2 лютого — Стрітення. Українські народні традиції цього дня


 

2 лютого — Стрітення. Українські народні традиції цього дня

 

 

СТРІТЕННЯ

(2 лютого)

(до 01.09.2023 року це свято відзначалося в Україні 15 лютого)

 

Стрітення Господнє, яке відзначається 2 лютого, — найважливіше свято в церковному календарі лютого. На 40-й день від народження Христа Марія разом з Іосифом пішла до храму, щоб принести жертву очищення. За законом давніх юдеїв, багата жінка мала принести ягня та молодого голуба, вбога — пару голубів чи горлиць. Пречиста принесла пару горлиць. У храмі вона зустріла праведного Симеона, якому провидінням була передбачена зустріч із Месією. Взявши дитя на руки, праведник благословив його, а Богородиці сповістив про її майбутню жертву.

 

Свята українського народу, українські народні традиції, 2 лютого, Стрітення

 

Стрітення — свято початку весни, початку роботи без світла. Головним дійством у цей день було освячення вогню й води; стрітенські свічки вважалися чарівними і мали назву «громниця» («громничка»). їх запалювали й ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому, щоб весняна повінь не пошкодила посіви і щоб мороз не побив дерева. Полум’ям громниці малювали хрести на сволоку — від усього лихого, підкурювали дітям волосся — щоб грому не боялись. До того ж ці свічки давали в руки помираючим під час читання відхідної молитви.

Цінували також стрітенську воду, набрану з-під стріхи чи освячену в церкві. Вважалося, що ця вода допомагає від хвороб, особливо від пристріту. Нею кропили та поїли худобу. А на Слобожанщині пасічники, коли приходила пора, кропили вулики.

На Гуцульщині в цей день ворожили на врожай кукурудзи. Клали надворі яйце і чекали. Якщо воно тріскалося (бо в лютому нерідко стояли сильні морози), то слід було чекати такого великого врожаю на кукурудзу, що аж «кошниці тріскатимуться від її кількості». Коли ж яйце лишалося цілим, то це означало, що кукурудза не вродить.


На Стрітення люди уважно стежили за погодою:


— Як на Стрітення зі стріх капає, ще велика буде зима.

— День Стрітення теплий і сонячний, то й весна тепла.

— Якщо на Стрітення півень води нап'ється, то на Юрія (6 травня) віл напасеться.

— Цього дня відлига — на ранню й теплу весну, сніг — на дощову, тривалу, а коли завірюха — весна буде пізня й холодна.

— Якщо в цей день не видно сонечка — чекай суворих морозів.

— Вітер на Стрітення — до врожаю плодових дерев.

— Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.

— На дахах довгі бурульки — стільки ще випаде снігу.

— Якщо вранці випав сніг — на врожай ранніх хлібів; коли ж у полудень — зернові будуть середні, а увечері — недорід.


У народі казали, що на Стрітення зима зустрічається з літом. При зустрічі зима й літо сперечаються між собою — кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше — літо перемогло зиму, а якщо холодніше — зима.

За матеріалами: Ілюстрована енциклопедія українського народу. Звичаї. Свята. Традиції. Упорядник І. І. Сметана.  Харків, видавництво "Клуб Сімейного Дозвілля", 2012, стор. 329 - 330.  https://toloka.to/

 

 

 

НАРОДНІ ЗВИЧАЇ НА СТРІТЕННЯ

2 лютого в Україні відзначають Стрітення. Його язичницька назва «Зимобор», або «Громниця». За повір'ям цього дня зима зустрічалась із весною. Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво – «жайворонків», давали дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй збороти зиму, але виносити їх можна було лише у двір.

Посвячена на Стрітення свічка, яка називалась «громівниця», «громиха», виставлялась перед образами під час грози, щоб оберігати людей і худобу від грому. В цей день дівчата на перших прогалинах співали закличні веснянки.

На Стрітення ворожили на урожай – кожен господар на ніч виставляв миску із зерном на двір. Якщо зранку була на зерні роса, це віщувало врожай, не було – погана ознака.

На Стрітення освячували й воду, яка після цього вважалась цілющою, нею кропили вулики, щоб добре розводились бджоли, її давали пити худобі під час хвороби.

За матеріалами: О. В. Ковалевський. Перлини української культури. Українські традиції. Харків, видавництво "Фоліо",  2011, стор. 204. https://toloka.to/t66919

 


 

 

А ОСЬ ЯК РОЗПОВІДАЄ ПРО СТРЕТІННЯ ОЛЕКСА ВОРОПАЙ, УКРАЇНСЬКИЙ ЕТНОГРАФ, ПИСЬМЕННИК І ФОЛЬКЛОРИСТ:

 

Свята українського народу, українські народні традиції, 2 лютого, СтрітенняДочекалися люди Стрітення Господнього — «Стрічань». В цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо — де була зима. По дорозі вони зустрічаються і говорять між собою:
—    Боже, поможи тобі, зимо! — каже літо.
—    Дай, Боже, здоров’я! — відповідає зима.
—    Бач, зимо, — дорікає літо, — що я наробило і напрацювало, ти поїла і попила!

За народнім віруванням літо зустрічається з зимою двічі на рік: на Стрітення та в день святої Анни  восени.

Весною Зима — стара баба, а Літо — молода дівчина.
Зиму веде попід руки старий дід Мороз, вона зігнулася, трясеться і ледве йде. Кожух на бабі Зимі полатаний, чоботи подерті, а в хустці на голові миші діри прогризли, і з тих дір сиве волосся стирчить. В руках Зима несе надщерблений горщик з льодом, а через плечі у неї — порожнісінька торба.

У Літа вінок на голові, сорочка, квітами мережена, зелена плахта, — весела і вродлива дівчина. Літо несе в руках серп і сніп жита, пшениці та всякої пашниці...
При зустрічі на Стрітення стара Зима і молоде Літо сперечаються між собою — кому йти, а кому вертатися? Якщо до вечора стане тепліше — Літо переспорило Зиму, а якщо холодніше — Зима.

Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл. Вітер — погана ознака. Відлига — жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш нескоро. — «Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то жди ще стужі!». Або ще кажуть так: «Як нап’ється півень води, то набереться господар біди!»

«...Та як би вона вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!» — каже народня казка про зустріч літа з зимою.

Хазяї ворожили на врожай, виставляючи на ніч тарілку з зерном на двір. Якщо ранком є роса — врожай, нема роси — погана ознака.

В цей день в церквах України святили воду, а разом з водою - і свічі. Посвячені на Стрітення свічки звалися «громичними», бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегти людей і худобу від грому. Ці ж свічі давали в руки вмираючому при читанні одхідної молитви.

В день Стрітення, коли приходили з церкви, запалювали «громичну» свічку — «щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерева не побив!»
Від «громичної» свічки і саме свято, крім «Стрітення» або «Стрічання», називалося колись «Громиця».

Коли святили в церкві воду, селяни набирали тієї води в нову — ще невживану — посудину, приносили додому і пильно берегли. Цій воді приписувалась магічна сила. За народнім уявленням це — цілюща вода. Нею натирали хворі місця і вірили, що «поможе». Найкраще ця вода ніби помагала від «пристріту» — від хвороби, що її спричиняло «погане» око.

Стрітенською водою ще кропили скот і давали йому пити її - «щоб не хворів». Пасічники берегли цю воду весь рік і кропили нею вулики кожну «першу» неділю — першу на молодику.

Колись, як чумак виходив у дорогу, господар давав йому хліб, сіль і кропив стрітенською водою волів, воза і самого чумака, примовляючи: «Боже тобі поможи!»

Як син ішов на війну, батько, благословляючи, кропив його стрітенською водою і примовляв: «Боже тебе збережи!»

Віра в силу стрітенської води в багатьох селян збреглася ще й досі.

«Коли на Громицю півень нап’ється водиці, то на Юрія віл не наїсться травиці». *1


*1 М. Номис, стор. 10.

За матеріалами: Олекса Воропай. "Звичаї нашого народу". Етнографічний нарис. Том 1. "Українське видавництво", 1958, стор. 143 - 144.

 

 

 

 

ВІРШ ДО СВЯТА ТА ТРОХИ ІНФОРМАЦІЇ З КНИГИ "СВЯТА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ":

 

Свята українського народу, українські народні традиції. 2 лютого — Стрітення. Українські народні традиції цього дня2 лютого, на Стрітення, зима іде туди, де було літо, а літо — де була зима. По дорозі вони зустрічаються і сперечаються між собою. Якщо до вечора стане тепліше — літо перемогло зиму, а якіцо холодніше — зима. В цей день у церквах святили воду і свічки. Посвячені на Стрітення свічки звалися "громничими", бо їх запалювали і ставили перед образами під час грози, щоб оберегтися від грому та блискавки. Від "громничої" свічки і саме свято називалося колись "Громниця". Стрітенській воді також приписувалася магічна сила, нею натирали хворі місця, кропили вулики та давали пити худобі.

 

* * *

Марія Діва, найніжніша з мам,
Яких лиш тільки бачила земля,
Принесла у Єрусалимський храм 
Своє дитятко, миле немовля.

 

Там Симеон був, праведник старий,
Який давно усе в житті збагнув.
Зненацька голос він почув згори,
Л то ж йому сам Дух Святий шепнув:

"Тут Божий Син, провісник майбуття,
І, Симеоне, це для тебе знак..."
А Симеон на руки взяв дитя,
Помилувався ним і мовив так:

"Щасливий дуже тим, що з волі Бога 
Відчув я несказанну благодать:
Побачив я Спасителя самого —
Тепер спокійно можу помирать".

Про що знаменну зустріч у народі 
Рознеслась миттю звістка там і тут.
І кожен рік день Стрітення відтоді 
Святкує радо православний люд.

Святом цим зігріті ми 
З давнини й донині. 
Відзначають Стрітення
Так по Україні:
Свята кращого нема — 
Стрілись Літо і Зима!

Тільки зважте, Зима хоч така є, 
Але ж Літа в село не пускає.
І стоять вони — лаються, б’ються... 
Та тоді, як поб’ються, сміються...

Бо, звичайно, жартома 
Б’ються Літо і Зима!
Бо Зима, хоч і зла,
Та не спинить тепла...

За матеріалами: "Свята українського народу".

https://toloka.to/t10173

 

 

Дивіться також докладніше про Стрітення у розділі "Церковний календар":

2 лютого - Стрітення Господнє, одне з двунадесятих святЗа законом Мойсея у євреїв кожен первісток чоловічої статі на сороковий день від народження мав бути посвячений Богу, для чого і приносився матір’ю у Божий храм. А коли, за законом Мойсея, минули дні їхнього очищення, то до Єрусалиму принесли Його, щоб поставити Його перед Господом, як у Законі Господнім написано: «Кожне дитя чоловічої статі, що розкриває утробу, має бути посвячене Господу». Немовля Господь принесений був у Храм Єрусалимський Богоматір’ю і Іосифом в нинішній день, який є соро­ковим від різдва Спасителя. 

 

Більше про українські народні традиції на нашому сайті:

традиції
Рід наш прекрасний духовністю. З найдавніших часів наші пращури відбирали найцінніші надбання, збагачуючи їх, і бережливо передавали з покоління до покоління. Українці вміли відчувати природу, черпати здоров’я, силу й красу з її лона. Всі творчі сили людини були спрямовані на зміцнення сім’ї, свого роду. Отож не забудьмо свого прямого обов'язку і продовжимо справу наших предків.

Останні коментарі до сторінки
«2 лютого — Стрітення. Українські народні традиції цього дня»:
Всьго відгуків: 0     + Додати коментар
Топ-теми