Езоп
ДВА ПІВНІ
(у переказі П. Цімікалі,
переклад українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі)
Жили в одному курнику кілька курок з курчатами й два півні. Два цибаті здорові півні з високими червоними гребенями, які вигравали на сонці. Обидва мали дужі й дзвінкі голоси.
— Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рі-ку! Добридень вам! Уставайте! Вже світає!
Луна від їхніх голосів котилася селом, і кури жваво злітали із сідал.
— Ко-ко-ко! Добридень вам! Чуєте, як виспівують рябий та жовтий?
— Ко-ко-ко! Добридень! Чуємо, чуємо!
Жоден півень на всю округу не мав такого голосу, як ці два, і не прокидався раніше за них.
Якось свіжого весняного ранку рябий забив, як завжди, крилами й заспівав:
-— Ку-ку-рі-ку! Добридень вам І Уставайте! Вже світає!
Жовтий і собі вдарив крилами й закукурікав. А відкукурікавши, сказав рябому:
— А мій голос гучніший за твій!
— Овва! — вигукнув рябий. — В мене голос удвічі дужчий. Та й сам я більший за тебе!
— Більший! Чи тобі в голові не потьмарилося? Поглянь, який я цибатий, які маю здорові крила, яку довгу й гарну шию!
— Куди тобі рівнятися до мене? Я набагато більший за тебе, і колір у мене кращий. Моє пір'я блищить, як скло, і гребінь од того палає ще яскравіше! Мої крила сині, як зоряне небо вночі, а з хвоста мого весь світ дивується. Він прегарний, мов букет польових квітів!
— А я золотий, як осіннє листя! — вигукнув жовтий. — До того я не простого роду. Діди й прадіди мої жили в заморських країнах, а мене, ще коли я був яйцем, привезли сюди. Я золотий, як сонце. Я високого роду, до чого мені твої дешеві оздоби?
— Мій хвіст — дешева оздоба?! — обурився рябий. — То це ти хочеш, бридкий півнисько, привселюдно сміятися з мене?
— Бридкий? — жовтий півень підскочив і настовбурчив пір'я. Але й рябий був не з тих, що дають у кашу наплювати, то й собі стрибнув до жовтого.
І почався жорстокий двобій. Кури, перелякані, збилися в кутку. Курчата тулилися до квочок.
Розлючені півні підлітали, били крилами, клювали один одного. Спинялися на мить і знову кидалися в бій. Нарешті рябий переміг жовтого. Бідолаха сховався від сорому в курник, а звитяжець, злетівши на ворота, щосили загорлав:
— Ку-ку-рі-ку! Ку-ку-рІ-ку! Я переміг жовтого півня! Я загнав його в курник! Не схоче він більше битися зі мною! Слава мені, здоровому рябому півневі з дужим голосом, синіми крилами та барвистим хвостом! Я наймогутніший у світі! Ку-ку-рі-ку! Я — звитяжець!..
Орел, шугаючи у високості, почув цю похвальбу.
— Ага, півень горлає. Дай-но гляну — може, вдасться поживитися.
Каменем упав орел з неба і, вп'явшися пазурами в рябого, зник за хмарами.
Кури жахнулися, курчата заплакали, а жовтий півень, почувши лемент, висунув голову з курника й спитав:
— Що скоїлося?
А дізнавшися, засумував:
— Бідний рябий! Я не зичив йому такого лиха. Я був певен — ми помиримося і знову товаришуватимемо.
— Хто йому винен! — закудкудакала біла курка. — Було б співати та міру знати. Чому не сидів собі любесенько з нами, а видерся хтозна-куди та й вихвалявся перемогою? Аби не горланив, жив би між нас і біди не знав.
За матеріалами: «Езопові байки». У переказі П. Цімікалі. Переклад з новогрецької українською мовою Володимира Забаштанського та Анатолія Чердаклі. Передмова А. О. Білецького. Малюнки Анатолія Василенка. Видання друге, доповнене. Київ, видавництво «Веселка», 1990 р., стор. 102 – 106.
Дивіться також на "Малій Сторінці":
Читаймо байки легендарного давньогрецького поета-байкаря Езопа. Його герої – здебільшого звірі, тварини, рослини, але насправді Езоп зображає людей, викриваючи їхні вади – лукавство, брехливість, боягузтво, нещирість. Байкар висміює й засуджує ці негарні риси, властиві деяким людям, протиставляючи їм правдолюбство, хоробрість, чесність.
Байки – це стислі та лаконічні, але дуже змістовні і повчальні оповідання. Вони складаються з двох частин: у першій частині коротко розповідається про якийсь випадок, а в другій – подано мораль. Головне у байках –глибокий зміст. Дійовими особами поряд з людьми виступають тварини, рослини, неживі предмети, які уособлюють певні ідеї та людські характери. У цьому розділі можете знайти байки Петра Гулака-Артемовського, Степана Руданського, Євгена Гребінки, Жана де Лафонтена, Івана Крилова (українською), Григорія Сковороди, Леоніда Глібова, Езопа.