Весняні вірші Юлії Хандожинської

Березень

А чи то зима, а чи то весніє,
Сніг лиш де-не-де шапкою біліє.
Вибігли струмочки, весело співають
Березень у гості дружно закликають.

***

Вийшло сонце золоте,
Промінці заграли
І струмочки, мов дзвіночки
Пісню заспівали.

***

Там де вчора сніг лежав -
Потекла водичка.
Незабаром у садочку
Виросте травичка.

***

Тепле сонечко всміхнулось, 
Промінцем землі торкнулось, 
Де був сніг - біжить водичка,
З берегів виходить річка.
Всі дерева, що дрімали,
Гілочками загойдали,
Вже тепліше всюди стало,
А сніжку - як й не бувало.

* * *

Струмочок

Через ліс біжить струмочок
Подає свій голосочок.
Хоче, щоб його впізнали
Його пісню заспівали.
Він співає про весну,
Гомінку і голосну,
Що проснулася вона  
Тепла, мила, чарівна.

* * *

Лелека

А лелека по долині                                           
В чорно–білій  сорочині               
На вечерю щось шукає,              
Жабенят наздоганяє.

Це - великі, це - маленькі
Це - зелені, це - чорненькі
Так й нічого не зловив -
Тільки дзьоба намочив.

Весняні розмови

Вітер й хмарка розмовляли, 
В гості сонечко гукали,
Промовляє вітерець:
- Золотистий промінець,

Подаруй всім по краплинці
Золоті свої гостинці,
Пробіжись над садом, гаєм,
Над веселим водограєм.

Листям гай затріпотить,
В сад пташина прилетить.
Водограй води краплини
Понесе до Верховини.

* * *

Кульбабка й вітерець

Кульба-баба вранці встала,
Всі садочки облітала,
Вітерець  засумував
Кульба-бабу запитав:

- І коли це ти встигаєш?
Білим пухом засіваєш!
Я хоч звечора не спав
Та тебе не наздогнав.

-  А я спати не лягала,
Легким човником літала!
На травичку, де присіла, -
Там травичка стала біла.

Посміхнувся вітерець:
- Та ти просто молодець!

* * *

Сонечко

Посміхнулось сонечко весело вгорі,
Привітало сонечко геть усі двори.

Посміхнулось сонечко в лузі при долині
Котикам вербовим, червоній  калині.

"Чом зимою, сонечко, ти так довго спало?" -
Всі, хто бачив сонечко, його запитали.
"Взимку я далеко від землі буваю -
Ось тому теплом її так не зігріваю!
Та весною швидко до вас повертаюсь
І зігріти кожного теплом намагаюсь.

* * *

Ластівки

Сонечко весняне встало,
Ластівок до нас пригнало
Гострокрилі  прилетіли
Над  віконечком присіли.

Ми  за вами  сумували
З нетерпінням вас чекали.
Тут ваш дім, ваша хатина
Ваша  рідна Батьківщина.

Квітень

Я прийшов до вас весною
Із росою дощовою,
З теплим сонечком привітним
Називають мене квітнем.

Я із снів поверну квіти,
Верболіз одягну в віти,
У погожу, світлу днину
Кину в землю насінину.

У саду, де є криничка,
Висіватиму травичку.
Я зустріну журавлів
Із чужих теплих країв.

* * *

Травень

Заглядає у квітник
Місяць травень - чарівник.
Милі квіти розквітають,
Бджілки весело літають.

Дощ хмаринка принесла,
Вже й травичка підросла
Травень зелено сміється,
І до літечка ведеться.

* * *

Дві вербички

Дві вербички, дві сестрички
Нахилились до водички,
Довгі коси вимивають,
Вітерець в гості гукають:

- Вітре, вітре, пустунець,
Лети до нас навпростець,
Гарну пісню заспівай
Хай почує рідний край.    

Вітер довго не вагався,
Прилетів і розспівався,
Розгойдав вербові стрічки,
Що схилилися до річки.

Шелестять біля водички
Дві вербички, дві сестрички.
Пісня голосно лунає,
Літо в гості закликає.