Наталя Карпенко. Добірка віршів для дітей про осінь


Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

Наталя Карпенко

Тихо в нашім комині...

Тихо в нашім комині,
Вітер не гуде,
Сонце сіє промені,
Хмари аніде.

Сонце усміхається,
Літо – не зима.
Сонце обнімається,
А дощу нема.

Вересень під сливами
Вистелив сітки.
Він з дощем та зливами
Прийде по сливки.

Він з дощем та мжичкою
Прийде на постій,
Зніме літо тичкою…
Серпню, ще постій!

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь. Світлина Natali Querrioux.

Світлина Natali Querrioux.

 

 

Відчинив серпень осені браму

Відчинив серпень осені браму
І пішов... Як брати місяці.
Залишало нам літечко краму
І рум’янець суниць на щоці.

Спили трунок з лугів срібні роси,
Попрощалося літо й нема.
Стали сіном зелені покоси,
Залишилася тиша німа.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

Вересень ще тулиться літечку до ніг

Вересень ще тулиться літечку до ніг,
Грає цвітом вулиця і теплом доріг.
Он як сонце шкіриться – промінь навсібіч,
Та вже круком дивиться вереснева ніч.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

        Упав листочок…

Упав листочок, впав і розгубився…
Куди тепер, він гілці слугував.
Костюм на ньому вицвів і зносився,
Його все літо промінь прасував.

Поспи, листочку, стиш своє серденько,
Ти довго був нам радістю усім.
Збери тепло і спогади у жменьку
Й чекай на друзів. Тут тепер твій дім.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

І знову літо? Бабине, напевно...

І знову літо? Бабине, напевно.
Та ні, ще ні! У осені ще старт!
І холод сподівається даремно,
Що час настав… Не рипайся, не варт!

Ще день вдягає платтячко легеньке  –
Он сонце вгору голову звело,
І пахне цвітом ще подвір’я всеньке…
І тільки ніч ховає десь тепло.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Бабине літо.

 

 

     Бабине літо

Ткала осінь-господиня
Легкокриле павутиння.
Заповзяті павуки
Залишили закутки
Й полетіли, наче птиці.

Павутиннячко сріблиться,
Павучків переселяє,
Літо бабине вінчає.
Підхопив промінчик нитку
І пошив новеньку свитку.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь.

 

Чому звуть літом бабиним?

 

Чому звуть літом бабиним
Осінні теплі дні,
Що сонечком забарвлені
І любі так мені!

Гукнула осінь весело:
– Я промені пасу,
Лечу на крилах  весноньки
І літечко несу.

Туманну гущу ранками 
Збираю до коша.
Зоріє витинанками 
У осені душа!

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

      Маг вітрисько 

Маг вітрисько в небі синім 
Місить тісто з хмаровиння.
Тісто в небі не лежить,
Підіймається й біжить. 

Вітер вправні руки має, 
Тісто мне і розминає.
Ви це бачили? Ось так!
Тут і там!  Оце мастак! 

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

Осінь норов показала...

Осінь норов показала,
Не з тієї ніжки встала –
То горіхами жбурне,
То дерева долу гне.
Нащо вітер розбудила?
Он яка у нього сила –
І руйнує, і мете…
Осінь мовила: – Зате
Вітер хмари випасає!
Вже давно дощу немає,
Ані крапельки ніде.
Може, з хмари дощ впаде.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

       Рання осінь...

Рання осінь! Я в пальті!?
Примхи  вересня ще ті –
То пригорне, то трусне,
То щосили ущипне.

Здивувала осінь всіх!
Ще у ліжечку горіх,
Спить під ковдрою каштан,
Зріє перець й баклажан.

Ще б капусті підрости
Й чорнобривчику цвісти.
Мерзне в лузі деревій…
Любий вересню, зігрій!

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь.

 

 

Все у осені ведеться

Все у осені ведеться!
Осінь плаче і сміється,
То промінчиком горить,
То дощами гомонить.

Запальна у неї вдача,
Працьовита і гаряча. 
Осінь щедра на дива,
Подивись, які жнива!

Назбирала осінь в жмені,
У коші та у кишені  
Кукурудзу, буряки, 
Отакенні кабаки!

Мерзнуть в осені колінця,
Вкрив туман її по вінця.
Стало холодно вночі,
День дрімає на печі.

Та не звикла осінь скніти,
Треба землю напоїти,
Розписати кожний лист… 
Має осінь гарний хист! 

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко, Вірші для дітей про осінь. Подарунки осені

 

 

Подарунки осені

Осінь запасає,
Осінь пригощає. 
В кошику ґаздині
Соковиті дині,
Перці, баклажани,
Красені каштани,
Жолуді в беретах,
Брошки бересклету,
Ягоди калини,
Глоду й горобини.
І солодкі сливи,
І грушки звабливі,
Яблука, горіхи,
Буси обліпихи…
Господиня осінь
Подарунки носить.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. У саду.

 

 

          У саду

Яблуні і груші у моїм саду.
Яблука червоні з яблуньок зберу,
Груші жовтобокі познімаю з груш.
А плоди зелені у саду не руш!

Ще нехай під сонцем засмагає бік
І медовим стане вітамінний сік.
Хай вбирає силу гарного дощу,
Я у свій садочок холод не пущу!

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

              Прощай, вересню!

З дощами місяць вересень до фінішу прийшов.
Невже пора прощатися?  Йому не до розмов.  
Він тільки-тільки, тільки-но із літечком гуляв, 
А вже до праці з пензликом художник-жовтень став.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Бабине літо.

 

 

А ще трава така зелена

А ще трава така зелена,
Милує очі айстри цвіт,
І де-не-де листок червлений
Горить ліхтариком між віт.

Звів чорнобривчик чорні брови,
Дивись, як грає сонцем чуб!
Ще буде тепло до Покрови,
Тримає міцно жолудь дуб.

Тремтить тоненька павутинка:
– Побудь, промінчику, не йди,
Я ще плету землі хустинку,
Сердиту хмару не буди! 

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

              Каштаненята

В каштанихи мами й каштанчика тата
Зростали в колисочках каштаненята.
У жовтні прозріли руді малюки
І нумо із хати усі навтіки. 

Сумує без діток каштанова хата. 
Куди ви побігли, каштани-малята?
А діти збудують домівки свої,
Коли заспівають зелені гаї.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші про осінь.

 

 

       Злотогрива осінь 

Ой, яка ж ти, осене, злотогрива,
Промениться сонечком рідний край.
Стільки в тебе, осене, того дива, – 
Скаче срібним зайчиком, доганяй!

Склав долоньки човником лист кленовий,
Стелить тепле ліжечко мурава. 
Тулиться до зелені квітка знову,
У трави сорочечка, як нова. 

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

    Згадало літо...

Ти ба! Згадало наше літо
Часи, як дівкою було.
Гайнуло коником по квіти,
Зігріло дереву чоло.

– Стрічайте! Літа не чекали? 
Ходи-но, осене, сюди.
Мене сьогодні так вітали! 
Коли засну, то ти буди.

Це що у тебе під ногами,
Ти хустку скинула з плеча?
І я в танок! Танцюйте з нами!
Я не бабуся, я дівча!

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь. Жовтень літечко зазвав.

 

 

Жовтень літечко зазвав...

Жовтень дуже здивував!
Жовтень літечко зазвав 
Й ходить гоголем тепер, – 
Жовтень липню носа втер! 

В жовтня усмішка до вух!
Скинув жовтень капелюх,
Зазирнув попід листок:
– Хто тут спить? Ану в танок! 

Грає небо голубе,
Небо хмару не гребе.
Липне промінь до ноги,
Тепло-тепло навкруги.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь. А жовтень примхливий.

 

 

       Примхливий жовтень

А жовтень примхливий, неначе дівиця,
Йому в теплій хаті чомусь не сидиться. –
То дощиком сіє, то з холодом дружить,
То очі руденькі до сонечка мружить.

Йому просто треба ще стільки зробити! –
Всі вікна і двері горіхам відкрити, 
Усе розписати, усе перебрати,
А щось до комори швиденько сховати. 

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь. У синьому небі висять гамаки.

 

 

У синьому небі висять гамаки

В синьому небі висять гамаки,
Білі перини і пуховики.
Хто їх там сушить і хто їх пере,
Хто їх латає, скубе і дере… 

Там же немає нікого ніде!
Де ти сховався, хазяїне, де? 
Це промінець, що ніколи не спить,
Речі із шафи виймає щомить.

Речі прасує і речі пере,
Речі латає, скубе і дере.
Речі гойдаються на вішаку,
Промінь купив собі шафу таку!

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.  Осінь схожа на джмеля.

 

 

Осінь схожа на джмеля

Осінь схожа на джмеля!
Грає барвами земля – 
В смужках коси і лице,
Й кольорове черевце.

В темних смужечках грядки,
В помаранчі нагідки.
Сіло сонечко на цвіт,
Жовкне листя поміж віт. 

В смужках стежка, в смужках ліс…
Браво, осене! На біс!
Осінь джмеликом гуде,
Бережись, зима іде. 

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Ще в нас осінь молодиця.

 

 

Ще в нас осінь молодиця

Ще в нас осінь молодиця,
Ще лісам фарбує лиця,
Ще стоїть золотокоса,
А вже холод суне носа.

Зажурилась хризантема,
В неї сукня ще зелена.
Вона тільки-но розквітла,
А вже темінь цупить світло,
А вже ходять зимні ночі,
А у цвіту ніжні очі.

І горіху не до сміху,
Стало холодно горіху. 
А була ж така чуприна,
Накривала плечі й спину… 

Ще в нас осінь молодиця,
Ще лісам фарбує лиця,
Ще стоїть золотокоса,
А вже холод суне носа.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

Вийшло літечко на подвір’ячко...

Вийшло літечко на подвір’ячко,
Літо бабине, золоте,
Поцілунками будить квіточку,
Срібну ниточку дню плете.

Ніжить літечко жовте листячко,
Помаранчеве і руде.
Срібним зайчиком скаче літечко,
В жовтні бджілкою нам гуде!

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

Такі стоять чудові дні!

Такі стоять чудові дні!
Тому не віриться мені,
Що жовтень добігає…
Він з літечком гуляє.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

Горіх берізку запитав...

Горіх берізку запитав:
– Це хто мене так обчухрав,
Зняв капелюха і пальто…
Скажи, берізонько, це хто?

– Зима іде, нам спати час,
Це осінь роздягає нас
Й вкриває ноги босі.
Це осінь, друже, осінь.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

     Жовтий листочок

Жовтий листочок, жовта мітла,
Купа велика, купа мала.
Листя червоне, листя руде…
Тепле кубельце жовтень пряде.

Жовтню, спинися, не поспішай,
Жовтий листочок ще не знімай.
Бачиш, у нього сили нема,
Хай поквітує, ще не зима.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Фарбувала осінь.

 

 

Фарбувала осінь

Фарбувала осінь
Всім деревам коси,
Устеляла трави
Листям кучерявим.

Дощ і мряку осінь
Під полою носить
І лишає зранку
Паморозь на ґанку.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Мандрівник.

 

 

​     Мандрівник

Долілиць упав листочок
Черевику на носочок. 
Черевики без упину – 
Рипу, рипу по стежині.

Лист завжди сидів на гілці,
Слугував і лосю, й білці.
Був хатинкою комахи,
А гнізду пташині – дахом.

І нікуди із домівки, 
І ніколи до долівки. 
Ось тепер він помандрує,
Все побачить і почує!

Походили черевички  
Вздовж зеленої травички,
Обійшли довкола хати
І в садок пішли гуляти.

Рипу, рипу крок за кроком,
Рипу, рипу в світ широкий…
У садку була калюжа.
Як там, мілко чи не дуже?

Бовть! І змок листок до нитки. 
Черевиків десь не видко…
Він лишився наодинці!
Вітер гепає по спинці.

Мандрівник наш гірко плаче…
– Не сумуй так, небораче.
Віднесу тебе швиденько,
До братів твоїх рідненьких.

Притулю вас до землиці, 
Хай вам веснонька насниться.
Впав листочок, треба спати, 
А не світом мандрувати.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші про осінь. Жовтень-красень

 

 

   Жовтень-красень

Красень-жовтень на прощання
Надіслав палке вітання!
Впало долу листя клена, 
А трава ще вся зелена! 

Зацвіла глуха кропива
І кульбаба… Чи не диво! 
Біля глоду і шипшини
Червоніє й конюшина.

Знов прокинувся метелик,
Зумкотить бджола і джмелик...
Чуєш, джміль гуде: –  Сестриця,
А тобі чому не спиться? 

– Літо бабине збудило
І у гості запросило.
Доки тепло, доки видко,   
Назбираю меду швидко.

Літо бабине – не літо,
Подивись, так мало цвіту…
Літо бабине – це осінь,
Що тепло з комори носить
Й роздає, коли захоче…
Роздає усім, хто хоче!

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

Часу в жовтня залишилось на ковток

Часу в жовтня залишилось на ковток,
Впав із гілочки жовтесенький листок.

Примовляє до листочка кропива:
– Буде ліжечком тобі уже трава.

Твоя гілочка заснула до весни
І тобі пора вигойдувати сни.

Притулися жовтим вушком до землі,
В цій колисці зріють сили чималі.

Зійде з неба березневий промінець,
Ми розбудимо з тобою пагінець.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

   Пане жовтню, не йдіть!

Пане жовтню, зігрійте черешню, 
Вона так, бідолаха, тремтить.
Обійміть на прощання сердешну,
Хай потішиться ще хоча б мить.

Ви її оксамитову щічку
Поцілунками гріли щодня,
Дарували оранжеву стрічку…
Милувалася нею рідня.

Пане жовтню, зігрійте їй спину,
Впала хустка до ніг... Пригорніть!
Зніме холод останню свитину…
Пане жовтню, побудьте! Не йдіть!

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь. Жовтень.

 

 

   Мелодія жовтневих партитур...

Лежать латками сірими грядки і квітники,
Померзли чорнобривчики, зігнулись нагідки.
У полі ані квіточки, там тільки деревій
Складає сукні літечка у білий кошик свій.

До ніг котятком тулиться листочок жовтий  – мур...
Й доспівує мелодію жовтневих партитур.
Ще де не де гойдаються косиці хризантем,
Струсила осінь листячко, лишила сірий щем. 

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

          Село...

Село. Змаліло полечко,
Сиріткою віконечко
Вдивляється у світ,
Де вітер поміж віт.

Стоїть садиба пусткою,
Туманистою хусткою
Сповита восени…
Очікує весни.

 

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші про осінь. Листопад

 

 

             Листопад

Висне на черешеньці листя де-не-де,
Третій місяць осені стежкою іде. 
Ще тримає золото гілочка в руці,
Сохнуть помаранчеві й жовті прапорці. 

Вітер біля гілочки лупить гопака,
В нього від народження вдача ось така.
То пішов навприсідки, то чеканить крок…
Вниз летить солдатиком ще один листок.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

Поріділи в липи кіски

Поріділи в липи кіски,
В клена зачіска не та.
Тільки в нашої берізки
Ще косиця золота.
На плечі у неї хустка,
Та хазяїн листопад – 
Тут листочок,  там пелюстка…
До коша усе підряд.

 

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь. Листопаду світлі миті.

 

 

Листопаду світлі миті

Листопаду світлі миті!
У зеленім оксамиті
Молодечої трави
Ще квітують острови.

Онде зіллячко блаватне, 
Онде листячко брунатне
І руде… Хіба не так?
Подарунки на всяк смак!

Милі вінчики кульбабки
Зодягли пухнасті шапки
І полискують в траві,
Як осінні ліхтарі. 

Квітка жовтого осоту
Дограє останню ноту…
Позіхає тихо сад,
Мостить ложе листопад.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Осінь розважається.

 

 

Осінь розважається

Затулили сонечко
Хмари дощові,
Скачуть за віконечком
Краплі по траві.

Вкрилися вологою
Вмиті деревця,
Мокрою дорогою
Вітер шле гінця.

Осінь розважається,
Будить падолист.
Човником гойдається
У калюжі лист.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Дощ.

 

 

           Дощ

Небо мружить сині очі,
Дощ гарцює аж до ночі,
Дощ танцює у калюжі…

– Угамуйся, врешті, друже!
Змокла вулиця до нитки, 
Впала зачіска у квітки.

Дуб сховав зелені жмені
В перламутрові кишені.
У гнізді тремтить пташина, 

Потерпає комашина…
Каже дощ: – Зате в лісочку
Під  дощем ростуть грибочки.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Туман.

 

 

 

              Туман 

Вкрилася сірим туманом земля.
Висне в повітрі волога,
В ній заховалися ліс і поля,
Хата моя і дорога.

Сонечко вийде – розсіється мла,
Небо всміхнеться блакитне.
Осінь похмурою зранку була,
Стала ясна і привітна. 

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Туман.

 

 

       Плаче сивий туман...

Плаче сивий туман, побивається,
Пожовтілим листочком втирається,
З пожовтілим листочком прощається…
Плаче сивий туман, побивається. 

Ким він буде тепер милуватися,
З ким він буде тепер обніматися, 
Під яким йому дахом ховатися …
Ким він буде тепер милуватися? 

– Що ти робиш? – питаю у осені, 
– Ходять ранки мої набурмосені.
Ти листочки мережила золотом,
А тепер висне гіллячко волотом.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Засумувала осінь.

 

 

       Засумувала осінь

Дощі й тумани виплекала осінь.
Зірвала лист, накрила ноги босі, 
Пірнула в тишу і засумувала…
Невже я свою вроду змарнувала?

Пішла у наступ сутінь крок за кроком,
Ще ж вчора день стояв такий широкий!
Морозять плечі вранці перші стужі,
Сердита хмара миється в калюжі.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

 

Поміж гілля бродить вітер

Поміж гілля бродить вітер,
Сад гойдає сни.
Прощавай зелений світе,
Спи аж до весни.

Прощавай зелений листе,
Прощавай руде.
Осінь золото барвисте
До коша кладе.

Поміж гілля бродить вітер,
Сльози ллє сльота.
Пригортає сірі віти
Сіра самота.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

 

      Листопад рахує кроки...

Листопад рахує кроки – раз, і два, і три, 
З ним крокують попід руки хмара і вітри. 
Розминає хмара ноги, вниз ось-ось пірне, 
А вітрисько вздовж дороги долу гілля гне. 

Раз – листочок, два – листочок… з гілки навтьоки,
Три – осінні темні ночі нап’яли боки.
Дівся ранок, дівся вечір, мружить очі день,
Листопад розправив плечі, дощ у двері – дзень!

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Упало листя.

 

 

Упало листя пожовтіле

Упало листя пожовтіле,
Мовчить оголений садок,
Качки і гуси відлетіли,
Чорніє поле, спить ставок.

Зів’яли квіти і травичка,
Втинає дні осіння тьма.
Надворі висне сіра мжичка, 
У двері стукає зима.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

Вкутав туман в листопаді городи

Вкутав туман в листопаді городи,
Холодно гілці в садку без листка.
Тільки вербиця не втратила вроди,
В золоті ходить. Дивися яка!

Ще цій красуні тендітній не спиться,
Ще у соку, хоч вези до вінця.
Жовтою стала зелена косиця,
Нашій вербиці усе до лиця.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь. Ожеледиця

 

 

        Ожеледиця

Ожеледиця надворі, хоч не йди!
Перегони на асфальті, хто куди…
Мчить наввипередки кожний черевик,
До такої ковзаниці він не звик. 

Хоч-не-хоч…  прямує осінь…  до зими! 
Листопад дістав з комори ковзани,
Листопад засклив калюжі у дворі,
Ото весело сьогодні дітворі.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші для дітей про осінь. Іній.

 

 

            Іній 

Зранку вкрив округу іній,
Вся трава у білій піні –
Морозець провідав ніч.

Та розпалить сонце піч –
І надворі тепло стане,
Біла паморозь розтане.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь. В листопада сиві скроні.

 

 

В листопада сиві скроні

В листопада сиві скроні,
Сиві брови, синій ніс
І порепані долоні…
Він морози нам приніс.

Сів мороз обабіч хати, 
Посріблив осінній цвіт.
Сонний сад лягає спати,
Сумно дивиться на світ.

В листопада сиві скроні,
Сиві брови, синій ніс
І порепані долоні…
Він вітрюгу нам приніс.

Полетіли сиві хмари
В кожний двір і закуток.
Підійняв вітрюга чвари,
Пробирає до кісток.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

         Ураган
 
Бережіться! Ураган!
Розлютився вітрюган,
Прихопив гнучкий батіг,
Підійняв в повітря стіг,
Зруйнував городи й сад,
Потрощив покрівлі хат,
Повалив уздовж стовпи,
Розірвав міцні дроти…
Не боїться перешкоди!
Наробив вітрюга шкоди!
 

 

 

 

* * *

 

 

 

 Наталя Карпенко. Вірші про осінь. Прилетів з хмарини сніг. Світлина Наталії Білаш.

Світлина Наталії Білаш.

 

 

Прилетів з хмарини сніг

Прилетів з хмарини сніг,
На гілля змією ліг.
Місто ковдрою накрив,
Пізній цвіт занапастив.

Білий, білий капелюх
Підморозив цвіт до вух.
Біла стежка, білий слід, 
Павутинка поміж віт.

У мереживі гілок
Щось жовтіє? Ой, листок!
Подивіться, як горить,
Ще на варті, ще не спить.

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Дитячі вірші про осінь.

 

 

Підійшов листопад до межі

Підійшов листопад до межі, 
Пале листя… Іржа на іржі.
З хмари вилізла сіра сльота,
Вітер гіллю рахує літа.

Вітер хилить травицю до сну:
– Зачекай на зелену весну.  
А вона йому каже на те:
– Скільки зможу… Ще чубчик росте.  

 

 

 

* * *

 

 

 

Наталя Карпенко. Вірші про осінь та про зиму

 

 

... Не до сміху...

Листопаду при кінці
Не до сміху.
Поховались горобці
Попід стріху. 
Опустились до землі
Хмари низько.
І у місті, і в селі
Стало слизько.  
Побілив лапатий сніг
Пізню вроду.
Виліз грудень на поріг, 
Студить воду. 
Морозяка-морозець 
Зір насипав. 
Біля брами промінець
Тихо хлипав.

 

Поезії люб'язно надіслані авторкою спеціально для читачів "Малої Сторінки".

 

 

 

Більше творів Наталі Карпенко на "Малій Сторінці":

Наталя Карпенко. Осінні поезії."Вересень з подиву руки розвів:
– Я вам не любий? Не лайте!
Я пригощаю! Мій сонях дозрів!
Лускайте, все забирайте!.
.."

(Наталя Карпенко)

 

 

Наталя Карпенко. Осінні прикмети у віршах

Вірші для дітей. Вірші про осінь. Наталя Карпенко. Осінні прикмети у віршах"Зародила горобинка –
До снігів великих взимку.

Дуб на жолуді багатий –
Люту зиму будем мати."

(Наталя Карпенко)

 

 
 
 
 
 
 
Вірші для дітей від Наталі КарпенкоПропонуємо почитати нашим діткам чудові поезії Наталі Карпенко. Поетеса доступно і легко розповідає про космос і погоду, про зиму і природу - про усе, що нас оточує.

Наталя Карпенко закінчила Одеський педагогічний університет імені К. Д. Ушинського, живе і працює у Вінниці вчителем-дефектологом, пише поезії, публікує їх у красивих ілюстрованих збірочках. Тож читаймо!

 

 

 

 

 

Дивіться також:

Вірші про осінь
Вірші Марійки Підгірянки, Ліни Костенко, Юрія Клена, Якова Щоголіва, Катерини Перелісної, Тамари Коломієць, Андрія М'ястківського, Анатолія Камінчука, Ганни Черінь, Марії Хоросницької, Наталки Поклад, Оксани Кротюк, Віктора Терена, Анатолія Качана, Валентини Каменчук, Тетяни Винник та інших українських авторів - у добірці поезій про осінь.

Останні коментарі до сторінки
«Наталя Карпенко. Добірка віршів для дітей про осінь»:
Тамара Пташка , 2018-02-11 16:55:38, #
Петро Петрович , 2018-10-03 11:48:47, #
Оля Мила , 2018-10-30 16:55:23, #
Марія , 2022-11-22 16:26:06, #
Оновити список коментарів
Всьго відгуків: 4     + Додати коментар
Топ-теми