|
|
Галина Мирослава Круг Круг |
|
* Майстриня-писанкарка Ірина Білянська родом із Сокальщини Львівської області. Вона відома своїми писанками 30-х років минулого століття, які завдяки українській діаспорі потрапили до Америки після Другої світової війни. Пані Ірина створила величезну кількість різних власних композицій, що були цілком оригінальними як технічно, так і художньо. "Її композиції утворюються з площин. Вона рідко звертається до контурного розпису, застосовує багатоколірність з відтінками одного тону, що не зустрічаємо в писанках майстрів інших околиць. Майстриня створювала писанки з давніми трипільськими мотивами та мотивами інших районів: гуцульських, подільських. Кожна писанка має свою особливість. Зокрема, у сокальських є традиційні орнаменти, зроблені контурним малюнком, розташовані симетрично по лінії розводу. Це квіти, вітрячки, павучки, грабельки. Ірина Білянська творчо експериментує, удосконалює технічні прийоми для надання нового ефекту своїй композиції. Наприклад, щоб одержати окремі різнокольорові площини, вона послаблює насиченість кольору або знищує його, занурюючи писанку в кислоту. Через вибілювання в капустяному квасі вона змогла одержати широку палітру барв. Її розпис був без традиційних контурів восковою лінією. Поверхню яйця вона заповнювала гірляндами з дрібних квіточок і листків, огортала ними вишивкові взори, тризуби, патріотичні написи й написи "Христос Воскрес". Характерним зразком творчості І. Білянської є орнамент писанки, у якому кілька галузок квітів в’яжуться тут в одне ціле. Ширші квіткові мотиви поєднуються з дрібнішими дуже вміло та легко й дають повну композиційну завершеність. Побудові малюнку відповідає багатство тонів, легких, ніжних, у різних відтінках, пластично виділених вдалим розташуванням темних і ясних площин. Ірина Білянська — неперевершений майстер у розташуванні кольорових плям, розумінні поєднання кольорів і створенні прекрасної гармонії відтінків." (Христина Приймак)
* * *
|
|
Заради більшого оболонка тіла |
|
* Дмитро Денисенко, писанкар з Донецької області, який вирізає фантастичні візерунки стоматологічним свердлом на перепелиних, курячих, гусячих та страусиних яйцях, використовуючи власну унікальну технологію. Дмитро Денисенко отримав музичну, філологічну та режисерську освіту, однак любов до народного мистецтва перемогла - і, як результат, він присвятив своє життя створенню писанок. У 2008 році він створив перший Національний музей пасхальних яєць у Бахмуті Донецької області, однак війна на сході внесла свої правки: Дмитрові Денисенко довелось пережити важкі часи, та він залишився вірний своїй справі і після поневірянь знову створює свої шедеври та ділиться своїм досвідом і знаннями з новими поколіннями писанкарів.
* * *
|
|
Чистий семизвук Слова пірнають, О душе, диво з див. |
|
* Тарас Городецький народився 28 серпня 1964 року в місті Червонограді в українській родині (батько колишній розвідник УПА, був засуджений на 25 років таборів Казахстану та Воркути). Середню школу в Червонограді Тарас закінчив з золотою медаллю. Фах інженера – будівельника здобув у «Львівській Політехніці». Писанкою захопився наприкінці 1980 – років. Осягнув цей вид народного мистецтва настільки, що за якихось 10 років став одним з найавторитетніших, найшановніших майстрів – писанкарів не лише в Україні, а й у цілому світі. США, Німеччина, Чехія, Польща, Росія… Музейні працівники і приватні колекціонери вважали за честь мати у своїх збірках роботи Тараса Городецького. Палітра його творчості надзвичайно широка: давні народні символи гармонійному поєднанні, використання трипільської символіки, сокальські і космацькі мотиви… У творчому виконанні Тараса Городецького вони були неперевершені. Композиційна вишуканість, надзвичайно багатий рисунок і колористика, найдосконаліша техніка виконання – ці мініатюрні художні шедеври вирізняються з-поміж усіх інших. Тарас Городецький був учасником І і ІІ Міжнародного з’їзду писанкарів, член журі І Міжнародного конкурсу дитячої писанки (Івано – Франківськ, 1996 р.). 26 вересня 2006 року видатного митця не стало, але зірка його творчості яскраво сяє у різних країнах світу.
* * *
|
|
Поки прибуттям серце розвиднюється |
|
* Юлія Миколаївна Бурко (Романишин) — писанкарка, активна учасниця культурно-громадського життя міста Червоноград, ініціатор створення та незмінний голова Незалежного жіночого товариства «Прозерок», незмінним головою якого вона є.
Юлія Бурко народилася 6 лютого 1968 року у селі Надиби Старосамбiрського району Львiвської областi. Навчалася у Надибській середній школі. Фах здобула у Самбірському педагогічному училищі. З 1988 року проживає у місті Червонограді. З цього часу працює у міському Будинку дитячої творчості. Юлія Бурко писанкарством захопилася на початку 90-х років минулого століття, організовує гурток у БДЮТ (студiя писанкарства iменi Тараса Городецького). У квітні 2006 року, в Червоноградській філії Львівського національного музею ім. А. Шептицького відбулася презентація першої персональної виставки майстрині — «Чарівний світ писанок». У березні 2007 році у Львіському музеї етнографії і художнього промислу разом із синами Тарасом і Богданом Юлія Бурко (Романишин) представила виставку «Великодні візерунки».
Матеріали надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".
Більше творів Галини Мирослави на нашому сайті:
