Володимир Даник. "Якою ж мовою – творити..." (роздуми)


 

Блог письменника Володимира Даника.

 

Володимир Даник

ЯКОЮ Ж МОВОЮ – ТВОРИТИ...

Інтернет – це і спілкування! Коли публікації на літературну тематику, то коментарів здебільшого небагато. Але вони усе ж з’являються. З’являються і запитання. Ну, скажімо... чи варто писати російською мовою в умовах зовнішньої агресії, в умовах гібридної війни. 
Мовне питання... О, у нього глибоке коріння! Питання гостре... І надміру загострювати його не варто, але ж і забувати про нього не треба.
У цього питання немало аспектів, і відразу ж на нього не відповіси. Але все ж, як мені здається, не треба ставити знак рівності між імперськими апетитами політиків і щирими літературними творами та публіцистикою, написаними російською мовою, бо серед них, цих творів, немало таких, що відстоюють українську позицію.
Знати мову можна по-різному. Можна говорити і розуміти те, що тобі кажуть. Можна читати і ясно сприймати прочитане. А писати – це вже інший рівень знання! І цей рівень, якщо вже він протягом літ сформований, не хотілося б втрачати. Бо це можливість безпосередньо звернутися до багатьох читачів у країнах, що виникли після розпаду колишнього Радянського Союзу. Та і не тільки в них. Отже, тут є над чим замислитися.
А переклад усе ж далеко не завжди може у повній мірі передати зміст і звучання оригіналу. А кожному автору хотілося б таки бути прочитаним якомога більшою кількістю читачів.
Згадується такий епізод. Було це ще перед подіями у Криму і на Донбасі. Центральний ринок у Черкасах. Підходжу до кіоску, що торгує пресою. Бібліотеки біднуваті і далеко не кожне видання там є. Цікавлюся газетами, що виходять українською мовою.
Чоловік, що торгує у кіоску, мовить не без іронії:
– Ну, вы же знаете... У нас же русский язык – притесняют!
І справді ж переважна кількість газет, що продавалися (українських газет!), були російськомовні. Але ж знайшлося і декілька видань, що виходили українською мовою.
Згадується розмова з Олександром Апальковим, талановитим прозаїком, що очолює канівське видавництво «Склянка часу». Знаю його переважно як автора-прозаїка, що пише російською. І тут раптом потрапляє до рук його досить невелика за обсягом книжка – українською! Отож і запитую Олександра  –  невже почав… писати українською?! Виявилося, що це переклад. І треба сказати, що переклад непоганий. А, взагалі кажучи, Олександр,  як з’ясувалося,  пише трьома мовами – російською, українською і… німецькою! Ось так. 
Згадався творчий семінар літераторів-початківців, що проходив ще у радянські часи,  і у якому я колись брав участь ще на початку своїх літературних пошуків. Початківці  (здебільшого  – поети...) читали власні твори, інші учасники семінару давали їм оцінку, а хтось з уже досвідчених письменників підводив підсумки і висловлював при цьому і власну думку. Один з поетів (родом з Умані, сам росіянин)  читав свої вірші,  що були написані і російською, і українською мовами. І керівник семінару, і його учасники висловили несподівану думку, що усе ж вірші українською цього автора сприймалися краще.  Ну, можливо тому, що лагідній натурі автора віршів більш відповідала милозвучна українська мова. Хоча, і вірші його російською теж були непогані. Ось такі парадокси.
Сам  я починав писати російською мовою. Починав з авторської пісні. А вже потім почав писати – рідною... українською. Цьому сприяло і те, що на роботі (а працював інженером) більше спілкувалися російською, та і документація, яку готували, була тією ж мовою. Та й інформаційний простір (газети... телебачення... радіо...) теж у великій мірі був російськомовним.
А у літературній сфері, коли згадати нашу літературну студію, серед авторів-початківців більшість у той час писала російською мовою. Членів Спілки письменників у області було тоді трохи більше десятка. І писали вони переважно українською. Ось така непроста арифметика. Бо і сама тема непроста. І певна річ, потребує продовження.

Матеріали надіслано автором спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

Читайте також на нашому сайті:

Блог письменника, поета, гумориста, викладача ЧДТУ Володимира Даника

Володимир Даник - поет, прозаїк, автор пісень і бард. Автор 21 книг поезій, пісень і прози, серед яких: «Гуморески та байки» (1991), «Таємна зброя» (1992), «Під впливом НЛО» (1992), «Як стати молодим» (1992), «Вічна тема» (1993), «У Черкасах – сміються!» (2006) та інші. Володимир Олексійович - член Національної спілки письменників України, двічі лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» (2016 р. та 2019 р.), лауреат Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов», лауреат конкурсу «Автора! Автора!», який проводився журналом «Перець» та міністерством культури України.

Останні коментарі до сторінки
«Володимир Даник. "Якою ж мовою – творити..." (роздуми)»:
Валерій , 2020-06-16 16:36:21, #
Сергій , 2020-06-16 19:11:59, #
Марія , 2020-06-19 08:35:52, #
Тетяна , 2020-06-19 17:35:54, #
Ірина , 2020-06-21 12:05:56, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 12     + Додати коментар
Топ-теми