"Палають огні при долині" (Андрій Малишко)

Андрій Малишко

ПАЛАЮТЬ ОГНІ ПРИ ДОЛИНІ

Палають огні при долині, 
І північ заходить, і сон. 
Татари сидять при долині 
На всіх поділяють полон: 
 
— Два списи бери, на придачу 
Китайку червону з плеча. 
— Мені ж гривуна вороного. 
— Мені чорнокосе дівча. 
 
Китайка горить, як заграва, 
Ірже сумовито гривач, 
Оксана сльози не втирає,— 
Не плач, моя бідна, не плач. 
 
— Бери собі матір із дітьми, 
Отару овець і волів. 
— Віддай мені шаблю-дамаску, 
Як сам ватажок повелів. 
 
А шабля не сяє, як злото, 
Воли не займають трави, 
І мати із дітьми ридає: 
— Сини мої старші, де ви? 
 
Палають огні при долині, 
Світанок заходить і сон, 
Татари сидять при долині 
На всіх поділяють полон. 
 
То хмара — не хмара у небі, 
То бурі великої знак. 
То коні летять чортомлицькі, 
Їх свистом жене Сагайдак. 
 
І шаблі скреснули і впали, 
І порох покрив сіножать. 
Татарські порубані кості 
Під сонцем палючим лежать. 

Джерело: http://www.ukrcenter.com/