Збірка віршів про Шевченка (поезія Сумщини 1941-1943 років)


Вірші, присвячені Тарасу Григоровичу Шевченку.

 

Одним з центральних образів, до якого зверталися письменники Сумщини періоду 1941-1943 років – це образ Тараса Шевченка. Для тогочасних поетів він став уособленням Батьківщини.

 

 

 

              Г. Лозенко

ПАМ'ЯТІ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ

Вже скоро вік, як змовкли гами...
Тарас умер. Та чи ж умер?
Не вмер, як в давності Гомер,
Містами, селами, лугами
З людьми ішов, іде тепер.

...Встає, як пісня солов'їна,
Як пісня Правди і добра,
Краси гаїв, краси Дніпра,
Життя народу України,
В серцях, у думах не вмира.

І кобза віща - як живая!
Несе вогонь, як Прометей,
Теплом огріє, як дітей,
Заграє ніжно, заспіває
В рядках поета про людей...

О, скільки зніс нарід наш горя,
Поки зійшла нова зоря!
Сказать устами Кобзаря -
В сльозах втопити б цілі гори,
Налити б кровію моря.

Та впали мури, й на руїнах
Встає і Правда, і Добро.
І новий час, новий Дніпро,
Нову святкову Україну
Вітає звільнене перо!

 

У вірші "Пам'яті Великого Кобзаря" звучить мотив невмирущості поезії і митця, чия пам'ять живе серед поколінь, у минулому, сучасному і майбутньому. І в цьому творі постає образ музичного інструменту – кобзи – як символу вічної музики, пісні, слова.... Кобзар, наче Прометей, ніс вогонь у своєму слові, який когось зігрівав й освітлював, когось боляче обпалював, а когось нещадно знищував. І подібно до Гомера Т. Шевченко є символом України, виразником її національних інтересів. Саме таким він і фігурує у вірші Г. Лозенка.

За матеріалами: Лозенко Г. Пам'яті Великого Кобзаря. // Сумський вісник. – 11 березня 1942 р., № 31, стор. 3.

 

 

 

 

     Михайло Чигирин

          ТОРБАН

Скажіть, чого хвилює нас
тепер оцей торбан до болю?  
На ньому грав колись Тарас

борець за правду і за волю.
І,дивлячись на цей торбан,
ми чуєм гру і голос співу,
то повний ласки і пошан,
то повний ненависті й гніву.
Поет на ньому часто грав,
Бо серце, думаю, пеклося,
бо він за всіх переживав,
бо він за кожного боровся.
Та обривав він часто гру
і обривав свій гнів на слові,
бо на торбані мало струн
і дуже мало слів у мові...
Сидів, схилишися, Тарас,
зітхання рвались, мов буруни.
Він линув думкою до нас,
а сльози падали на струни...
Увага, слухайте, живі!
Сповитий давності туманом, —
із глибини століття він
передає привіт торбаном!

 

 

Вірш Михайла Чигирина "Торбан" є яскравим прикладом поетичного осмислення минулого, сучасного і майбутнього через змалювання металогічного художнього образу Тараса Шевченка.

"У роменському музеї знаходиться торбан, на якому грав Тарас Шевченко"
М.П. Чигирин

 

Михайло Чигирин, Торбан, вірш про Шевченка


За матеріалами: Чигирин М. "З глибини серця". "Ромен", 1943 р., стор. 31.

 

 

Більше віршів про Тараса Шевченка читайте за посиланням:

Вірші про Тараса Шевченка

Тарас ШевченкоУ поезії українських митців образ Тараса Шевченка є символом української державності, української нації, національної єдності українців, символом поступу до внутрішньої свободи, чесності, правди, самовираження, символом, що надихає жити, боротися, кохати - як вічна святиня, як уособлення найвищого розуму і непізнаного духу, як невмируща душа і  пам'ять української нації...


"Вже скоро вік, як змовкли гами...
Тарас умер. Та чи ж умер?
Не вмер, як в давності Гомер,
Містами, селами, лугами
З людьми ішов, іде тепер."

(Г. Лозенко)

"Скажіть, чого хвилює нас
тепер оцей торбан до болю?  
На ньому грав колись Тарас -
борець за правду і за волю."

(Михайло Чигирин)


Останні коментарі до сторінки
«Збірка віршів про Шевченка (поезія Сумщини 1941-1943 років)»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми