Леся Українка
СКРІЗЬ ПЛАЧ, І СТОГІН, І РИДАННЯ
Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас.
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
(1890)
За матеріалами: Леся Українка. Зібрання творів у 12 томах. Київ, "Наукова думка", 1975 р., том 1, стор. 81.
Останні коментарі до сторінки
«Леся Українка. "Скрізь плач, і стогін, і ридання…" (зі збірки "На крилах пісень")»:
Всьго відгуків: 0
+ Додати коментар