Дражнилки про Василя


 

Дитячий фольклор. Дитячі дражнилки.

 

Варвара Гринько

ВЕСНЯТКА

(дражнилка)
 
— Васильку, Васильку, 
Ти бавився в просі,
Що цятки-просинки
На щічках, на носі?
— Дівчатка-росинки,
А то ж не просинки! 
Руденькі веснятка — 
Окраса хлоп’ятка! 

За матеріалами: Варвара Гринько. Букварик-веселик. Вірші, скоромовки, лічилки, загадки. Редактор Тамара Коломієць. Київ, видавництво "Веселка, 1990, стор. 13.

 

winkblushsurprise

 

ВАСИЛЬ-КРУТОСИЛ 

Василь-крутосил
Круто яйця варив,
На базари носив.
По копійці не давали,
Усе дурно забирали.

 

winkblushsurprise

 

ВАСИЛЬ-КАБАСИЛЬ 

Василь-кабасиль 
Поросята подушив, 
Сімдесят поросят, 
Тільки ніжки висять.

 

winkblushsurprise


ВАСИЛЬ ПЕЧЕРИЧКИ КОСИВ

Василь печерички косив
Та в борщ приносив.
Його мати Кулина
Печерички варила,
А сестра Пріська
Печерички тріска.

 

winkblushsurprise

 

ВАСИЛЮ

Василю, Василю, 
На нитку ті засилю, 
На бодак ті повішу 
Та й сі тобов потішу.


winkblushsurprise

 

СПРАВЖНІЙ КОВБАСИЛЬ

— Все з'їси, Василю?
— Ковбасу осилю,
а до ковбаси
кабана неси!
Отакий Василь —
справжній ковбасиль!

 

winkblushsurprise


МАЗАНИЙ

Мазаний, мазаний,
До колеса в'язаний.
А колесо крутиться,
А Василько лупиться.

За матеріалами: Дитячий Фольклор. Збірка. Бібліотека української усної народної творчості. Упорядкування, вступна стаття та примітки Г. В. Довженок. Ілюстрації Юлія Криги. Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1986, стор. 162 — 180. 

 

winksurprisecheeky

 

Народні дитячі дражнилки, Дитячий фольклор, Бібліотека української усної народної творчості

З усіх жанрів дитячого фольклору чи не найбільш «дитячим» є дражнилки (або інакше їх називали прозивалками). У дражнилках (прозивалках), цій своєрідній формі самовираження, яскраво виявилися особливості дитячої естетики, безпосередність дитячої реакції в момент сварки чи суперечки на слова образи, жести, гримаси, а то й дії.
Дражнилки будуються в основному двома шляхами — як твердження і як звертання. Щоб дошкулити висміюваному, йому приписуються недоладні, безглузді, принизливі дії. З рядів цих пісеньок постає страшенний ненажера, безмежний боягуз або хвалько, хтось неохайний, невмілий, неповороткий тощо. Щоправда, фантазія і тут має свої межі, про що свідчать так звані «формули висміювання», з яких складаються численні варіанти дражнилок.
Часом,  приводом до створення дражнилок ставали і зовнішні вади людини, діставалося в них мазунам і плаксіям, не минало їхнє жало й людей, старших, але таких, які чимось не відповідали уявленню дітей про звичне, нормальне. У випадках, коли дражнилка будується як звертання, висміюваному пропонується виконати дію, що емоційно має негативне забарвлення. Якщо ж запропонована дія за змістом нейтральна, то для створення необхідного колориту до звертання приєднується якесь дошкульне твердження:

Антоне, Антоне,
Собака втоне! 
Тягни за вушка —
Буде добра юшка.

У дражнилках найпершою сходинкою у створенні образу є приклади до імені чи інших визначень «героя», які використовуються мало не в усіх зразках і обираються за співзвучністю з обігруваним словом.
Дражнилки мають чітку ритмічну будову, чітке римування. Рима, як правило, буває точною або наближається до такої. У творах із парною кількістю рядків рима в основному суміжна; у зразках з непарною кількістю суміжна рима зберігається, але з’являється й внутрішня рима у першому рядку. Взагалі внутрішня рима використовується в дражнилках дуже часто і в окремих випадках стає пануючою.
Усе це створює значну інтонаційну багатоманітність жанру, його насиченість цікавими звукосполученнями і свідчить в цілому про формування в дитячій свідомості певних естетичних вимог.
У багатьох поетичних творах дитячого репертуару більш чи менш яскраво виявлений відтінок гри.
Наскрізне порушення пропорцій та співвідношення предметів, їхніх якостей створює своєрідний ігровий «світ навпаки», світ небилиць. Небилиці розраховані на дітей, що вже достатньо орієнтуються в реальних якостях та взаємозв'язках предметів.
Абсурдність ситуацій у пісенних та віршованих небилицях виникає від зміни місць суб'єкта та об’єкта реальної дії, від надання предметам протилежних якостей тощо. Ці недоречності, як правило, не виступають окремо, а насичують твір, поєднуючись у різних комбінаціях.
Гра словом, інтонацією — основний художній прийом звуконаслідувань, зміст яких — уподібнення до голосів та інтонацій навколишнього світу. В українському фольклорі зустрічаємо наслідування звуків дзвона, співу жайворонка, солов'я, жовтобрюха, виття вовка, але чи не найпоширенішою розвагою такого роду було наслідування кумкання жаб. Головне для створення відповідного ефекту — це інтонація і певний добір фонем. «Зовнішній», так би мовити, зміст звуконаслідувань був різноманітний, але в цілому пов’язаний з реальним життям, побутом народу — тут ми знаходимо згадки про ярмарок, чумакування, заробітчанство тощо. (Галина Довженок)

За матеріалами: Дитячий Фольклор. Збірка. Бібліотека української усної народної творчості. Упорядкування, вступна стаття та примітки Г. В. Довженок. Ілюстрації Юлія Криги. Київ, видавництво художньої літератури «Дніпро», 1986, стор. 13 - 14. 


Останні коментарі до сторінки
«Дражнилки про Василя»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми