб та поспала.
Хоча трішечки втомилась,
Та ранковим сяйвом вмилась!”

 

          * * *

 

Хмарки — гойдалки для мрій,
Ти поглянь на них мерщій:
Там блакитне сяйво ллється,
Небо золотом сміється,
Сонце в центрі каруселі
Вертить промені веселі.
Мріяння яскріють дивні,
Але є й хмаринки сливні,
Бо лишилися без мрії,
Їм сльозинки сріблять вії.
Мрію садови хутчіше, -
Буде в небі веселіше!

 

 

Марія Дем’янюк. Небесна чудасія (збірка казок для дітей). Малюнки Людмили Великої.

 

 

         Хмаринка

Сиділа хмаринка в долонці,
У мріях гляділа на сонце
І думку гадала: “А може, злетіти
І сяєво ніжною ковдрою вкрити?
Світило вже довго трудилось
І зрештою добре втомилось,
Весь час працювати негоже –
Поспати натомлене зможе.”
Всміхається хмарка раденько,
Бо має хустину руденьку,
Що сонечко їй пов’язало,
Як солодко спати лягало.

 

                * * *

 

        Дощенятко

Не дощ, а дощенятко за вікном 
У шибку стукає маленьким кулачком.

Уже убрало листя у краплинки,
Засяяли на травах намистинки,
Проміння сонця їх позолотило,
Природа усміхнулась ніжно-мило...

Хмарина-мама дощик зве до себе,
Барвиста стежка у блакиті неба.
Сміється радісно маленьке дощенятко,
Біжить веселкою до себе, в хмарохатку.

 

* * *

 

Дощик

Дуже рясно без упину 
З неба плигали краплини 
І мостились на деревцях,
І на хвильках у озерцях,
На пелюстках дивоцвіту 
Та сміялись радо літу. 
Повзували босоніжки 
На свої прозорі ніжки.
Стали господарювати 
На городах біля хати.
І від щастя пиншовуста 
Засміялася капуста,
І петрушка, і морквина,
І смачненька картоплина 
Й червоненький бурячок 
Радо підставляв бочок.
Так краплинкам тим раділи, 
Бо спекотні дні стомили.
І, будь ласочка, доще,
Ти прийди до нас іще. 

 

 

 

Марія Дем’янюк. Небесна чудасія (збірка казок для дітей). Малюнки Людмили Великої.

 

 

«Сніг - молоком,
Сосни - корицею,
Блюдечко - сонце 
Ясніє сторицею. 

Озеро - гарний 
Лискучий льодяник. 
Смачно ласує 
Зима спозаранок!

В небі блакитнім 
Цукрові хмаринки, 
Що карамелять 
Солодкі сніжинки! 

Зимоньці цукор 
Додав у напій 
Щедрий і добрий 
Дідусь Сніговій!

І задивоване
Чудом зайчатко
Носик вистромлює
З білої хатки!»

 

 

 

Марія Дем’янюк. Небесна чудасія (збірка казок для дітей). Малюнки Людмили Великої.

 

 

Про хмаринку

Висока ялинка
торкалась хмаринки
і їй лоскотала животика.
Сміялась хмаринка,
і білі сніжинки
Зі сміхом стрибали із ротика.
Краса неймовірна!
І вже Зимовії
фарбують миловано
Голочки-вії!
Срібляться сніжинки
на віях ялинки.
А рада хмаринка
сніжить без зупинки!

 

              * * *

 

В синім небі намандрувалася,
Дивоцвітом намилувалася,
Захотіла у віночку гуляти 
Та не можу до квіту дістати.

Синьоока волошка всміхається,
В білу сукню ромашка вдягається, 
А від усмішки сонця-кульбабки 
Вже потроху пухнастіють шапки.

Та до них мені не дістатися,
Лише можу у небі гойдатися,
З прудким вітром у хованки грати, 
Свою мрію у серці плекати.

Зазирнула раптово в озерце:
Білі квіти в блакитному серці...
Зупинилася зачаровано,
Затремтіла від щастя здивовано,
Бо угледіла, що увінчана 
Цвітом білим, як юна дівчина.

 

 

Марія Дем’янюк. Небесна чудасія (збірка казок для дітей). Малюнки Людмили Великої.
 

 

Забавлянка хмарочок 

Граються у звірів хмари - 
Кращої нема забави!
Ось великий бегемот 
З подиву роззявив рот.

Там повільна черепаха,
Що живе під власним дахом.
Далі зайчик-сіромашка 
Заховався між ромашки.

Ще там є пухнаста кішка,
Лапки догори здіймає:
Їй здається, що ще трішки 
Й клубок сонця упіймає.
 
Враз з’явилася жар-птиця,
Веселковий хвіст яскриться.
Диво-казка, чудеса!
Розглядаймо небеса!

 

 

Марія Дем’янюк. Небесна чудасія (збірка казок для дітей). Малюнки Людмили Великої.

 

Як дітки з хмаринками граються 

 

Хмарка коником...
Ой, як хочеться її осідлати 
й небом скакати!
Хмарка - м'яка вівця,
що ласує гілочками 
й листям берізки.
А ще хмарина - маленька кізка.
Хмара-собака:
спочатку з'являється хвіст і лапа,
а далі, потроху, він сам і його великі вуха.
На носику в нього, здається, хмарина-муха.
Он і хмара-левенятко,
яка ласо дивиться на хмарину-телятко.
А ще там безліч хмаринок, 
схожих на різних птахів і тваринок.
Дивлюся захоплено у вікно й чекаю,
Котра з них мені лапкою помахає.

 

* * *


Проханнячко

Порахуй, будь ласка, яснолице сонце, 
Скільки крапелинок дощику в долоньці?
І старанно сонце краплі рахувало,
Доки в рученятах дощичку не стало.

Так сміється радісно золотий промінчик - 
Дощиком умився й скочив на камінчик. 
Розкажи, будь ласка, моє любе сонечко,
Є серед промінчиків золотава донечка?

 

 


Марія Дем’янюк. Небесна чудасія (збірка казок для дітей). Малюнки Людмили Великої.

 

 

Пречудово на вишні, 
там, де хмари розкішні, 
де тендітні пелюстки - 
то мережки для хустки.

А у цвіті - по зірці: 
оченята закрили, 
бо всю нічку світили,
і в яскраву нічницю 
муркотіли, мов киці.

Заджмеліли листочки: 
на зелені місточки, 
що у деревонебі 
граціозно мостились, 
щоби вишні родились 
золоті трудівниці - 
бджілки сяйва кориці.

В білосукнях розкішні 
забуянили вишні...

 

          * * *

 

Небесна чудасія

Хтось на небі ліпить хмари –
Кращої нема забави!
Ось великий бегемот
з подиву роззявив рот.
Там повільна черепаха,
Що живе під власним дахом.
Далі зайчик-сіромашка
Заховався між ромашки.
Ще там є пухнаста кішка,
Лапки догори здіймає:
Їй здається, що ще трішки,
Клубок сонця упіймає.
Враз з’явилася жар-птиця,
Веселковий хвіст яскриться.
Диво-казка, чудеса
Розглядаймо небеса!

 

 

Марія Дем’янюк. Небесна чудасія (збірка казок для дітей). Малюнки Людмили Великої.

За матеріалами:

          – Марія Дем’янюк. "Небесна чудасія". Казки. Художник - Людмила Велика. Хмельницький: Видавець "ФОП Цюпак А.А.", 2019 р., 116 с. 

          – Марія Дем’янюк. «Світань». Літературно-художнє видання. Поезія. На обкладинці - картина «Осінь» Миколи Мазура. Хмельницький, Видавництво "ФОП Горенюк Ю. І. «Polylux design & print»", 2020 р., стор. 149 - 191.

 

 

Більше творів Марії Дем'янюк на "Малій Сторінці":

Марія Дем'янюк. Казки для малят. Марійчині казки. Художники Тамара Стремоухова та Людмила Велика.
Казки, написані  для маленьких читачів нашою сучасницею, українською письменницею Марією Дем'янюк, занурюють дітей у загадковий світ природи, знайомлять їх з рослинним, тваринним світом, вчать щирому і дружньому спілкуванню. 
 
 
Марія Дем'янюк. Вірші для дітей і дорослих.
Марія Дем'янюк - письменниця, поетка, кандидат філологічних наук, доцент кафедри філософії та політології Хмельницького національного університету, член СХПУ. Автор збірки «Кленова пісня», дитячої збірки «Марійчині казки», книги «Синергія гуманізму, етики та естетики як основа діяльності СХПУ». Друкувалася в журналі «Дніпро», літературно-художніх альманахах, у «Сімейній газеті»,  «Казковому вечорі», у дитячих журналах. Лауреат І ступеня в номінації "Поезія для дорослих" ІІІ Всеукраїнського літературно-поетичного конкурсу-фестивалю Якова Бузинного (м. Луцьк, 2018). Лауреат літературної християнської премії 2018 року за книгу-дослідження «Синергія гуманізму, етики та естетики як основа діяльності СХПУ». Мешкає пані Марія у місті Хмельницький.
 
 
Дивіться також:
 

 

Вірші про хмари. Світлина Олени Єременко.
 

"Граються у звірів хмари - 
Кращої нема забави!
Ось великий бегемот 
З подиву роззявив рот.
Там повільна черепаха,
Що живе під власним дахом.
Далі зайчик-сіромашка 
Заховався між ромашки..."
(Марія Дем'янюк)


Останні коментарі до сторінки
«Марія Дем’янюк. Дитячі вірші про хмаринки та дощ»:
Марія , 2022-06-01 20:05:07, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 1     + Додати коментар
Топ-теми